Пристрасті навколо мобілізації: Чому не всім українцям сподобалося бронювання за гроші

Хто не боятиметься потрапити під пильну увагу ТЦК і за які суми

Місяць тому повідомлялося про розробку двох законопроектів. Першого – у Верховній Раді, другого – на Банковій. У першому пропонувалося підприємствам, які сплачують білі зарплати, бронювати працівників за фіксовану щомісячну суму (попередньо 20 тис. грн). Така можливість надаватиметься всім підприємствам, але можна буде забронювати не більше 50% працівників. І кожного не більше, аніж на рік. У другому – працівника можуть забронювати, якщо він платить податок із зарплати, розмір якої становить близько 35 тис. грн на місяць. Днями нардеп від "Європейської солідарності" Олексій Гончаренко повідомив: в уряді планують прив’язати бронювання від мобілізації до рівня зарплатні від 35 тис., сплати ПДФО 6,3 тис., ЄСВ 7,7 тис., а також айтівців-резидентів "Дія сіті" за умови сплати ПДФО у розмірі 6,3 тис. Такий підхід нардеп із опозиційної фракції розкритикував: "За цією логікою чиновники та багатії не повинні ризикувати життям".

На тому, що мобілізують переважно людей із біднішої за великі міста провінції, із сіл і містечок, а не зі столиці, і так спекуляцій вистачає. Тому не дивно, що на рівні обговорення ініціатива бронювання за гроші стала надто дражливою для суспільства. Адже заможні відкупляться, люди ж із низьким заробітком, а їх стало суттєво більше через війну, служитимуть і за себе, і за грошовитих ухилянтів.

Існує ще одна причина негативного ставлення до такого типу бронювання: помилки, допущені державою при реалізації інших нововведень, пов’язаних із військовим станом. Перерахуємо їх коротко. Перша: створення лазівок для втечі за кордон. Ідеться про систему "Шлях". Скільки десятків тисяч липових волонтерів накивали п’ятами, точної інформації немає, але про приблизні цифри можна судити, приміром, із недавнього журналістського розслідування про понад 2 тис. втеклих лише за дозволами Львівської ОВА. При цьому ніхто – ні представники громадських осередків, які просили про виїзд для цих чоловіків, ні чиновники, які погоджували дозволи – до кримінальної відповідальності не притягнутий. І це – друга помилка. То ж не існує жодної гарантії, що за гроші під бронь не потраплять родичі, куми, свати підприємців. І тих за брехню не каратимуть, адже держава отримає гроші, а за кого саме – її не цікавитиме.

Третя помилка – у нас були сотні історій (це тільки ті, які стали відомими), коли правоохоронці і співробітники ТЦК навідувалися до нічних клубів, коли ловили ухилянтів на кордоні, але що далі з усіма цими людьми суспільству невідомо. Чи упійманих пожаліли і відпустили, чи відвезли на ВЛК, чи "обілетили" повторно… Або ж ще минулого року гучно заявляли про перегляд діагнозів ВЛК усіх тих, хто після 24 лютого 2022 року отримав обмежену придатність. Чи інвалідність, не пов’язану з бойовими діями. Нескладно припустити, що значний відсоток цих людей купили довідки. А от скільки таких, хто їм обмежену придатність видав і чи вона не липова так і не перевірили.    

Доводи на користь броні за гроші та чому вони не беззаперечні

Зупинимося на трьох основних, а також на думках опонентів. По-перше, кажуть натхненники "відкупних", підприємства, які бронюватимуть працівників, виводитимуть зарплати із тіні. То ж і платитимуть чесні податки. По-друге, працедавці рятуватимуть від мобілізації тільки дійсно важливих працівників. Але в українських реаліях може бути трохи не так. Наприклад, 25% із 50% дозволених для бронювання не працюватимуть на підприємстві, але платитимуть йому за "дах". А отримані ліві гроші бізнесмени перераховуватимуть за 25% справжніх робітників. При цьому не збільшуючи тим зарплату. 70 тис. щомісяця не така вже й велика сума за гарантію тихенько пересидіти війну. Таких не десятки тисяч, звісно. Але сама можливість пролізти через лазівку в законі – вже доказ його несправедливості.

