Битва за $61 млрд: Як Конгрес підтримав українців і чому це ще не перемога

20 жовтня 2023 року Білий дім оприлюднив офіційний запит до Конгресу щодо фінансуванням пакета допомоги на загальну суму $106 млрд, який близько 61 млрд для підтримки України, а також для реагування на ситуацію в Ізраїлі та інші актуальні потреби. Але американські законотворці замість пристати до ініціативи свого президента почали її відвертий бойкот. Він тривав довгих шість місяців, за які сталося багато подій зі знаком мінус. І от цієї суботи конгресменів прорвало: 310 з них проголосували за, проти виступили 112. Це відверті трампісти, які цього разу лишилися у меншості. $61 млрд від Америки остаточно стане нашим вже цього тижня після голосування Сенату, де більшість у демократів, та підпису під документом президента Джо Байдена.

Чому американські республіканці півроку блокували гроші для України

Відповідь начебто на поверхні і має навіть прізвище – Трамп. Цей політик, який претендує на повернення до Овального кабінету, був категоричним противником допомоги Україні, але останнім часом трохи відкоригував свою думку від "ні цента Києву" до "гроші в кредит". Чому сталася така зміна, зрозуміло: соцопитування демонструють незначну перевагу Байдена, хоча ще перед новим роком картина була іншою. Республіканці вловили негативну для себе тенденцію і вирішили погодитися на допомогу Україні, але за власним варіантом. Тепер розповідатимуть, що саме вони врятували українців, ізраїльтян та інших друзів Америки, заодно забезпечивши замовленнями свої військові заводи. Хоча точно той самий підхід був і раніше. Єдине, чого не було, а тепер є – рішення про передачу заморожених російських активів для допомоги Україні. Це рішення має підштовхнути європейців, які забуксували в цьому питанні.

Що іще, окрім хиткості рейтингу, штовхало республіканців до суботньої зміни позиції? Перший фактор – криза в самій партії на тлі передвиборчої кампанії. Поки тривали праймеріз, американські консерватори переживали серйозну турбулентність. Її добре видно у контексті українського питання: 10 серпня 29 трампістів у відкритому листі закликали не виділяти Україні $24 млрд (це були останні кошти з великого минулорічного пакету), ще 30 відхилили запит Білого дому на надання нового пакету допомоги Україні. Свої дії вони пояснили бажанням отримати звіт про те, як використовуються американські гроші та як відбувається контрнаступ. Коли у вересні до Вашингтону приїздив Володимир Зеленський, тодішній спікер Конгресу Кевін Маккарті відмовив гостю у виступі перед членами Палати представників. Що дуже радо сприйняла кремлівська пропаганда. Вже тоді було очевидно, що двопартійну підтримку Україна втратила.

А далі ставало тільки гірше і для нас, і для самих республіканців. На початку жовтня радикальні трампісти ініціювали звільнення й самого Маккарті, який, з їхньої точки зору, був схильний до компромісів із демократами. Після спікеріади новим ведучим засідань Конгресу став конгресмен від Луїзіани Майк Джонсон. Котрий і блокував півроку винесення на розгляд питання про надання пакета допомоги Україні. При цьому у Сенаті республіканці залишалися більш поступливими, вистачає відповідальних республіканців і в Конгресі, проте з обранням Джонсона Палата представників і Білий дім перейшли до взаємного шантажу, випробовуючи один одного на міцність нервів.

Передвиборча кампанія Трампа вибудувана на ідеях ізоляціонізму та на антимігрантській риториці. Гроші для України стали заручником цієї передвиборчої технології. Що підтвердив спікер Джонсон у листі до Білого дому: він поставив ультиматум – кошти для України в обмін на посилення кордону з Мексикою. У Байдена на ультимативну форму спілкування не погодилися, у відповідь Джонсон розпустив Конгрес на різдвяні канікули, так і не приступивши до розгляду питання про допомогу нашій країні. Не вплинули на його думку ні масована атака ХАМАС на Ізраїль 7 жовтня, ні спроба Венесуели захопити багатий на нафту шматок сусідньої Гайани, ні помітне для всіх посилення дружби між диктаторами. Здавалося, "маяк свободи", якими себе вважають Штати, згасає. А з ним і надії українців на отримання омріяних мільярдів. Особливо песимістичних барв картина набула після грудневого візиту Зеленського за океан: з демократами і Білим домом усе й далі добре, а от із республіканцями – стіна нерозуміння. Не покращилися відчуття і після Мюнхенської безпекової конференції, яка відбулася в лютому. Було зрозуміло – не йдеться про відмову партнерів від України, але вони всі свої рішення ухвалюють з оглядкою на політичну турбулентність у Штатах.

Тому те, що сталося у суботу в Конгресі, не тільки повернуло двопартійну підтримку України (не факт, що надовго), а й консолідувало помірковане та відносно помірковане крила республіканців. Радикали лишилися при своєму. Оскільки шантаж Байдена з кордоном не пройшов, однопартійці Трампа перед своїми виборцями виглядали слабкими, то ж їм терміново потрібна була об’єднавча тема для своїх і вона з’явилася завдяки законопроекту про допомогу Україні та іншим партнерам власного авторства. Отже, республіканці рятували не стільки нас, скільки себе.

