Війна на Донбасі: Чого досягли ЗСУ в 2018 році (КАРТА)

Фото – Операція Об'єднаних сил

Depo.ua протягом року уважно слідкував за ситуацією на сході України, яка хоч і офіційно віднедавна зветься Операцією Об'єднаних сил, але по суті є справжньою війною нашої держави проти російських окупантів. Одразу варто відзначити, що 2018-й рік для українських збройних сил видався досить насиченим різними подіями.

Реформи

Тут насамперед треба згадати реформу системи харчування ЗСУ, яка у 2018-му році пройшла, що називається, точку неповернення: 50 бригад ЗСУ та військових частин були переведені на нову систему харчування.

Читайте також: Реформа харчування: Якою є гордість Порошенка в ЗСУ.

Перед цим, у 2017-му році, на нову систему харчування було переведено інші 22 військові частини. Для цього було виділено майже 150 млн гривень на ремонт та переоснащення їдалень у частинах.

За планами Міноборони, повний перехід ЗСУ на нову систему харчування очікується до 2020-го року, що збігається в часі з запланованим завершенням переходу української армії на стандарти НАТО. Тобто, наступний, 2019-й рік, буде фінішною прямою.

Та якщо реформа харчування виходить на фінішну пряму, то реформування оборонного комплексу лише починається.

20 грудня Верховна Рада підтримала в першому читанні законопроект № 9122 "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо здійснення закупівлі продукції, робіт і послуг оборонного призначення за імпортом", який дає право Міністерству оборони закуповувати озброєння без посередників.

Тобто, даним законопроектом пропонується надати можливість державним замовникам з державного оборонного замовлення безпосередньо здійснювати закупівлю продукції, робіт та послуг оборонного призначення за імпортом, щоб оптимізувати цей процес та пришвидшити процес закупівель за імпортом у разі такої потреби, а також зекономити кошти за рахунок відсутності плати за посередницькі послуги.

Станом на сьогодні монопольне право здійснювати експорт та імпорт продукції, послуг військового і подвійного призначення має українська державна компанія "Укрспецекспорт", яка входить до складу державного концерну "Укроборонпром", але наявність посередника не влаштовує іноземних партнерів України, не кажучи вже про корупційні ризики, які містить в собі монополія держекспортерів.

Читайте також: Мінус для "Укроборонпрому": Який законопроект про закупівлі озброєнь США просувають в Україні.

Триває започаткована минулого року реформа боєприпасної галузі. Зокрема, у 2018-му році було розпочато серійне виробництво боєприпасів для 40-мм автоматичного гранатомету, які відповідають стандартам НАТО. Мова йде про КП "Шосткинський казенний завод "Імпульс", що входить до складу ДК "Укроборонпром", яке налагодило відповідне виробництво гранат ПГОФ-40 спільно з ПрАТ "Кузня на Рибальському".

ПГОФ-40 – це граната осколково-фугасної дії з типорозміром 40х53-мм, що відповідає встановленому у НАТО стандарту боєприпасів до автоматичних гранатометів. Окрім бойових 40-мм боєприпасів для гранатометів, заводом було освоєно виробництво спеціальних інертних 40-мм боєприпасів ПГІ-40, які використовуються для пристрілки автоматичного гранатомету та навчання особового складу.

Також "Імпульс", спільно з "Кузнею на Рибальському", освоює виробництво боєприпасів ВОГ-25В, які призначені для стрільби з підстовольних гранатометів для автоматів, що стоять на озброєнні українських силовиків.

Читайте також: Поворотний момент: Що дасть Україні власне виробництво боєприпасів НАТО.

Також не обійшли у цьому році стороною реформи військову освіту. Щоправда, поки що на рівні оголошених планів та декларацій.

Вітаючи 8 вересня танкістів з професійним святом, міністр оборони України Степан Полторак заявив, що з наступного року планується перехід до активної фази реформ військової освіти. Він також зазначив, що почнеться реформа з двох вищих військових навчальних закладів: Національної академія сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного у Львові та створеного лише минулого року Військового інституту танкових військ "Харківський політехнічний інститут".

За задумом реформаторів, це має забезпечити військовій освіті інноваційний, динамічний рух, престижність у майбутньому вітчизняному інформаційному суспільстві та вагомий внесок у надійне зміцнення обороноздатності України.

Читайте також: Реформа освіти: Що Полторак обіцяє змінити у військових вишах.

