Реєстр Міноборони: За що критикують закон та чи накладе Зеленський вето

16 січня Верховна Рала 249 голосами схвалила законопроект №10062 "Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення порядку обробки та використання даних в державних реєстрах для військового обліку та набуття статусу ветерана війни під час дії воєнного стану". Ініціаторами законопроекту є цілий колектив народних депутатів із різних фракцій. Першим серед авторів вказаний Давид Арахамія, а другим – Петро Порошенко. Здавалося б, унікальний випадок, коли позиції "слуг" та "Євросолідарності" зійшлися в спільному проекті закону. Проте під час підсумкового голосування вони знову розійшлися. Фракція Порошенка не дала жодного голосу, як і "Батьківщина", чиї депутати також серед ініціаторів, а з "Голосу" зелену кнопку натиснули лише шестеро. Таким чином, потрібні голоси набралися за рахунок традиційних сателітів монобільшості та залишків ОПЗЖ з групи "Платформа за життя та мир".

Представники фракцій, які не підтримали остаточний варіант документу, спільні в думці: електронний реєстр військовозобов’язаних не повинен містити зайвої інформації, яка є втручанням в особисте життя, адже порушувати конституційні права громадян не можна. За їх словами, деякі спірні норми під час обговорення депутати пропонували викреслити, проте ті у документі частково лишилися. Із найскандальніших – прибрали норму про внесення до реєстру персональних даних призовників, військовозобов’язаних і резервістів щодо інформації про виїзд за кордон та повернення додому, а також внесення відомостей про примусове виконання рішення щодо боржника. Також відхилили норму щодо збору відомостей про членів родини без дозволу на це самих військовозобов’язаних. Але хоч дещо нардепи і прибрали, реєстр Міноборони виявиться найповнішим із працюючих в Україні. І головне – внесення даних до нього не потребуватиме згоди самої людини.

У Міністерстві оборони кажуть: реєстр "Оберіг" нарешті вдасться запустити на повну силу завдяки автоматичному обміну з іншими електронними реєстрами (це інформація від РАЦС, ДМС, ДПС, МОН, МОЗ, Пенсійного фонду, Офісу генпрокурора, ДСАУ) і це переведе послуги у зручний формат. "Цифра", запевняють у Міноборони, потрібна не для слідкування за людиною, а для ефективності роботи ТЦК. Людині не потрібно з’являтися до ТЦК для оновлення даних, інформація про неї буде зібрана в особистому електронному кабінеті. Куди громадянин зможе заходити за потреби. Найбільшим досягненням цифровізації називають спрощення процедури отримання статусу УБД. Проте критики зауважують: попри дійсно позитивні нововведення, у законі куди більше порушень прав людини. І якщо президент не поверне документ назад до парламенту зі своїми пропозиціями, тоді візьме на себе частину відповідальності за антиконституційні ініціативи, схвалені нардепами.

У ЗМІ вистачає критичних коментарів правників щодо закону. По-перше, кажуть вони, збір, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди (окрім виняткових випадків) суперечить статті 32 Конституції України. Виходить, що особа не даватиме згоду на потрапляння даних про себе до "Оберегу", але хоч раз погодившись на їх обробку іншими органами, яким це дозволено, особиста інформація все одно вигулькне у військовому реєстрі. Уникнути цього неможливо. Але можливо оскаржувати в суді. Досить кількох виграних позовів, щоб підірвати довіру до самої ідеї електронного реєстру. Подейкують, адвокати уважно вивчають закон про е-реєстр військовозобов’язаних, готуючись до не поодиноких судових позовів.   

По-друге, дані реєстру можуть потрапити не в ті руки, бо у нас все купується і продається. Доступ до реєстру мають Міноборони, Генштаб ЗСУ, СБУ та Служба зовнішньої розвідки як його розпорядники, ТЦК та СП як органи ведення реєстру. Розробники системи запевняють: у співробітника ТЦК не буде прямого доступу до інших реєстрів, він отримуватиме інформацію з нього за офіційним запитом. Тобто все буде прозоро. Однак виключити, що на якійсь із ланок сидітиме шахрай, шпигун чи засланий ворогом козачок, не можна. З одного боку, за останні роки у нас не було скандалів зі зламом державних реєстрів. І інформація з них у відкритому доступі масштабно не з’являлася. З іншого - слід розуміти, що реєстр з такою потужною базою стане основною мішенню для мисливців за персональними даними українців, шпигунів і нечистих на руку ділків. Не стане панацеєю й користування "хмарними сервісами" в країнах НАТО. Не у всіх із них дружні до нас уряди. Також не у всіх є якісні з точки зору безпеки датацентри. Ті, де уважні до безпеки, недешеві та обійдуться бюджету в копієчку.

Зрештою, по-третє, ухвалений закон, на жаль, не є порятунком від корупції, як його намагаються показати. Скільки б інформації не збирали в реєстр, кінцеве слово при мобілізації буде за ВЛК і ТЦК. То ж лазівки для хабарництва за потрібне рішення лишаються. Не знімає закон і проблему роздачі повісток чи виклику для звірки даних. Цілком можливі і випадки силового притягнення особи, як це нині буває. Бо людський фактор та фактор гальмування змін на низовому рівні ніхто не скасовував.

І ще одне важливе зауваження. Ухвалений закон не став якимось спонтанним рішенням, законопроект зареєстрували ще у вересні, а в листопаді прийняли за основу. Він мав би йти рука об руку з іншими нововведеннями, які пропонувалися урядовим законопроектом про мобілізацію. Тобто, електронний реєстр мав стати допоміжним знаряддям. Після того, як Верховна Рада не захотіла брати на себе політичну відповідальність за ухвалення непопулярних змін до мобілізації і відправила урядове дітище назад на доопрацювання, перероблену версію законопроекту обіцяють подати у лютому. Проте гарантії, що його знову не відфутболять назад, немає. То ж е-реєстр військовозобов’язаних стає не підмогою для нових правил мобілізації, а єдиним варіантом збільшити число рекрутів за нині діючими правилами.

Тому до нарікань, що у прийнятому законі є антиконституційні норми, та до критики за перевантаженість реєстру персональними даними глава держави може й не дослухатися. Між двома непопулярними рішеннями – створенням реєстру та запровадженням жорстких правил мобілізації – обрали перше. Поки чи взагалі – покаже лютий місяць. Доказом вибору меншого зла може слугувати те, що омбудсмен Дмитро Лубінець, який добряче критикував законодавчі ініціативи стосовно мобілізації, цього разу був скупим на слова…