Терор Ірану проти Ізраїлю: Як світ відреагував на агресію друзів путіна та що буде далі

Увечері 13 квітня іранці випустили по Ізраїлю сотні дронів та ракет і тепер всі в передчутті відплати ізраїльтян. Її наперед називають безпрецедентною. Причина повітряної атаки (як про неї кажуть в Тегерані) – помста за удар по Дамаску 1 квітня, внаслідок якого загинули три вищі іранські командири і чотири офіцери. Але всі добре розуміють, що після нападу палестинського ХАМАС на Ізраїль у жовтні минулого року та військової відповіді на терористичні атаки, все йшло до серйозного зіткнення з Іраном. У якомусь форматі. Наразі цей формат – запуск БПЛА та ракет по Ізраїлю. Майже всі вдалося збити. Ще на підльоті до ізраїльських земель. А подальший перебіг подій залежатиме від формату відповіді: "око за око, зуб за зуб" чи сторони конфлікту спробують умиротворити. Поки що прогнозувати швидке переростання активізації близькосхідного протистояння у війну високої інтенсивності – поспішно. Хоча багато маркерів вказують на велику війну.

Хто і як відреагував на удар Ірану по Ізраїлю

Те, що ця подія – на перших шпальтах ЗМІ і буде на них ще певний час, зрозуміло. Називається різна кількість запущених іранцями повітряних засобів ураження – від двохсот до близько чотирьохсот. За два роки повномасштабного вторгнення росія запустила по Україні вже близько 8 тисяч тільки ракет, понад 100 ракет летіли по українських містах і селах неодноразово, то ж масштабність повітряної атаки іранців багатьох українців не вражає. Але в цьому випадку наслідки атаки не слід вимірювати кількістю ракет і БПЛА.

Отже, як світ відреагував на ескалацію на Близькому Сході. Перший момент: ізраїльська армія та західні союзники, на відміну від жовтневого нападу бойовиків ХАМАС, були готові до масованої повітряної атаки. Про те, що вона от-от відбудеться, повідомлялося за кілька днів до самої події. Звідси й успішна протидія засобами ППО та військової авіації. ЗМІ звертають увагу на цей факт, а також на те, що у відбитті нальоту допомогли американці і британці. Ізраїльські медіа уточнюють: союзницькій авіації вдалося перехопити близько 38 повітряних цілей, які летіли у бік Ізраїлю. Як то кажуть, нам так не жити. Українцям отримувати системи ППО та засоби ураження для них все складніше. Та й простір, який потребує захисту від ударів з неба, куди менший, ніж у нас, а по одній атаці неправильно судити про боєздатність. Але з іншого боку – союзники союзниками, проте Ізраїль десятиліттями ефективно розвивав власну систему ППО, чого не робила Україна.  

Другий момент: миттєва реакція світової спільноти, яка, втім, продемонструвала різне тлумачення причинно-наслідкових зв’язків події. Швидкість заяв зрозуміла: йдеться про традиційно вибухонебезпечний регіон, тому всі, хто робив заяви, намагалися якомога чіткіше окреслити, на чиєму вони боці. Якщо колективний Захід однозначно засудив іранську атаку на Ізраїль, то Китай вважає її наслідком конфлікту у Газі і закликає без зволікань виконати резолюцію Ради Безпеки ООН від 25 березня, що вимагає негайного припинення вогню. Тим самим Пекін дав зрозуміти, що не засуджує дії Ірану, лишаючись позірно нейтральним. У Москві ж стали на бік Тегерану. Той, мовляв, має право на самооборону відповідно до статті 51 Статуту ООН. Йдеться про згаданий удар по консульському відділу Ірану в столиці Сирії (його росія, до речі, засудила).

