Політичний шторм: Що відбувається у США і чи вдасться зберегти мільярди допомоги для України

Не тільки Трамп, а й Гетц. Чому трясе Америку

Найвпливовіша держава світу входить в період передвиборчої турбулентності, причому складно передбачити, куди повернуть її вихрові рухи. Як от сталося з історичною – бо таке було вперше в США - відставкою спікера Палати представників, республіканця Кевіна Маккарті. Який минулого року також посів цю посаду з історичним рекордом – з 15 голосування. Ініціаторами звільнення Маккарті стали його однопартійці з крайнього правого крила. Проект постанови вніс конгресмен від Флориди Метт Гетц, відомий своєю антиукраїнською позицією. Зокрема, виступає за припинення військової допомоги нашій державі. Він – заповзятий трампіст, хоча у 2018 році був радником нинішнього конкурента Дональда Трампа на праймеріз республіканців Рона Десантіса, коли той балотувався на посаду губернатора Флориди.

Маккарті не догодив радикальному крилу Республіканської партії, оскільки пішов на компроміс із демократами з питання ухвалення тимчасового бюджету, аби не допустити шатдауну. Умовою обрання Маккарті, а після нього й інших спікерів від республіканців, є норма, згідно з якою будь-хто з законодавців від цієї партії може ініціювати повалення спікера. Чим і скористався політичний бешкетник Гетц, звинувативши голову законодавчих зборів у змові з Білим домом щодо допомоги Україні. А демократи, які, здавалося, мали підставити плече спікеру, підтримали трампістів. Навіщо?

Очевидним є те, що відставка головуючого в Палаті представників, який належить до поміркованого крила республіканців, може бути вигідною однопартійцям Джо Байдена. Суть гри в тому, що самі республіканці ініціювали повалення спікера і їм, як більшості, тепер доведеться обрати нового, але зробити це складно, адже цю партію роздирають внутрішні чвари. Учасники спікеріади мусять щось наобіцяти і поміркованим однопартійцям, й радикальним. Та біда в тому, що суперечності між ними настільки глибокі, що важко знайти точки дотику. Військова допомога Україні – серед ключових суперечностей у середовищі республіканців. Допоки ті сваритимуться, демократи зможуть зосереджувати увагу американського суспільства на винуватцях ймовірного шатдауну. Себто, на опонентах-республіканцях. Ті з них, хто поміркований, розуміли, що відставка Маккарті лише додасть їм проблем, тому за неї не голосували. Але це не допомогло.

Скільки часу триватиме спікеріада, сказати важко. Компромісний бюджет працюватиме 45 днів, і якщо ситуація не вийде з глухого кута, на американську бюджетну сферу очікують великі проблеми. І тоді гра, в якій "осли" обставили "слонів" цього тижня, вже не приноситиме їм очікуваних дивідендів, оскільки опоненти зосереджуватимуть увагу суспільства на тому, що саме президент-демократ керує урядом. То ж і винен він.

У цих внутрішніх політичних ігрищах в США українське питання надважливе. І в ньому, на жаль, вже двопартійної підтримки у Конгресі у нас нема. На Банковій вустами заступника голови  ОП Ігоря Жовкви висловили сподівання, що Сполучені Штати продовжать підтримку нашої держави, як у тому запевнив Білий дім, і що в повноцінному проекті бюджету будуть ті кошти, які необхідні Києву. Що ж до нинішнього стану фінансування, то, за словами Жовкви, допомога не припиняється, діють попередні домовленості, також продовжують виділятися нові пакети допомоги. Він наголосив: гіршим варіантом для України був би шатдаун. Це точно. А от впевненість, що збережеться двопартійна підтримка на тому рівні, на якому вона була, – ілюзії, від яких варто позбутися.

Обидва потенційні кандидати від республіканців на посаду спікера визнають росію агресором, утім скептично висловлюються щодо виділення коштів Україні. Один із них, Джим Джордан, прихильник Трампа, відомий як співзасновник консервативної групи Кокус свободи, вже заявив, що в Америки є важливіші проблеми на її кордоні (очевидно, йдеться про кордон з Мексикою) та всередині країни з криміналітетом. Тому він не підтримуватиме виділення грошей Україні. Другий імовірний кандидат, Стів Скаліз, який очолює республіканську більшість у Палаті представників, поки прямо проти виділення коштів для нашої держави не висловлювався, проте минулого року він казав, що його однопартійці хочуть бачити у цьому питанні підзвітність. Та й взагалі є інші загрози, як от Китай. Може таке статися що задля підтримки з боку своїх більш радикальних соратників Скаліз також доєднається до гасла трампістів "ні цента українцям".

Пропало все чи не все?

