Війна на Донбасі. Чого досягли ЗСУ в 2019 році (КАРТА)

Цей рік для української армії був важким, але так вже сталося, що саме війна стимулює нашу армію до розвитку і стратегічних перемог

Війна на Донбасі. Чого досягли ЗСУ в 201…
Фото - прес-центр штабу ООС

Depo.ua протягом року уважно слідкував за ситуацією на Сході України, яка хоч і офіційно зветься Операцією Об'єднаних сил, але по суті є справжньою війною нашої держави проти російських окупантів. Одразу варто відзначити, що 2019 рік для українських збройних сил видався досить насиченим різними подіями.

Реформи

Тут насамперед треба згадати реформу системи харчування ЗСУ, яку, попри всі спроби внутрішніх ворогів її зірвати, у 2019 році вдалося відстояти. 11 грудня Шостий апеляційний адміністративний суд скасував ухвали, які призупиняли дію наказу міністра оборони про перехід Збройних сил України на реформовану систему харчування.

За попередніми планами Міноборони, повний перехід ЗСУ на нову систему харчування очікувався до кінця 2019 року. Та з огляду на те, як розвивались події довкола неї, можна радіти тому, що її взагалі не скасували. Тепер очікуємо успішного фінішу у 2020 році.

Читайте також: Харчування в ЗСУ: Чому скандальний Окружний адмінсуд Києва зриває реформу.

Багато говорилося у 2019 році про реформування оборонного комплексу. Відповідальним за цей напрямок у команді новообраного президента України Володимира Зеленського одразу став колишній міністр економіки України литовець Айварас Абромавічус, який виступив проти ліквідації державного концерну "Укроборонпром", запропонованої депутатами Верховної Ради.

Натомість Абромавічус запропонував провести аудит і змінити весь менеджмент держконцерну. На менеджменті він і зосередився, змінивши до кінця року більшість керівного складу.

З системних змін можна відзначити перехід "Укроборонпром" з 16 жовтня на умови, за якими допорогові закупівлі від 25 тисяч гривень обов'язково мають проводитись через систему Prozorro. Але основні реформи тут ще попереду.

Читайте також: Ліквідація чи реформа: Що Зеленський робитиме з "Укроборонпромом".

Триває започаткована позаминулого року реформа боєприпасної галузі. Зокрема, в грудні 2019 року запустили сучасне виробництво боєприпасів у Шостці на Сумщині (Шосткинський казенний завод "Імпульс"), що дозволило утворити повний цикл виробництва артилерійських боєприпасів і ракетного озброєння.

Подібний виробничий комплекс, здатний у необхідній кількості та за наявності конструкторської технологічної документації виробляти всю номенклатуру засобів ініціювання до всіх артилерійських снарядів та ракетного озброєння, зокрема, всіх видів детонаторів та інших комплектуючих, створено в Україні вперше.

Крім цього в листопаді у новому індустріальному парку у Павлограді, що на Дніпропетровщині, затвердили місце під будівництво приватного патронного заводу, який почнуть будувати навесні 2020 року.

Читайте також: Поворотний момент: Що дасть Україні власне виробництво боєприпасів НАТО.

Радує, що після зміни влади Україна продовжила реформувати оборонне відомство у відповідності до стандартів НАТО. Зокрема, в рамках реформи Генштабу у 2019 році провели реформування командувань, а до кінця 2020 року планується завершити розмежування посади начальника Генштабу та Головнокомандувача ЗСУ.

Читайте також: Реформа Генштабу: Де Порошенко і Зеленський знайшли спільну мову та чому це важливо.

Завершили на законодавчому рівні реформу сержантів. 17 жовтня Верховна Рада України ухвалила у другому читанні та в цілому з необхідними техніко-юридичними правками законопроект №0906 "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України (щодо виконання військового обов'язку та проходження військової служби)".

По суті, цей закон є завершальною ланкою законодавчого врегулювання реформи сержантського корпусу, який до 2020 року має відповідати стандартам НАТО.

Закон повинен підвищити роль сержантського і старшинського складу ЗСУ в навчанні і вихованні підлеглого особового складу і в підготовці і виконанні ними завдань за призначенням, створити додаткові мотиваційні чинники для проходження  українцями військової служби за контрактом та сприяти переходу Збройних сил України на професійну основу за зразком армій західноєвропейського зразка.