Ну і звісно, жодні реформи неможливі без належного фінансування армії. У прийнятому в 2018-му році державному бюджеті на 2019-й рік безпосередні витрати на армію через Міністерство оборони складають 101,4 млрд грн, що є черговим абсолютним рекордом за всю історію незалежної України. До цього рекордним був військовий бюджет на 2018-й рік, який складав 83,3 млрд грн (для порівняння: в 2017-му було 64,0 млрд грн, а в 2016-му – 51,1 млрд грн).

Читайте також: Військовий бюджет-2019: Скільки Україна планує витратити на техніку і оборону (ТАБЛИЦЯ).

Шлях до НАТО

У 2018-му році Україна ще більше зблизилась з Північно-атлантичним альянсом. У квітні державний секретар Міністерства оборони України, генерал-полковник Олександр Дублян взагалі заявив, що понад 60% структур Генерального штабу Збройних сил України приведено до структури штабів НАТО.

Зокрема, було затверджено єдиний перелік каталог-спроможності Міністерства оборони та ЗСУ. Значний обсяг проведено Генштабом ЗСУ. Для підготовки у збройних силах використовується 668 стандартів НАТО та 975 вітчизняних стандартів. За стандартами НАТО підготовлено 10 батальйонів та 25 рот, понад 1400 національних інструкторів.

Ну і не можна не згадати, що Україна нарешті отримала цивільного міністра оборони, як того вимагають стандарти НАТО. Щоправда, ним залишився Степан Полторак, який 13 жовтня звільнився заради цієї посади з військової служби.

Читайте також: До НАТО на 60%: Чим Україна хизується перед Альянсом.

Також Україна спільно з партнерами з НАТО провела ряд військових навчань на своїй території (Rapid Trident-2018 на Яворівському полігоні у Львівській області, Riverine-2018 на ділянці Дунаю від українського Ізмаїла до румунського порту Бреїла, Sea Breeze-2018 в Одеській, Миколаївській областях та північно-західній частині Чорного моря, "Чисте небо-2018" на авіабазі у Старокостянтинові Хмельницької області та інших аеродромах), і взяла участь в навчаннях, організованих країнами НАТО (Trident Juncture-2018 у Північній Європі).

Крім цього, рік пройшов у протистоянні з Угорщиною, яка в міру своїх сил намагалася блокувати євроатлантичні ініціативи України через закон про освіту. Але й тут ми отримали перемогу: держави-члени НАТО неодноразово висловлювали невдоволення і навіть роздратування поведінкою Угорщини, як такою, що перешкоджає конструктивній роботі Альянсу. Принаймні, той факт, що президент України Петро Порошенко, попри спротив Угорщини, взяв участь у саміті НАТО в Брюсселі 11-12 липня, багато про що говорить.

Озброєння ЗСУ

Державний концерн "Укроборонпром" протягом 2018-го року передав українській армії понад 2500 одиниць високоточного озброєння. Зокрема, мова йде про сотні високоточних ракетних комплексів "Стугна-П", "Корсар" та "Бар'єр", з тисячами ракет до них.

З важкої бронетехніки Збройні сили України у 2018-му році отримали глибокомодернізовані танки Т-80 і Т-64, а також нові БТР-4. Усього до армії передані 16 танків Т-80 і Т-64БВ, а також чотири нових БТР-4Е. За словами голови РНБО Олександра Турчинова, який особисто передавав сертифікати відповідності армійським офіцерам, уся техніка одразу була відправлена на передову.А от що стосується обіцяних танків БМ "Оплот", то їх передачу для ЗСУ відклали на 2019-й рік.

Крім цього, у 2018-му році Збройні сили України отримали 30 одиниць вживаних БМП-1 чехословацького виробництва, що мало не обернулося міжнародним скандалом.

Не оминули увагою і бойову авіацію. Зокрема, Збройні сили України підсилились модернізованими літаками-винищувачами МіГ-29МУ1 у кількості двох одиниць. Як відомо, винищувач МіГ-29, разом із Су-27, є основними бойовими літаками Повітряних Сил України.

Читайте також: Пролонгація хламу: Що дасть Україні модернізація старих МіГ-29.

Отримали своє поповнення й Військово-морські сили ЗСУ, які у 2018-му році отримали шість малих бронекатерів "Гюрза-М" (щоправда, два з них вже потрапили до російського полону) і два десантно-штурмових катери "Кентавр-ЛК".

Читайте також: "Москітний флот": Що за штурмові бронекатери "Кентавр" боронитимуть Україну.

