Росії потрібна війна: Чому обіцяного Путіним припинення вогню нема і не буде

Пройшло лише два дні після "нормандської зустрічі" у Парижі, а Росія вже порушила взяті на себе там зобов'язання

Руслан Рудомський
Журналіст відділу «Війна»
Росії потрібна війна: Чому обіцяного Пут…

Одним з підсумків довгоочікуваної зустрічі у "нормандському форматі", яка відбулася 9 грудня, є домовленість про повне припинення вогню до кінця 2019 року. По суті, ця домовленість зводиться до того, що контрольовані Росією бойовики "Л-ДНР" припинять обстрілювати позиції ООС вздовж лінії розмежування. А дати таку обіцянку на "нормандській зустрічі" міг лише президент Росії Володимир Путін.

Однак, як і слід було очікувати, виконувати цю домовленість з російського боку лінії фронту ніхто не поспішає – лише за день "нормандського саміту" російські бойовики вбили трьох українських військовослужбовців.

Не стало легше на Донбасі й після оголошення результатів перемовин, включно з зобов'язанням припинити вогонь. У вівторок, 10 грудня, збройні формування Російської Федерації 11 разів порушили режим припинення вогню, обстрілюючи позиції Об'єднаних сил із заборонених Мінськими домовленостями мінометів калібру 82-мм, озброєння БМП, гранатометів різних систем, великокаліберних кулеметів та іншої стрілецької зброї. На щастя, того дня обійшлося без втрат з нашого боку.

Продовжились обстріли і в середу, 11 грудня. Лише у першій половині дня російські окупанти 3 рази порушили режим припинення вогню. І цього разу бойовики обстріляли позиції наших підрозділів із заборонених Мінськими домовленостями мінометів калібру 82-мм, а також ручних протитанкових і підствольних гранатометів, великокаліберних кулеметів та іншої стрілецької зброї.

А потім терористи пішли ще далі, висунувши нові умови. Так, очільник "ДНР" Денис Пушилін заявив, що обміну полоненими і перемир'я на Донбасі не буде до тих пір, поки Київ не опублікує зручний для бойовиків текст підсумкового комюніке саміту "нормандської четвірки" в Парижі.

На його думку, керівництво України нібито підмінило у документі обговорення особливого статусу для Донбасу єдиним законом на цю тему, в той час мова спочатку йшла про цілий комплекс документів, які повинні були знайти своє відображення в Конституції України.

Простіше кажучи, ватажок бойовиків дав зрозуміти, що ані припинення вогню, ані обміну полоненими не буде до тих пір, поки офіційний Київ письмово на офіційному державному сайті не закріпить зобов'язання прописати у Конституції України "особливий статус Донбасу".

Наразі невідомо, як на це відреагує президент України Володимир Зеленський, для якого потенційний обмін полоненими є єдиним досягненням у "нормандських переговорах", але у всьому цивілізованому світі влада держав принципово не веде переговорів з терористами і тим більше, не піддається на їх шантаж.

Цілком можливо, що саме на це й розраховував Путін (чи "старший по Донбасу" - Сурков), коли вустами Пушиліна робив заяву, що президент України не погодиться на такі умови, (а Зеленський у Парижі недвозначно заявив, що федералізації України не буде за жодних умов), і бойовики зможуть "на законних підставах" продовжувати обстріли позиції ЗСУ, а окупований Донбас "якорем" висітиме на євроатлантичних амбіціях України.

Звісно, скептики можуть заявити, що припинення вогню ще й не мало початись, бо, по-перше, згідно "нормандських домовленостей" це має статися до кінця 2019 року, тобто, початок може припасти і на 31 грудня. А по-друге, процедурні моменти щодо втілення всіх "нормандських домовленостей", досягнутих у Парижі, має пропрацювати Тристороння контактна група у Мінську, яка ще не збиралась.

Суто формально воно так і є, але погодьтеся: якби Путін справді хотів припинити вогонь і рухатись далі у питанні українського Донбасу, то він би це зробив уже наступного дня після Парижу. А так є всі підстави підозрювати, що Путіна цілком влаштовує нинішній стан речей і він йде на все, щоб зберегти його якомога довше.

Не даремно президент Росії наполягав у Парижі, що потрібно розводити війська по всій лінії розмежування. Він не міг не розуміти, що цей процес затягнувся б на десятки років, отже, його такий сценарій влаштовував. Але протиснути і офіційно закріпити на папері йому цього не вдалося, то ж він вирішив діяти рідними йому гібридними методами.

Разом з тим, такою поведінкою, мабуть навіть сам того не розуміючи, Путін дав Зеленському шанс перехопити ініціативу і грати у свою гру (наскільки це взагалі можливо). Адже тепер Зеленський може аргументовано говорити в присутності Меркель і Макрона, що Росія не виконує досягнутих в їх присутності домовленостей і агресивно нав'язувати світовому порядку денному те, що вже почали називати "формулою Зеленського". Тобто, спочатку аргументовано доводити світові, що відновлення Києвом контролю над україно-російським кордоном – це єдиний реальний перший крок до миру на Донбасі. А потім, дивись, і Зеленський дозріє до усвідомлення того, що треба ставити питання про залучення міжнародних миротворців…

Якщо, звісно, він не хоче остаточно потрапити у російську пастку і далі грати за нав'язаним з Москви сценарієм.

Більше новин про події в Україні та світі на Depo.ua
 

Всі новини на одному каналі в Google News

Слідкуйте за новинами у Телеграм

Підписуйтеся на нашу сторінку у Facebook

deneme