Читайте також: Реформа сержантів: Як ЗСУ наближають до стандартів НАТО.

Також розпочали і досить далеко просунулись у реформуванні Держприкордонслужби. Зокрема, у 2019 році було впроваджено нову ідеологію відбору офіцерів на керівні посади, а також фактично завершене реформування центрального органу ДПСУ – Адміністрації Держприкордонслужби (скорочено невиправдано велику кількість управлінських структурних підрозділів – з 15 до 5, а також кількість генералів – з 38 до 19).

Також на фінальному етапі перебуває реформування територіальних органів ДПСУ – регіональних управлінь. На червень 2019 року їх нараховувалось 8, а станом на кінець грудня залишилось 4, які справляються з тим самим обсягом обов'язків.

В перспективі ДПСУ планує відмовитись від призову строковиків і перейти на трирівневу систему управління.

Читайте також: Реформа Держприкордонслужби: Чи піде на користь тотальне скорочення генералів.

Однак, не всі реформи проходять так вдало. Наприклад, реформа військкоматів ще в лютому 2019 року застопорилась на рівні Верховної Ради, коли та відхилила законопроект №9285 про перейменування "військових комісаріатів" на "територіальні центри комплектування та соціальної підтримки" – лише 177 голосів "ЗА" в другому читанні та в цілому.

І хоч провалений законопроект передбачав лише зміну назви "районні/міські військові комісаріати" на "районні/міські (об'єднані районні/міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки", без нього ця реформа виглядає неповноцінною.

Читайте також: Реформа військкоматів: Як Верховна Рада гальмує відхід від "радянщини".

Ну і звісно, жодні реформи неможливі без належного фінансування армії. У прийнятому в 2019 році державному бюджеті на 2020 рік безпосередні витрати на армію через Міністерство оборони складають 136,6 млрд грн, що є черговим абсолютним рекордом за всю історію незалежної України. До цього рекордним був військовий бюджет на 2019 рік, який складав 101,4 млрд грн (для порівняння: в 2018 було 83,3 млрд грн, в 2017 – 64,0 млрд грн, а в 2016 – 51,1 млрд грн).

Читайте також: Військовий бюджет-2020: Скільки Україна планує витратити на зарплати і техніку (ТАБЛИЦЯ).

Кадрові зміни

Зі вступом на посаду, новообраний президент Володимир Зеленський одразу ж зробив кадрові перестановки майже на всіх ключових посадах.

Одним з перших кадрових рішень Зеленського стало звільнення Віктора Муженка і призначення начальником Генерального штабу Збройних сил України генерал-лейтенанта Руслана Хомчака.

Прізвище Хомчак до останнього часу рідко бувало на слуху і згадувалось переважно в контексті розслідувань Іловайської трагедії. Саме його підпис стоїть на секретних наказах наступати на Іловайськ від 4 серпня 2014 року. Хомчак на той момент був командувачем сектору "Б", безпосередньо керував операцією зі звільнення Іловайська на місці, разом з іншими потрапив у оточення і 29 серпня 2014 року зі зброєю в руках проривався з Іловайського котла так званим "зеленим коридором".

Варто зазначити, що генеральські погони Руслан Хомчак отримав з рук колишнього президента Віктора Януковича, при якому Міністерством оборони керували російські ставленики Дмитро Саламатін і Павло Лебедєв. Разом з тим, в армії Хомчака називають різким противником совкових порядків.

Читайте також: "ЗЕлена команда": Чого очікувати від нового начальника Генштабу Хомчака.

Не оминули зміни й Державний концерн "Укроборонпром" – 12 червня Володимир Зеленський призначив колишнього міністра економіки Айвараса Абромавичуса членом Наглядової ради "Укроборонпрому", а вже 10 липня Наглядова рада обрала колишнього громадянина Литви своїм головою. Щоправда, згодом плани дещо змінились і 30 серпня Зеленський призначив Абромавичуса вже гендиректором "Укроборонпрому".

Читайте також: Рука Вашингтона: Хто такий Абромавичус і що чекає на "Укроборонпром".

