Добровольці закінчилися: Чи вдасться провести мобілізацію за новим законом

Чому законопроект №10378 налякав усіх

Depo.ua нещодавно аналізував, чому Україна потребує великої мобілізації. І от те, про що говорили з листопада, втілилося в документ, поданий до Верховної Ради прем’єр-міністром Денисом Шмигалем. Там є норми, які стосуються як тих, хто вже перебуває в лавах ЗСУ, так і цивільних. Для першої категорії громадян вводиться право звільнитися в запас, але тільки після трьох років служби. Ці громадяни не підлягатимуть мобілізації протягом двох років. Тобто автори законопроекту задовольняють вимогу частини суспільства демобілізувати тих, хто воює з початку повномасштабного вторгнення. Така перспектива відкриється перед воїнами з 2025 року. 

Але значно більше норм стосується цивільних. Зупинимося на тих, які викликали найбільший резонанс. Перше: посилюється відповідальність за ухилення від мобілізації застосовуванням "тимчасових заходів". Серед них – внесення ухилянта до Єдиного реєстру боржників, заборона виїзду за кордон, заборона операцій із рухомим і нерухомим майном та обмеження прав розпоряджатися фінансами й іншими цінностями, обмеження керування транспортним засобом та отримання водійського посвідчення, відмова у кредитуванні, блокування отримання пільг та виплат від держави. Також пропонується посилити відповідальність громадян України, які підлягають мобілізації, але перебувають за кордоном. Їм пропонується добровільно повідомити свої облікові дані ТЦК електронною адресою або телефоном. Коли ж вони цього не зроблять та не матимуть на руках військово-облікових документів, їх обмежать у консульських послугах. Крім того, без облікових документів чоловіки віком від 18 до 60 років не зможуть за кордоном оформити ні український, ні закордонний паспорти.

Логіка авторів законопроекту зрозуміла: без примусу ухилянт до військкомату не з’явиться. А закордонний ухилянт – тим більше. Тому обом категоріям хочуть створити максимальні незручності, аби стимулювати до прояву громадянської відповідальності. У той же час омбудсмен Дмитро Лубінець вже заявив про наявність низки порушень конституційних прав громадян та пообіцяв підготувати свої заперечення. Позиція зрозуміла, але вона – пасивна. Панові Лубінцю нічого не заважало застерегти розробників законопроекту від включення до документу норм, які порушують права людини.

Друге нововведення стосується розширення процедури вручення повісток. З одного боку, є чітке роз’яснення – яка саме інформація має бути у повістці, зокрема, про підпис посадової особи, котра її видала, щоб це була не фільчина грамота. З іншого, до видачі повісток пропонується залучити працедавців і поліцейських. Не в захваті від цього ні перші, ні другі. Очільник Нацполу Іван Вигівський каже, що у поліції і без цього достатньо роботи. Взагалі-то місія цього посадовця – охороняти закон, а не коментувати його. До того ж, в очільника МВС Ігоря Клименка, очевидно, була нагода висловити свою думку в процесі підготовки законопроекту.

Повістки можна буде вручати не тільки в публічних місцях та в ТЦК, а й на роботі та за місцем проживання громадян, через електронний кабінет військовозобов’язаного, який той має створити, або ж електронною поштою. Простіше кажучи, навіть якщо людина з переляку не виходитиме з дому, її все одно дістануть. Не відкликатися на повістку в зазначений у ній день можна лише з двох підстав: стихійне лихо або хвороба чи смерть близьких родичів. 

Є важливий нюанс: якщо військовозобов’язаний має при собі військово-обліковий документ з необхідними записам і добровільно уточнив дані про себе в ТЦК, ЦНАП чи в електронному кабінеті, йому повістку не вручатимуть, а тільки уточнять наявну інформацію. Тобто норми, які розширюють процедури вручення повісток, спрямовані проти злісних ухилянтів. Але розгортання блокпостів, за легендою – з метою посилення контрдиверсійних заходів, підказує, що все відбуватиметься інакше.

Третє нововведення стосується скасування строкої служби та запровадження обов’язкового проходження громадянами 18-25 років загальновійськової підготовки, зниження призовного віку з 27 до 25 років, повторного медичного обстеження обмежено придатних та уточнення категорій громадян, які мають бронь або не підлягають мобілізації. Перший момент має порадувати тих, хто потрапляє в названі вікові рамки. Щодо другого, то депутати пропонували це ще в травні, але президент тоді не пішов на непопулярний крок. Відправка на повторну ВЛК обмежено придатних також була прогнозована, оскільки мають місце масові випадки отримання липових довідок. Стосовно ж категорії заброньованих громадян, то її звузять. Зокрема, закриють шпарину з отриманням другої та більше вищих освіт. Єдине питання, чи пошириться ця норма на десятки тисяч тих, хто нею вже скористався.