По-друге, ініціатори бронювання за гроші вважають, що для повоєнної відбудови країні важливо зберегти високопрофесійних працівників. Інженерів, технологів, металургів, робітників галузей, які стануть вкрай потрібними під час повоєнної відбудови. Та й айтішників, які працюють в Україні і сплачують тут податки. Думка слушна, але і тут є "але". Відбір людей для бронювання за гроші створює низку лазівок для нечистих на руку працедавців. Наприклад, як подяку за бронь вони можуть вимагати від працівників понаднормову роботу. І на фактичне рабство ж не поскаржишся.

По-третє, завдяки "відкупним" до бюджету надійдуть сотні мільярдів гривень, які підуть на утримання Збройних сил. Також підхід правильний, особливо з урахуванням проблем із фінансовою допомогою з боку партнерів на підтримку економічних показників. Проте і тут є опоненти, які хочуть побачити прозорий механізм потрапляння майбутніх мільярдів безпосередньо на потреби ЗСУ. А не на інші цілі.  

Чому депутати мають припинити плодити законопроекти щодо мобілізації

Depo.ua уважно слідкує за перипетіями із законодавчими змінами до мобілізації. Обговорення документу та понад 4 тис. правок до нього триває у профільному комітеті не перший день. І щодня члени цього комітету наввипередки повідомляють громадськість про те, що у законі лишать, а що з нього викинуть. Останні новини – практично нічого із покарань для ухилянтів із варіанту, ухваленого у першому читанні, скоріше за все, не лишиться. Банківські рахунки не блокуватимуть, водійські права не відбиратимуть, і за кордон також мабуть відпускатимуть. Хіба збільшать штрафи за неявку до ТЦК. Тобто чим ближче до винесення скандального документу на розгляд сесійної зали, тим у ньому стає менше дратівливих для частини суспільства норм. Ще трохи нардепи подискутують, і виникне логічне запитання: який сенс в обговорюваному законопроекті, якщо він мало чим відрізнятиметься від існуючих мобілізаційних заходів.

З іншого боку, широка дискусія навколо дійсно важливого питання для суспільства – ознака демократії. Нашому ворогу куди простіше проводити мобілізацію, адже в росії панує диктатура. Ніхто там не обговорюватиме указ путіна, якщо він оголосить ще одну "часткову" мобілізацію після свого переобрання на царство. У той же час наші депутати ведуть жваву дискусію, як написати в законі: військовозобов'язані повинні відкрити електронний кабінет, чи мають право відкрити електронний кабінет. Або чи варто мобілізувати засуджених, які саме категорії і на які напрямки роботи? Чи давати їм зброю, чи відправляти на будівництво оборонних споруд. Те саме із законопроектами про "відкупну" від мобілізації. Сумнівно, що Верховна Рада його ухвалить. Опозиційні фракції його не підтримають. Мабуть, не підтримають і "слуги", адже непопулярні закони в першу чергу б’ють по рейтингу влади. Зате про "відкупні" тільки й пересудів.  

Замість винесення на публіку контраверсійних ініціатив подібного штибу урядовцям, народним депутатам, Банковій можна порадити сконцентруватися на законі про зміни до мобілізації. Зараз він – номер один. Затягування з його ухваленням тягне за собою затягування з поповненням, з його якісною підготовкою, створює у наших партнерів враження, що цей закон нардепи дуже не хочуть ухвалювати. Щоб не втратити рештки рейтингів своїх партій. А вже після позитивного голосування можна зайнятися і законом про мобілізацію засуджених, і узаконенням відкупу від неї.