Також у 2018-му році було вирішене питання двох подарованих Сполученими Штатами Америки кораблів типу "Айленд" ("Island"), здатних виходити в море при потужних штормах, виконувати завдання у складних умовах, у тому числі вести вогонь. Прихід їх в Одесу і зачислення до ВМС ЗСУ планується у 2019-му році.

Читайте також: "Москітний флот": Що за "Айленди" Україна отримала від США.

Разом з тим, у 2018-му році не припинялась розробка нового українського ракетного катера "Лань", здатного мати на озброєнні крилаті ракети "Нептун", які розроблялись паралельним курсом. Щоправда, з ракетами далі випробувань справа поки що не пішла, а на виробництво катерів досі не підписано контракт з заводом-виробником.

Читайте також: "Москітний флот": Яка "зрада" криється за довгобудом катера "Лань".

Міжнародне визнання

Україна хоч і помалу, але досить послідовно та впевнено рухається на міжнародній арені від висловлення стурбованості та співчуття до конкретної допомоги та співпраці.

Насамперед варто згадати довгоочікуване надання Сполученими Штатами Америки ПТРК "Джавелін" ("Javelin"), які в травні 2018-го року нарешті долетіли до України. Питання зрушило з мертвої точки на початку березня, коли згоду на поставку в Україну цих комплексів на суму $47 млн дав Держдеп. Таким чином Україна отримала "Javelin" безкоштовно.

Читайте також: Віденський спис: Чому Порошенку з Трампом потрібні "Джавеліни".

Але головна їхня сила швидше не військова, а політична, адже надання Сполученими Штатами Україні "Джавелінів" запустило "ланцюгову реакцію" в інших країнах. Зокрема, канадська компанія Colt Canada оголосила плани укласти з Україною угоду і озброїти українську армію штурмовими гвинтівками власного виробництва.

Читайте також: "Кольти" з Канади: Який замінник "Калашникова" отримає Україна.

Трансформація АТО в ООС і деокупація "сірої зони"

30 квітня 2018-го року війна на Сході України вступила у нову фазу – на Донбасі завершилась Антитерористична операція (АТО) і почалась Операція Об'єднаних сил (ООС) під командуванням генерал-лейтенанта ЗСУ Сергія Наєва.

Різниця з АТО одразу ж кинулась в очі, як то кажуть, на контрастах. Починаючи з прес-релізів та правил акредитації журналістів, і закінчуючи поведінкою збройних сил на передовій – під час АТО існувала вимога щодо обмеження застосовувати певні види озброєння, а в ООС кожен командир в рамках своїх повноважень має право приймати відповідні рішення про відкриття вогню.

Для початку силам ООС вдалося відстояти у бойовиків "Л-ДНР" раніше деокуповані території – Гладосове і Травневе Донецької області та Новоолександрівку Луганської області. Це дало змогу Кабінету міністрів України вперше за тривалий час відновити офіційну юрисдикцію Києва над деокупованими територіями.

Читайте також: Перемога ЗСУ: Що за села Кабмін визнав деокупованими (КАРТА).

Після цього сили ООС взялися й самі за деокупацію територій. Зокрема, 1 липня вони взяли під свій контроль населений пункт Золоте-4 в Луганській області, а 21 вересня – населений пункт Золоте-5, який раніше перебував під контролем бойовиків.

Нагадаємо, що до війни Золоте було частиною Первомайська і мало з ним спільну міську раду, але в жовтні 2014-го року було виключено зі складу Первомайської міськради і приєднано до Попаснянського району Луганської області. А в лютому 2015-го "Мінськом-2" Золоте було поділено на дві частини: українську і "ЛНРівську".

Щоб було зрозуміліше: свого часу п'ять селищ були об'єднані в один населений пункт під загальною назвою Золоте і пронумеровані: Золоте-1, Золоте-2, Золоте-3, Золоте-4 і Золоте-5. Але жителі досі користуються старими назвами: Карбоніт, Батьківщина, Стахановець, Мар'ївка та Партизанське. Так ось, Золоте-5 (Мар'ївка) перебувало під повним контролем бойовиків, Золоте-4 (Партизанське) знаходилось безпосередньо на лінії зіткнення, у так званій "сірій зоні", а Золоте-1,2,3 перебували під контролем ЗСУ.

Читайте також: Деокупація Золотого-4: В якому поселенні закріпилися ЗСУ (КАРТА).