Чи ухвалять законодавці нові мобілізаційні процедури від Міноборони

Звісно, закон ухвалять, адже в протилежному випадку політики втратять довіру армії та посилять шанси ворога. виграти війну. Але тут важливо, коли і в якому вигляді ухвалять. На жаль, ще до появи урядового законопроекту навколо нього здійнявся лютий хайп, який розколов суспільство. Тому тепер завдання не просто проголосувати за законопроект, а припинити політичний футбол між політиками. Очевидно, що наступні соцопитування продемонструють падіння рейтингів усіх, дотичних до цього документу, проте ступінь падіння залежатиме від здатності влади комунікувати із суспільством. Поки що комунікація перебуває на рівні перекладання відповідальності з себе на інших. Парламентські "слуги" роблять крайніми військових, військові вустами Валерія Залужного пояснили, що до їх фукціональних обов'язків не входить написання законів, деякі посадовці взагалі ошелешили своєю реакцією. І це не тільки пан Вигівський. Міністр фінансів Сергій Марченко розповів, що Україна виснажила внутрішній потенціал фінансування військових потреб, тому Генштаб та Міноборони мають знайти підходи для оптимізації видатків. Міністр фінансів не був посвячений у зміст законопроекту про посилення мобілізації? Тоді виникає інше запитання: а хто, власне, писав цей законопроект – Міноборони самостійно, Кабмін спільно з Міноборони, Міноборони разом із парламентським комітетом, чи, може, документ готувався за межами Верховної Ради та урядових структур?

Судячи з серйозної критики законопроекту та його дражливості для суспільства, проходження через сесійну залу не буде простим. Очевидно, що без посилення мобілізації ситуація на фронті погіршуватиметься. Разом із тим очевидними є й інші моменти. По-перше, чи визнає влада, що однією з причин провалів у мобілізації стало її популістське рішення про звільнення обласних воєнкомів. Під час обговорення законопроекту опозиція обов’язково нагадуватиме про наслідки цього не до кінця продуманого кроку. Вимагатиме від влади припинити втручання у справи військових. Заявлятиме про потребу створення уряду національної єдності. Навіть можуть вимагати "голову" Мар’яни Безуглої в обмін на голоси.

Помилково вважати, що опозиція схвалить законопроект тільки тому, що підтримує потребу в свіжих силах на фронті. Підтримує, проте для всіх помітно, що владна команда намагається відсторонитися від відповідальності за непопулярні кроки і це робить її вразливою. Вразливістю обов’язково скористаються. Навряд чи "слуги" зможуть ухвалити закон самостійно, а от щодо підтримки з боку їхніх традиційних підпорок у вигляді груп-сателітів, у цьому випадку виникають сумніви. Дружні групи складаються переважно із мажоритарників, які не поспішатимуть брати на себе відповідальність за норми, які точно не сподобаються їхнім виборцям в тилу.

По-друге, постає питання, чому законопроект, вкрай важливий для виживання держави, до Верховної Ради вніс не президент. Як першочерговий для розгляду. Рейтингові втрати для Володимира Зеленського були б прогнозованими, проте в даному випадку головним було не те, як сподобатися цивільним, а як уберегти суспільство від розбрату та допогти йому усвідомити важливе доросле рішення. Чесно пояснити, що пересидіти війну в тилу не вдасться багатьом, хто про це мріє. До того ж, своїм авторитетом президент вплинув би на депутатів, не дав їм шансу перетворити обговорення змін у мобілізації на піар власних політичних сил.

По-третє, дивує, чому розгляд цього законопроекту запланований аж на 10 січня. Якась інфантильність на тлі досить неприємних новин з передової. Народні депутати працюють без святкових дат, тож їм цілком до снаги було розпочати розгляд і 2 січня. А до того часу потурбуватися, щоб висновки надали профільний та суміжні комітети, якісь слушні поради внесли парламентські науковці. Стислі терміни розгляду законопроекту, його ухвалення у покращеному вигляді, а він цього однозначно вимагає, та підписання президентом розв’язали б руки всім структурам, задіяним у виконанні пропонованих змін. Натомість бачимо ситуацію, коли ухвалення закону, вкрай важливого для існування держави, може розтягнутися у часі на місяць чи два. Якщо не більше.

По-четверте, якщо йдеться про безальтернативність мобілізації, тоді окрім батога мають бути й пряники. В пропонованому законопроекті їх надто мало. Тому паралельно варто внести зміни в інші закони. Приміром, розширити гарантії громадян у випадку неправомірних дій працедавців. У тому числі й держави. Ті можуть витлумачити нові правила мобілізації як сваволю – знаття бронювання з незручних працівників чи чиновників, зменшення заробітної плати при суттєвому збільшення навантаження тощо. Також прийнятною для суспільства виглядає можливість оскарження військовозобов’язаним рішень ВЛК щодо придатності/непридатності до служби у незалежних медичних комісіях. "Обмежену придатність" із закону планують прибрати, однак це, на жаль, не означає, що зменшиться кількість спекуляцій чи корупції при встановлення придатності особи.  

Одним словом, із суспільством потрібно налагодити комунікацію, де є змога – піти на зустріч, де немає – аргументовано пояснити, чому. Бо якщо істерія навколо нових правил мобілізації триватиме в нинішньому режимі, лави ЗСУ поповнюватимуться повільно та ще й низько мотивованими бійцями. Але комунікування не слід перетворювати на популізм. Якщо дізнатися думку людей у тилу, то вони будуть проти великої мобілізації. Для держави тут нічого нового. То ж комунікація має йти з військовими, з досвідченими фахівцями з мобілізаційної роботи, у тому числі з-за кордону, з роботодавцями, економістами, з медиками у тих галузях, де найбільше складних випадків для діагностування хвороб. Простіше кажучи, не з тими, хто підтримує позицію "пересидіти війну", а з професійними людьми, здатними порадити, як провести мобілізацію якісно.