Мобілізація в тумані: Як депутати гралися в адвокатів ухилянтів і що буде далі

Що не так із обговоренням урядової версії закону про мобілізацію

Depo.ua прогнозував, що законодавці після дискусій ухвалять поданий прем’єр-міністром законопроект про удосконалення процедур мобілізації, прибравши з нього аж надто суперечливі норми, адже важка ситуація на фронті, посилення ракетних атак ворога та серйозні проблеми з подальшою військовою допомогою від партнерів, здавалося, не залишають нашим політикам поля для маневру. Перш за все владі, яка має у Верховній Раді власну монобільшість, голосів якої цілком достатньо для ухвалення непопулярних рішень. Проте ми помилилися: народні депутати зробили все, щоб перетворити обговорення законопроекту про мобілізацію на публічну дискредитацію самої мобілізації. Зрештою маємо 4(!) альтернативних законопроекти, негативні висновки від кількох парламентських комітетів, у тому числі антикорупційного, що є чітким сигналом для суспільства – мобілізація за цим законом відбуватиметься у корупційний спосіб, та повну невизначеність, яким буде кінцевий варіант змін до правил мобілізації. І коли він буде.

Голова профільного комітету Верховної Ради Олександр Завітневич каже: під час обговорення з представниками міністерств "шукали баланс між конституційними правами громадян та запропонованими у законопроекті заходами для вирішення завдань мобілізації, які ці права обмежують". Добре, що шукали, проте виникає відразу кілька запитань. Перше, його Depo.ua вже раніше ставив: хто писав текст законопроекту і де він писався. Якщо в Міноборони, тоді автори документу мали попередньо узгодити з іншими міністерствами і відомствами всі цифри і процедури. Натомість маємо дивну картину. Міністр фінансів Сергій Марченко каже: Україна виснажила внутрішній потенціал фінансування військових потреб, тому Генштаб та Міноборони повинні знайти підходи для оптимізації видатків. Автори законопроекту не співпрацювали з Мінфіном? Нонсенс!

Наступний приклад: в урядовому документі пропонуються суттєві обмеження для ухилянтів – від їхнього внесення до реєстру боржників, що тягне за собою блокування банківських рахунків, до заборони укладати угоди щодо рухомого і нерухомого майна. Голова Нацбанку Андрій Пишний повідомив: НБУ готовий включитися в процес обговорення законопроекту, оскільки той передбачає фінансові обмеження. А його перша заступниця Катерина Рожкова прямо каже: вона проти фінансових репресій. І додає важливий аргумент: банки можуть розкривати інформацію про клієнтів за рішенням суду. Отже, перед тим, як вписувати в законопроект драконівські пропозиції стосовно грошей українців-ухилянтів, варто було, як мінімум, дізнатися думку регулятора. Банки, якщо їх поставлять у незручну позу, виконають вказівки, проте з ризиком розгубити своїх клієнтів та втратити дохідність.

Таким чином виникає підозра, що прем’єр Шмигаль слухняно вніс до Верховної Ради сирий законопроект, який, таке враження, писався не для ухвалення, а для політичних ігор. Наприклад, задля пониження рейтингу популярних серед українців військових. А законодавці тепер грають у добрих поліцейських, рятуючи українців від лютої мобілізації.

Друге питання власне до самого голови профільного комітету. Його поки ще заступниця Мар’яна Безугла активно повідомляла громадськість про перебіг підготовки законопроекту та про окремі його норми. Тобто Безугла та всі охочі члени комітету з питань оборони могли долучатися до процесу підготовки документу. Могли радити чи застерегти авторів від відверто скандальних норм. А де у цей час був пан Завітневич, якого вважають близьким до президентського Офісу? 

Третє питання – до інших комітетів, які дали негативні висновки щодо пропонованих змін до мобілізації. Їх очолюють "слуги народу" і більшість там складають члени президентської фракції. Уряд також сформований "слугами народу", бо у них – монокоаліція. Міністр оборони призначається за поданням президента. Простіше кажучи, пряма і безпосередня відповідальність за все в державі лежить на діючій владі – у Верховній Раді, Кабміні та в президентському Офісі. Нема на кого перекидати відповідальність, бо влучиш у своїх. То ж коли в цих комітетах кажуть, що законопроект порушує соціальні права і гарантії громадян чи містить ознаки корупції, у суспільства виникає логічне зауваження: чому велика владна команда не працює саме як команда, а діє за принципом "хто в ліс, хто по дрова".