До того, що республіканці використовуватимуть тему допомоги Україні проти демократів і Джо Байдена особисто, були готові і в Білому домі, і в Києві. Тому не могли не обговорюватися запасні варіанти, аби зберегти фінансову підтримку. Спробуємо проаналізувати, якими можуть бути ці сценарії. Перший – республіканці вгамуються, знайдуть компромісну фігуру на спікера, і бюджет на 2024 рік буде підтриманий більшістю конгресменів від обох партій, разом з закладеними для України грошима. Цей оптимістичний сценарій базується на тому, що затяжний скандал всередині Республіканської партії їй невигідний на старті президентської передвиборчої кампанії. А якщо "слони" ще й відмовляться закласти в бюджет кошти для України, демократи звинуватять їх у підриві національних інтересів США. Неприємні звинувачення. Проте, судячи з даних соцопитування Reuters/Ipsos, все більше американців не підтримують виділення нам запланованих грошей. Це тривожний сигнал, який робить реалізацію першого сценарію хиткою.

Другий сценарій також оптимістичний – демократи продовжать ефективно грати на внутрішніх конфліктах у середовищі республіканців, закидаючи їхньому радикальному крилу екстремізм і закликаючи помірковане крило до здорового глузду. До речі, The Economist прогнозує, що гроші для нас в бюджет США таки закладуть, але аж наприкінці грудня. Наступний спікер буде змушений винести це питання на розгляд міжпартійної більшості (або широкої коаліції, як би це не виглядало дивним для американської політичної традиції) і дати за нього проголосувати. Голосів на підтримку вистачить. В протилежному випадку у всього світу складеться враження, що Захід не просто вагається стосовно України, а що Америка слабка, а її демократію може розгойдати купка радикальних конгресменів. Простіше кажучи, у середовищі республіканців вистачає людей, які проти Трампа та його прихильників, проти кризи в партії, яка триває багато років, і через яку вони не спромоглися висунути адекватних суперників Трампу. То ж йдеться не стільки про Україну, скільки про порятунок Республіканської партії, яка все глибше занурюється у прірву внутрішнього розколу. Що ж до грошей для України, то поміркована частина республіканців, щоб в очах своїх виборців не виглядати спільниками демократів, вигадає якесь посилення контролю за витратами. І протягом наступного передвиборчого року раз-по-раз підійматиме цю тему на свої партійні прапори.  

Третій сценарій – песимістичний. Спікером стає трампіст і республіканці відмовляються вносити до бюджету гроші для України. Простіше кажучи, починається відкрита війна між демократами і республіканцями. Це, звісно, дуже поганий варіант для нас, проте все ж не катастрофічний. Бо за таких розкладів нарешті може запрацювати ленд-ліз. Закон про нього втратив чинність 3 жовтня, проте тепер, після очевидного бажання частини республіканців зірвати фінансування нашої оборони, його дію можуть поновити через поправку до оборонного бюджету Сполучених Штатів. Це вигідно Білому дому, щоб опоненти не зв’язували руки Джо Байдену.

У нас часто піднімалася тема, чому не працює ленд-ліз. На цьому також активно спекулювала кремлівська пропаганда. Насправді, зброя, яку отримує Україна від США, надавалася безкоштовно для нас за кількома федеральними програмами, у той час як ленд-ліз не передбачає безкоштовної зброї. Він був і залишається запасним варіантом на такі випадки, як нині бачимо в Конгресі. В рамках ленд-лізу мають бути укладені міждержавні угоди, де прописується, що потрібно поставити, скільки це коштує, які умови експлуатації і так далі. Чи є такі угоди вже, невідомо. Цілком можливо, що вони обговорюються або ж уже на фінальній стадії і про них повідомлять, якщо опоненти Байдена таки ухвалять бюджет без грошей для України. А от зірвати ухвалення оборонного бюджету вони не зможуть, бо одна справа пояснювати, що замість давати кошти українцям їх треба відправити на будівництво "стіни" з Мексикою, й зовсім інша – відмовити Пентагону. Себто, поставити під сумнів національні інтереси США.

Четвертий сценарій – найбільш песимістичний: ухвалення виділення грошей для України противники Байдена таки заблокують повністю. І в 2024 році від США нам не надходитиме військова допомога. У такому випадку ні Білий дім, ніхто інший не схилятимуть Київ до перемовин із путіним та до здачі територій, а, скоріш за все, опцію фінансової допомоги візьме на себе G7. Або частково Євросоюз. Його головний дипломат Жозеп Боррель, котрий щойно повернувся з Києва, заявив, що Європа робитиме все для збільшення допомоги Україні, проте вона не може замінити підтримку з боку США. Слова Борреля аж ніяк не відмова від допомоги Україні, а сигнал американським політикам, що в разі, якщо в українському питанні вони діятимуть нерозумно, від цього програє весь Захід.

Бачимо розломи через результати парламентських виборів у Словаччині, через зернову сварку Києва і Варшави, чуємо дивні заяви про "мирні переговори навесні" від "оракула" – міністра оборони Італії Гвідо Крозетто, в ЗМІ пишуть, що, мовляв, зброя для України вичерпується… З одного боку, за час внутрішньої колотнечі в США зможемо пересвідчитися, хто справжній друг, а хто тільки чекає моменту, щоб повернутися спиною. Але з іншого, якщо ця колотнеча триватиме і посилюватиметься, скільки ще розколів на радість путіну встигне статися в країнах-союзницях?.. Нас чекає дуже непростий 2024 рік.