29 серпня новообрана Верховна Рада за поданням президента призначила нового міністра оборони України. Ним став Андрій Загороднюк, який з 2014 року займався громадською діяльність, зокрема – волонтерством в ЗСУ. Там він і зробив собі ім'я, яке дозволило йому претендувати на посаду міністра оборони.

У 2015-2017 роках Загороднюк обіймав посаду керівника Проектного офісу реформ Міністерства оборони України, з яким пов'язані чи не всі позитивні зрушення в українській армії останніх років, зокрема, реформа харчового забезпечення ЗСУ.

Читайте також: Реформатор чи протеже Коломойського: Хто такий міністр оборони Андрій Загороднюк.

Далі 5 серпня настала черга командувача Об'єднаних сил – президент Володимир Зеленський звільнив з посади призначеного лише у травні Олександра Сирського, призначивши замість нього керівником ООС Володимира Кравченка.

Як відомо, командувач ООС призначається на ротаційній основі терміном на 1 рік, що й було зроблено тодішнім президентом Петром Порошенком 6 травня 2019 року, коли він замінив на цій посаді Сергія Наєва Олександром Сирським.

Читайте також: Новий командувач ООС: Хто такий Олександр Сирський.

За великим рахунком Сирський так толком і не встиг проявити себе на новій посаді. Однак, новий президент хоче бачити на ключових посадах вірних собі людей і це його конституційне право. Вибір Зеленського пав на генерал-лейтенанта Володимира Кравченка, який до цього обіймав посаду начальника штабу оперативного командування "Північ" Сухопутних військ Збройних сил України (СВ ЗСУ).

З бойового минулого Кравченка відомо, що під час активних бойових дій на Донбасі він був керівником Сектору "А" (Луганщина) і, за відгуками бійців, які воювали у той час в Секторі "А", зарекомендував себе достойним бойовим офіцером. Зокрема, під його командуванням розроблялась і здійснювалась операція оборони Луганського аеропорту у квітні 2014 року, деблокада аеропорту і звільнення з оточення українських військ у серпні-вересні того ж року.

Читайте також: Борець з росіянами: Хто такий новий командувач ООС Володимир Кравченко.

Ну а 3 жовтня Зеленський призначив секретарем Ради національної безпеки і оборони (РНБО) Олексія Данілова, якого багато хто характеризує, як жорсткого і авторитарного політика із залізним хребтом, а хтось відзначає, що персона він дуже неоднозначна.

Колишній мер Луганська і депутат Верховної Ради України зник з великої політики у 2007 році, лише час від часу роздаючи інтерв'ю і ще 12 років тому звертаючи увагу на прояви сепаратизму на Донбасі і прогнозуючи там війну з російським вторгненням.

Читайте також: Скандальний мер Луганська з 90-х: Хто такий новий секретар РНБО Олексій Данілов.

Шлях до НАТО

У 2019 році Україна ще більше зблизилась з Північно-атлантичним альянсом.

Зокрема, у червні 140-й центр Сил спеціальних операцій (ССО) Збройних сил України пройшов сертифікацію як підрозділ SOF і тепер має право залучатися в Сили швидкого реагування НАТО. Вперше в історії подібної честі удостоївся підрозділ з країни не Північноатлантичного альянсу.

Сили швидкого реагування (SOF) НАТО – це ударний спецназ, який складається з військ сухопутних, спеціального призначення, повітряних, морських сил, що готові впродовж 5 днів до проведення операцій евакуації чи реагування на кризові ситуації в усіх частинах світу. А при значному військовому конфлікті вони повинні стримувати ворога до підходу основних сил до 30 днів.

Тобто, SOF – це еліта з еліт військових підрозділів НАТО і потрапити до їх складу не лише велика честь для бойових підрозділів з усього цивілізованого світу, але й неабияке визнання їх умінь, навичок і досвіду.

Читайте також: Шлях до НАТО: Як 140-й центр ССО став частиною Альянсу.

Також у квітні 2019 року в акваторії Чорного моря пройшли чергові міжнародні військові навчання Sea Shield 2019, у яких взяли участь кораблі ВМС ЗСУ і країн членів НАТО. Військовослужбовці практикувались відбивати підводні, надводні і повітряні загрози, адаптовані до типології загроз безпеки в регіоні Чорного моря.