Другий фактор – недавня атака іранських друзів путіна на Ізраїль. У Байдена дали зрозуміти республіканцям, що пакет допомоги ухвалюється для всіх перерахованих у ньому партнерів, що окремо для Ізраїлю допомогу президент заветує. Одна справа шантажувати Білий дім грошима для України, зовсім інша – для ізраїльських друзів. Це вже загрожувало серйозним просіданням рейтингів Трампа. То ж процес прискорився після атак Ірану, який нашкодив і собі, і своїм московським товаришам.

Третій фактор – через впертість трампістів поглиблювався розкол між США та їхніми союзниками по НАТО в Європі. Depo.ua аналізував реакцію європейців на поведінку заокеанських конгресменів та на натяки Трампа вивести Сполучені Штати зі складу Альянсу. Неважливо, був це блеф чи реальні плани, головне – європейці перейнялися перспективами залишитися наодинці з російськими агресорами. І не лише активізувалися з пошуком варіантів допомоги нам, а й почали наводити мости з Трампом на особистих контактах. Останній із таких позитивних прикладів – візит до США польського лідера Анджея Дуди, який переконував Трампа змінити думку стосовно війни в Україні. Неважливо, чи вдалося остаточно переконати, важливий результат у Конгресі.

Гроші будуть, чого очікувати далі

Факт ухвалення рішення – позитивний. Якщо військова допомога потрапить до України так швидко, як обіцяє американська влада, це дасть можливість зупинити просування ворога і стабілізувати лінію фронту. А дехто вже заговорив про планування нових контрнаступальних дій. Але не можна втрачати тверезості мислення, адже вистачає негативних аспектів, які будуть розтягнуті у часі протягом року. Перший: значна кількість противників допомоги нашій державі у політичних елітах Штатів та Європи. Це і ті, хто за неї не голосував, і скандальні конгресвуменки Марджорі Грін, Вікторія Спартц та їм подібні. Нескладно здогадатися, що ближче до виборів в Америці цей легіон вимагатиме від Білого дому і Пентагону звіту про витрачені гроші. Звинувачуючи у розтратах. Звична фішка для передвиборчих кампаній, незалежно від того, де вони відбуваються. Цей галас не зупинить виділення коштів, але працюватиме на підрив довіри до партнерства між США та Україною.

Другий негативний аспект – росія після шоку від рішення Конгресу шукатиме, як підвищити ставки. Путінський Ріббентроп Лавров уже роззявив рота на Харків, далі – буде. Ми почуємо і побачимо цілі фейкові серіали про потрапляння американської зброї не в ті руки, про буцімто значні втрати ЗСУ в техніці, наданій партнерами, про безперспективність атак на російські позиції і так далі. Паралельною гілкою йтимуть вкидання про мирні переговори. Країні-терористці такі розмови потрібні, щоб ліпити із себе миротворця: мовляв, вони хочуть переговорів, а НАТО дає українцям усе більше і більше зброї. Та ще й далекобійної. На певну частину населення це діятиме.

І в нас, до речі, також. Це пов’язано з резонансом навколо змін до мобілізації. Бачимо, як росія через різні канали розгойдує тему "людожерської мобілізації". А такі історії, як днями сталася в Чернівецькій області, де напали на працівника ТЦК, потраплятимуть в інформаційний менйстрім, аби сформувати на Заході думку, що зброю та гроші українцями дають даремно, адже ті не хочуть захищати Батьківщину. Простіше кажучи, будь-яку проблему у нас всередині ворожі гібриди роздуватимуть до захмарних висот.  

Третій негативний аспект, точніше, він таким може стати лише в перспективі, – допомога росії від Китаю у відповідь на рішення Конгресу. Пекін дотримувався позірної нейтральності, тепер він може ризикнути втягнутися у протистояння із Заходом глибше. Не через те, що образили друга Сі путіна, а через виділення допомоги Тайваню. Щодо розвитку подій у китайському напрямку – стане остаточно зрозуміло після запланованого цього тижня візиту до Піднебесної головного американського дипломата Тоні Блінкена.

Останній негативний момент – суботнє рішення Конгресу не дає відповіді на питання, якою ж є кінцева стратегія перемоги в Україні для Вашингтона. Повільне удушення санкціями та стимулювання суспільних виступів усередині росії її поразками на фронті результату не дали. Санкції, звісно, працюють, але не так швидко, як хотілося. Що ж до протестів росіян, то їх – не буде. Доведено останніми заявами російських опозиціонерів. Простіше кажучи, ні в США, ні в НАТО, ні в Євросоюзу немає довготривалої стратегії стосовно росії. Допоки її не буде, вони не зможуть сформувати і стратегію для нас. То ж, мабуть, нашій владі варто бути наполегливішою при просуванні нашої стратегії, повного успіху якої не може бути без кінця росії як імперії зла.