Зміни до мобілізації: Чому влада тягнула з законом понад 100 днів і що буде далі

Ніщо не спинить закон, час якого настав?

Перший варіант змін до законодавства щодо мобілізації (законопроект №10378) Кабмін вніс до парламенту 25 грудня минулого року. Перед цим нововведення активно обговорювалися депутатами ще з листопада, про що ті час від часу повідомляли. Depo.ua, аналізуючи перебіг цього обговорення, дійшов до двох сумних висновків, які підтвердилися у подальшому. Перший: всі гілки влади не хотіли брати на себе відповідальність за непопулярний закон. Звідси спроба повісити всіх собак на військових. Мовляв, це вони хочуть мобілізувати півмільйона рекрутів. Навіть з порушенням конституційних прав громадян. Другий висновок: під розмови про справедливу мобілізацію з’являтимуться ініціативи, які профануватимуть саму ідею.

Драконівські норми у першому варіанті мобілізаційного законопроекту так налякали можновладців, що документ вирішили повернути уряду назад. Перед цим публічно рознісши його вщент і наплодивши альтернативні законопроекти. І це відбувалося на тлі посилення атак ворога та серйозних проблем із західною військовою допомогою. Можливо, були очікування, що американські конгресмени змилуються й ухвалять ініціативу Білого дому про $61 млрд допомоги Україні. Можливо. Бо не хочеться вірити, що неполярну в народі тему посилення мобілізації використали як прелюдію до кадрових змін у командуванні Збройними силами.      

30 січня Кабінет міністрів вніс до парламенту другу версію законодавчих змін до мобілізації. Він також викликав негативну реакцію представників різних гілок влади. Як і прогнозував Depo.ua, законодавці не виявили бажання ухвалювати закон в урядовій редакції. 8 лютого 243-ма голосами нардепи підтримали дітище уряду Шмигаля в першому читанні, після чого завалили профільний комітет з питань безпеки й оборони тисячами поправок. Остаточний розгляд яких комітетчики в муках завершили буквально днями. Хоча за оптимістичними сценаріями мали зробити це ще до середини березня. Отже, до другого читання законопроект готовий, проте тепер він ще має пройти через горнило сесійної зали, а це може тривати або дуже довго, якщо Офіс президента не дисциплінує монобільшість та не знайде стимулів для груп-сателітів, або документ ухвалять вже от-от. Принаймні останні за часом заяви президента Володимира Зеленського виглядають як дороговказ для депутатів: потрібно прискоритися.       

Що відбулося за 109 днів митарств із мобілізаційним законом

Якщо влада дозріла до ухвалення суттєво переписаного і переробленого законопроекту урядовців, значить тягнути, рятуючи власні рейтинги, можливості вже немає. За період, поки одні депутати закидали колег по комітету з питань безпеки правками, а ті без поспіху ці правки розглядали, новини з фронту – нерадісні. Песимізму додають очікування наступу противника в найближчі місяці та прогнозована нова хвиля мобілізації в росії. Стримувати атаки окупантів доведеться втомленим бійцям, які мали б отримати навчену підмогу вже на початку літа, якби різні гілки влади не влаштували політичний футбол із мобілізаційним законопроектом.

Та, окрім погіршення ситуації на фронті, за три з половиною місяці дискусій навколо "справедливої" мобілізації відбувалися й інші події, які неможливо оминути увагою. Перша – зміна головнокомандувача ЗСУ та інші кадрові зміни в армії, які ще тривають. Карт-бланш на оновлення дав особисто президент. Оцінку ефективності перестановок залишимо військовим експертам, зробивши акцент на іншому – на поведінці військово-політичного керівництва. Тут у вічі впадає два моменти. Перший: президент нарешті підписав ухвалений у травні минулого року закон про зниження мобілізаційного віку з 27 до 25 років та проголосований 16 січня закон про вдосконалення порядку обробки та використання даних у державних реєстрах для військового обліку. Тобто навесні 2024-го вони стали актуальнішими, аніж тоді, коли їх ухвалили? Другий момент: вже не звучать закиди у бік людей у погонах, що, мовляв, ставлять нереальні плани з мобілізації. То чи були такими ж нереальними плани за попереднього командування? Відповідь кожен може дати собі сам. Після того, як побачить проголосований текст закону і приблизно уявить порядок цифр, скільки можна набрати рекрутів.