Крім цього, українські військові моряки упродовж року використовували різні методи впровадження стандартів НАТО під час підготовки екіпажів кораблів і катерів, так як це є одним із дієвих шляхів досягнення оперативної і технічної сумісності з флотами країн-членів Північноатлантичного альянсу якраз проходить через площину відпрацювання спільних тренувальних дій з іноземними кораблями.

Читайте також: Кораблі НАТО в Чорному морі: Як Росія відреагує на Sea Shield 2019.

Озброєння ЗСУ

За результатами виконання завдань державного оборонного замовлення у 2019 році у війська поставлено 7 434 одиниці озброєння і військової техніки. Це приблизно 700 одиниць ракетно-артилерійського озброєння, близько 900 одиниць бронетанкової і автомобільної техніки, 90 літальних апаратів різних типів, 5 бойових катерів і кораблів і близько 700 одиниць озброєння військової техніки, яка забезпечує зв'язок, автоматизацію управління військами та кібернетичний захист.

Читайте також: "Москітний флот": Що за "Айленди" Україна отримала від США.

Крім цього було відремонтовано 507 одиниць військової техніки.

Також у 2019 році за підсумками випробувань було прийнято на озброєння і допущено до експлуатації у військах 38 зразків військової техніки. Зокрема, у сфері протиповітряної оборони Сухопутних військ, безпілотної авіації, бронетанкової техніки, командно-штабних машин, парашутних систем для ДШВ і ССО.

Насамперед, це перші серійні ракети "Вільха", які почали надходити до українського війська у листопаді 2019 року.

Читайте також: Краща за "Смерч": Що треба знати про українську "Вільху".

Також варто відзначити безпілотний літальний апарат оперативного радіусу дії, який може застосовуватись в ударному варіанті, автоматизований комплекс управління артилерією, радіолокаційна станція для здійснення контрбатарейної боротьби тощо.

Читайте також: Безпілотник-диверсант від зятя Ердогана: Що за зброю Україна купила в Туреччини.

Ще у війська було поставлено близько 2 000 боєприпасів крупного калібру, а також близько 150 000 боєприпасів критичної номенклатури для військ, які виконують завдання в районі ООС.

Міжнародне визнання та допомога

Україна хоч і помалу, але досить послідовно та впевнено рухається на міжнародній арені від висловлення стурбованості та співчуття до конкретної допомоги та співпраці.

13 вересня 2019 Адміністрація США та Конгрес підтримали рішення щодо розблокування безпекової допомоги Україні, яку влітку "заморозив" президент США Дональд Трамп, а 10 грудня 2019 року у Конгресі США погодили оборонний бюджет країни на 2020 рік, у який заклали виділення 300 млн дол. на потреби української армії.

Таким чином Україна у 2020 році має отримати від США 300 мільйонів доларів на фінансування "Ініціативи з надання сприяння Україні у сфері безпеки, включаючи летальні засоби оборони".

Читайте також: Безпекова допомога Україні: Куди підуть американські гроші.

Частина цих коштів буде використана на летальне озброєння, але все ж головна їхня сила швидше не військова, а політична – це черговий сигнал для країн цивілізованого світу про те, що з Україною можна мати справу і її варто підтримати.

Обмін полоненими

Повернення додому з російського полону українських військовополонених і політв'язнів було однією з передвиборчих обіцянок Володимира Зеленського, тому ставши президентом, він одразу ж кинувся її виконувати.

І хоч обіцяного обміну "всіх на всіх" так і не відбулося, 7 вересня 35 українських бранців Кремля все ж повернулися додому. Серед їх числа були 24 моряка, захоплених у листопаді 2018 року поблизу Керчі, український режисер Олег Сенцов, журналіст Роман Сущенко, а також Володимира Балух, Микола Карпюк, Станіслав Клих, Олександр Кольченко, Павло Гриб, Едем Бекіров та інші.

Читайте також: Обмін полоненими: Що відбувається (ХРОНІКА).

Разом з тим, за інформацією уповноваженої Верховної Ради України з прав людини Людмили Денісової, на Росії і в Криму досі перебувають 113 українських бранців, а за даними СБУ, на території самопроголошених "Л-ДНР" незаконно утримують ще 227 українців.