А буквально 26 грудня радник президента України Юрій Бірюков заявив, що станом на сьогодні Збройні сили України взяли під контроль майже всю "сіру зону" на Донбасі.

Азовська криза і воєнний стан

Конфлікт між Росією і Україною в Азовському морі назрівав давно – ще навесні 2018-го року, відчуваючи власну безкарність, Росія почала буквально "вилазити на голову". Починаючи з кінця квітня російські прикордонники та ФСБ систематично зупиняли для перевірки кораблі, які вважали за потрібне – незалежно від того, під чиїм прапором ті ходять і в якій частині моря їх знаходять.

Паралельно з цим Росія перекидала в Азовське море свої військові суда з Новоросійська і навіть з Каспійського моря, тільки й чекаючи на щонайменшу провокацію, щоб заявити про себе.

Читайте також: Війна на морі: Як Росія посилюється на Азові.

Щоб протидіяти Росії на морі, Україна у 2018-му році почала зводити військово-морську базу в Бердянську (єдину базу ВМС ЗСУ на Азовському морі), а також в Очакові під Миколаєвом (куди має перебазуватись Південна військово-морська база). При цьому, останню будують для України власними силами і власним коштом Сполучені Штати Америки.

Читайте також: База в Очакові. Навіщо США будують в Україні центр ВМС.

Ескалація конфлікту сталася 25 листопада, коли російські кораблі у Керченській протоці протаранили український буксир, після чого обстріляли українські кораблі і захопили їх у полон.

Читайте також: Бійня в Керченській протоці: Чому Росія напала на українські військові кораблі.

Одразу після цього президент України Петро Порошенко зібрав воєнний кабінет і після його засідання оголосив про рішення запропонувати Верховній Раді України запровадити воєнний стан. Вже наступного дня, 26 листопада, Верховна Рада проголосувала за введення воєнного стану у 10 областях України терміном на 30 днів.

Читайте також: Агресія Росії в Азовському морі: У 10 областях України ввели воєнний стан (ХРОНІКА).

Внаслідок введення воєнного стану починаючи з 3 грудня по всій Україні були проведені збори військовозобов'язаних у складі бригад (до 15 діб) і у складі навчальних центрів (до 20 діб). При цьому на збори викликався лише оперативний резерв І черги.

Крім того, в областях, у яких діяв воєнний стан, було проведено масові зборів з військовозобов'язаними територіальної оборони тривалістю до 10 діб, під час яких було проведене бойове злагодження бригад та батальйонів територіальної оборони, з метою підготовки до захисту своїх областей.

Також з метою якіснішої підготовки резервістів начальником Генерального штабу було прийнято рішення щодо проведення військового стажування на первинних командних посадах у навчальних центрах 250 курсантів вищих військових навчальних закладів.

Крім цього в середині грудня відбулись масштабні тактико-спеціальні навчань підрозділів системи МВС України з метою перевірки готовності діяти, жити, працювати і перемагати в умовах повномасштабного військового вторгнення ворога.

Читайте також: Геополітика та вибори: Що дав Україні воєнний стан.

Втрати

Що стосується найбільш сумної частини річних підсумків, то за останніми даними Міноборони від початку 2018-го року на Донбасі загинули майже 80 бійців Збройних сил України, ще понад 560 отримали поранення.

Варто відзначити, що це найменші втрати за всі роки. Для порівняння, в 2017-му році на Донбасі загинув 191 боєць, в 2016-му році загинуло 211 бійців, в одному Іловайську в 2014-му році загинуло 366 бійців, а у боях за Дебальцеве в 2015-му – 179.

Висновки

В цілому ж рік видався досить непростим і неоднозначним. З одного боку, в 2018-му році Україна не втратила жодного клаптика землі і навіть повернула собі майже всі окуповані території з так званої "сірої зони". А з іншого – Азовська криза поставила країну за крок від повномасштабної активної фази війни вздовж усього російсько-українського кордону.

Але як би там не було, а у новий 2019-й рік Україна вступає з надією і найбільшим в історії військовим бюджетом. Українська армія помітно додала у міцності, плюс отримала довгоочікувану допомогу у вигляді летальної зброї від провідних держав світу.

І хоч до повної перемоги ще далеко, але надія на те, що війна на Донбасі завершиться нашою перемогою, а не сумнівним миром, зростає з кожним роком.

Читайте також: Війна на Донбасі. Чого досягли ЗСУ в 2017 році (КАРТА).

Читайте також: Війна на Донбасі. Чого досягли ЗСУ в 2016 році (КАРТА).