Йдемо далі. Якщо не завищені апетити військових, то хто тоді крайній у затягуванні розгляду законопроекту про мобілізацію? "Депутати повинні заспокоїтися і не чекати оплесків своєму популізму. І тому вичищати закон не можна, треба дивитися на нього реально. Він повинен бути — робочий закон, який спрацює. В іншому випадку за резерви буде відповідати не військове командування, а парламент України", – каже президент. То питання справедливої мобілізації, пошуками варіантів якої депутати займалися з 30 січня, вже не актуальне? Є інша думка: популістське загравання з населенням тривало доти, доки не стало зрозумілим, що ситуація на фронті потребує серйозного поповнення живою силою, а наші союзники, м’яко кажучи, розчаровані тим, що українська влада влаштувала танці навколо теми мобілізації. Оскільки критику військового командування зняли з порядку денного провладних спікерів, критикувати уряд – те саме, що ганити ОП, який має серйозний вплив на урядові рішення, лишається парламент. Чий рейтинг і так дуже низький. Та от чи не віддячать депутати? Іншими словами, чи вдасться без проблем і шоу-комедій ухвалити документ у сесійній залі.

Ще одна подія, безпосередньо пов’язана з сумнозвісним законопроектом, – шалений піар на цій темі. Depo.ua попереджав про вкрай негативні наслідки цього, оскільки вкидання в інформаційний простір новин про обговорення законопроекту в комітеті, про те, що депутати планують викреслити з документу, а що лишити, неймовірно дратує людей, збиває з пантелику, робить легкою жертвою російських фейків. Замість визначити коло адекватних спікерів по цій темі, можливість плескати язиками дали всім.

Гірше того, паралельно з’явилися ініціативи на кшталт бронювання за гроші. Ця та інші події подібного штибу вкрай негативно впливали на оцінку громадянами мобілізаційних планів влади. Як й очікував Depo.ua ідеї бронювання за гроші вирішили не давати ходу на законодавчому рівні. І навіть осуджують, мовляв, "війна для бідних" – це несправедливо. Та хіба не було очевидним, що така ініціатива тільки нашкодить єдності суспільства? У неї є і прихильники, але їх значно менше.

До теми бронювання ще повернемося. Завершимо ж аналіз подій, які відбулися протягом дискусій навколо змін до мобілізації, тим, до чого вони призвели, – українці толерують ухилянтів. А чи могло бути інакше, якщо ідею нововведень до мобілізації профанують стільки часу!? Гірше того, профанація, схоже, не закінчиться навіть з ухваленням закону.  

Циркачі, футболісти, зручні медійники та інші заброньовані "в законі"

Коли стало відомо, що під бронювання від мобілізації потрапили окремі "стратегічно важливі" категорії діячів культури, мистецтва, журналісти телемарофону, футболісти (і це далеко не повний перелік), це викликало чергову хвилю обурення широкої громадськості. Рятувати ситуацію кинувся в.о міністра культури Ростислав Карандєєв. Мовляв, артисти пересувного цирку гастролюють для наших військових, а телемарафон важливий для донесення правдивої інформації. Назвемо ці твердження такими, що не піддаються верифікації.

Окремо – про футболістів і загалом спортсменів. У дружній нам Хорватії, де футбол точно не слабший за наш, є клуб "Хрватскі драговоляц". Раніше він мав назву "Нові Загреб", але коли у 1991 році почалася війна за незалежність, багато гравців пішли добровольцями на фронт. Після війни клуб назвали на честь добровольців. А як у нас? Мінмолодьспорту веде реєстр спортсменів, які не повернулися з-за кордону. До переліку входять, приміром, Михайло Мудрик, Артем Довбик, Віктор Циганков, Ілля Забарний, Анатолій Трубін та багато інших. Ці гравці збірної в різний час уклали контракти із закордонними клубами. Складається дуже дивна картина: наші сильні футболісти виступають за національні збірні, але при цьому перебувають у згаданому ганебному списку. Не викликає дискусій тимчасове бронювання збірників, їхніх тренерів, медичного персоналу, задіяного у підготовці збірних команд. Але коли у нас значна частина гравців збірних – офіційні ухилянти, тоді тут щось не так. Або внесені до реєстру особи, як особливо цінні для держави, з нього мають бути виключені та отримати право безперешкодно їздити за кордон на змагання, або їм не місце у збірних. 

Ще більше не так із бронюванням спортсменів, не задіяним у збірних командах. Міністерство молоді та спорту надало Українській асоціації футболу (УАФ), а також низці футбольних клубів статус критично важливих для функціонування економіки в особливий період. До переліку окрім "Шахтаря", "Динамо", "Дніпра-1", чиї гравці регулярно викликаються до національної збірної, потрапили також "Кривбас" та "Оболонь". Це офіційний перелік. Але складно знайти повідомлення про мобілізацію гравців інших клубів. Мабуть, це питання вирішується без зайвого розголосу. Не йдеться про те, що спортсменів треба масово тягнути до армії. Підготувати успішного спортсмена – це роки і великі гроші. Йдеться про прозорість у бронюванні, про єдині правила для всіх. Не тільки для спортсменів. Щоб питання не розділяло суспільство. І так розколів вистачає через політичні ігри з законопроектом про мобілізацію.