Ну і останнє питання – до опозиційних фракцій. Пропонувати законопроекти, які зводяться до того, що оборонці, які нині на фронті, повинні отримати право звільнитися в запас раніше, аніж у 2025-му, а мобілізувати їхню заміну слід із дотриманням усіх конституційних прав – безвідповідальний, інфантильний піар. Доросла позиція має бути іншою: народні депутати готові схвалити зміни до мобілізації, запропоновані Верховним головнокомандуючим (гарантом Конституції та президентом держави). І нести спільно з ним тягар відповідальності за непопулярні рішення.

Якими будуть наслідки політичних ігрищ навколо мобілізації

Щодо наслідків – відповідь лежить у кількох площинах. Перша: скільки триватиме процес обговорення та ухвалення змін до мобілізації. Іншими словами, скільки ще часу політики витратять на дискредитацію мобілізації. Вчора комітет Завітневича переніс остаточний вердикт щодо скандального законопроекту на сьогодні. Скоріше за все, депутатам запропонують ухвалити документ за основу з пропозиціями комітету. Але до другого читання точно з’явиться купа різних поправок, що відтермінує ухвалення остаточної редакції. Тобто йдеться про втрату дорогоцінного часу. І це на тлі протистояння Білого дому з Конгресом щодо рішення про багатомільярдну допомогу Україні, пошуку способів подолання вето Віктора Орбана на допомогу від Євросоюзу, активізації гібридних інформаційних вкидань у західній пресі.

То ж не варто дивуватися, якщо там почнуть розганяти тему, чи варто допомагати країні, де значна частина громадян проти масштабної мобілізації, а політичні еліти, замість стати на бік втомлених захисників на фронті, шукають, як би не порушити права ухилянтів та пацифістів. Вже є публікації про буцімто якісь кулуарні переговори щодо варіантів перемир’я. Навіть якщо це фейк, то, на жаль, події, які світ бачить у Києві, роблять брехню правдоподібною для обивателя.

Республіканці вимагають від Байдена показати, яким він бачить результат війни в Україні для Америки і цивілізованого світу загалом. Яка у нього стратегія. А що він може показати, якщо, з огляду на палкі дискусії стосовно мобілізації, які точаться в Києві, незрозуміло, в який спосіб планують рекрутувати вояків, щоб було кому обороняти державу у 2025 році. Коли нинішні оборонці отримають право піти в запас і відпочити.    

Друга площина: епопея з цим нещасним законопроектом вкотре показала слабкість владної вертикалі, вибудуваної Банковою. Замість злагодженої роботи влади суспільство бачить, як народні депутати перетворили обговорення змін до мобілізації на мильну оперу. Очевидно, якби автором закону виступив глава держави, та ще й дохідливо пояснив "слугам народу", що розпустить Раду через саботаж, нардепи поводилися б зовсім інакше. Чи спробували б депутати провалити навіть жорсткі заходи, ініційовані президентом?.. Нині ж виникла політична криза, яка хоч і вирішиться без катаклізмів, проте з неприємним осадом. Та, скоріше за все, з суттєво пом’якшеним варіантом закону. Депутати показали любов до виборців, президент виявився над бійкою. Може й в рейтингу не дуже втратить. А крайніми будуть ТЦК.  

Третя площина: що про це все думають на фронті. Ті, хто багато місяців або вже скоро й два роки як воюють, злі на всю владну команду. Дуже злі. Можна скільки завгодно розповідати про необхідність дотримання демократичних процедур, що президент не може лише своїм указом ввести зміни до правил мобілізації, бо це – узурпація влади, тому і пішли довгим шляхом внесення законопроекту урядом, його обговорення в парламенті. Та от людям на фронті це чути нецікаво. Їх цікавить, коли у стрій стануть нові бійці, не просто гарматне м’ясо, а гідна заміна. Яка не побіжить під натиском ворога, після чого нинішнім доведеться знову брати до рук зброю, а не відпочивати в запасі. Затягування із ухваленням закону про нові правила мобілізації відповідь на це "коли" відкладає на довгу перспективу – потрібен час мобілізувати людей та зробити з них якісних вояків. Неможливо написати закон, який влаштує всіх. Але у даному випадку має бути закон, який влаштує наших сьогоднішніх оборонців.

І останнє. В українському суспільстві ідея заміни політиків на військових поки не домінує, втім має значну кількість прихильників. Це поганий сценарій, бо в такому разі ставлення світу до нашої держави зміниться у гірший бік. У демократіях не люблять хунти. Але якщо діюча влада і діюча опозиція далі гратимуться в політичні ігри у той час, як держава перебуває на краю прірви, ставатиме більше тих, хто віритиме у сильну руку, здатну витягнути країну з цієї прірви.