23 грудня під час відеоконференції мінської Тристоронньої контактної групи за підсумками "нормандських домовленостей" було погоджене взаємне звільнення утримуваних осіб між Україною і "Л-ДНР" до кінця 2019 року.

Деокупація "сірої зони" і розведення військ

Так сталося, що у 2019 українська армія просунулась уперед менше, аніж за всі попередні роки. На те є кілька причин. По-перше, як ми писали раніше, станом на кінець 2018 року Об'єднані сили встановили свій контроль майже над усією "сірою зоною". Ну а по-друге, не могла не сказатись миротворча політика нового президента Володимира Зеленського з його фразою, яка вже стала крилатою: "Треба просто перестати стріляти".

Таким чином за весь 2019 рік ЗСУ просунулись уперед лише на кілька кілометрів під Горлівкою – в перший день осені українська піхота без застосування зброї змусила бойовиків залишити кілька своїх передових позицій та відійти в тил.

У листопаді цей успіх вдалося дещо розвинути – біля окупованої Горлівки нацгвардійці просунулися вперед, зайняли важливу висоту та відбили у ворога частина місцевого кладовища

Читайте також: Повзучий наступ: Де бійці ООС просунулись вперед під Горлівкою.

Та все ж 2019 рік пройшов більше під знаком "розведення сил та засобів". Відтоді, як 26 червня опівдні українські військові відійшли з однієї з позицій, котра знаходилась перед КПВВ "Станиця Луганська", розпочавши тим самим узгоджене раніше розведення військ уздовж лінії розмежування, ця тема стала ключовою на Донбасі.

У підсумку за пів року президенту Зеленському, попри шалений спротив ветеранів АТО та суспільства, вдалося дотиснути свою ініціативу і до початку грудня завершити розведення сил у трьох визначених Тристоронньою контактною групою зонах: Станиця Луганська, Золоте і Петрівське.

Читайте також: Розведення сил на Донбасі: Хто винен у черговій "зраді".

Це дало можливість Зеленському провести "нормандську зустріч" у Парижі і витягнути з Путіна обіцянку про повне і безстрокове припинення вогню вздовж усієї лінії розмежування, яка, в тім, так і не була виконана.

Читайте також: Росії потрібна війна: Чому обіцяного Путіним припинення вогню нема і не буде.

Втрати

Що стосується найбільш сумної частини річних підсумків, то за останніми даними Генштабу, від початку 2019 року на Донбасі загинули 100 бійців Збройних сил України, ще понад 500 отримали поранення.

Варто відзначити, що попри всі "перемир'я" і "розведення сил" імені президента Зеленського, кількість загиблих знову почала рости. Для порівняння, у 2018 році на Донбасі загинули 80 бійців, в 2017 році загинув 191 боєць, в 2016 році загинуло 211 бійців.

Читайте також: Довоювалися: Чому втрати ЗСУ стали більшими, ніж у бойовиків "Л-ДНР".

Висновки

В цілому ж рік видався досить непростим і неоднозначним. З одного боку, в 2019 році Україна серйозно просунулась у питаннях реформування оборонного сектору. А з іншого – "розведення сил" стало тією ложкою дьогтю, яка залишає за цим роком дещо гіркуватий присмак.

Але як би там не було, а у новий 2020 рік Україна вступає з надією і найбільшим в історії військовим бюджетом. Звісно, є й проблеми, але хочеться вірити, що їх вдасться успішно вирішити.

Також хочеться вірити, що війна на Донбасі завершиться нашою перемогою, а не сумнівним миром.

Читайте також: Війна на Донбасі: Чого досягли ЗСУ в 2018 році (КАРТА).

Читайте також: Війна на Донбасі. Чого досягли ЗСУ в 2017 році (КАРТА).

Читайте також: Війна на Донбасі. Чого досягли ЗСУ в 2016 році (КАРТА).

Більше новин про події у світі читайте на Depo.Головна

Слідкуйте за новинами у Телеграм

Підписуйтеся на нашу сторінку у Facebook

data-matched-content-rows-num=1 data-matched-content-columns-num=4 data-matched-content-ui-type="image_stacked"