Іншої реакції від росії годі було чекати, адже Іран поряд із Північною Кореєю допомагає країні-терористці зброєю. Тобто "вісь зла" набуває все чіткіших обрисів. Та чи спроможний цивілізований світ реагувати на це не тільки осудом нападників та пустопорожніми розмовами в Радбезі ООН? У відповіді на це запитання полягає третій момент, пов’язаний із ударом Ірану по Ізраїлю. Поки спроможності виглядають недостатньо переконливими.    

Дипломатія умиротворення чи запуск дієвих механізмів покарання

Білий дім пообіцяв залізну підтримку ізраїльтянам, а Джо Байден ініціював скликання засідання G7 для "координації об’єднаної дипломатичної відповіді на зухвалу атаку Ірану". У той же час, як повідомляє The New York Times, Вашингтон переконує Ізраїль відмовитися від ескалації. Себто, не бити у відповідь. Оскільки представники Тегерану пригрозили відсіччю "новій агресії проти іранської нації", поведінка американців багатьма сприймається не як виваженість, а як страх перед погрозами диктаторських режимів. Через це проблеми не вирішуються, а лише відкладаються на потім. Диктатори отримують час і можливості краще підготуватися та ефективніше озброїтися, щоб знову атакувати деінде. Україна, Ізраїль, наступними можуть бути Південна Корея, Тайвань або навіть якась із країн НАТО.

У самих США тема атаки Ірану на Ізраїль стала предметом політичних ігрищ. Дональд Трамп у своєму репертуарі звинуватив діючу владу у слабкості, а от якби він сидів в Овальному кабінеті, то нападу б не сталося. У свою чергу у Конгресі, де вперто відмовляються ухвалювати запит Білого дому на виділення багатомільярдної допомоги Україні, Ізраїлю та ще кільком друзям Америки, вирішили голосувати вже цього тижня за допомогу атакованим іранцями ізраїльтянам. Нагадаємо, у Білому домі бачать таке голосування лише пакетом. З огляду на це можна припустити, що республіканці планують скористатися зручною нагодою та ухвалити рішення окремо для Ізраїлю, а якщо Байден накладе на нього вето, звинуватити діючого президента у голослівній підтримці партнерів. Щодо голосування за допомогу Україні, то від республіканців поки не чули іншої позиції за озвучену раніше: гроші – в кредит.

Президент Володимир Зеленський закликав Конгрес США ухвалити необхідні рішення для зміцнення союзників Америки в цей критичний час. Ніби і позитивні новини є. Але все тримається на тонкій ниточці, оскільки радикальні прихильники Трампа вважають, що, посадивши Байдена на політичний шпагат, послаблять опонента. Нічого особистого, тільки вибори. Тому гратимуть у свою гру далі.

Що робитиме американська адміністрація – сказати складно, лишається сподіватися, що в її складі переможе рішуче крило, яке замість дипломатії умиротворення диктаторів нарешті визріє для запуску механізмів їхнього притягнення до відповідальності. З міжнародними трибуналами, санкціями проти третіх країн, переслідуванням порушників санкційного режиму. Крім того, атака Ірану відкриває для США шанс домовлятися з впливовими сунітськими державами ісламського світу, насамперед із Саудівською Аравією, про спільні дії супроти режиму Тегерану, який серйозно дестабілізує регіон через своїх проксі – хуситів, ХАМАС, "Хесболлу" і так далі. Іранські ракети і БПЛА летіли через Ірак, Йорданію, Сирію. Тобто тут вже справа не в Ізраїлі і ставленні до нього мусульман, а у проблемі скочування до масштабної війни. Depo.ua, аналізуючи сумнозвісні заклики глави Пентагону Ллойда Остіна не атакувати російські НПЗ, зазначав, що сучасні небезпеки здатні підштовхнути Вашингтон та Ер-Ріяд до переговорів щодо ціни на нафту. Іран, як і росія, нарощують свою військову міць завдяки високій вартості нафти. Зниження цінника завдасть по цих терористичних державах потужного економічного удару. Тобто можна задіяти не військовий інструментарій, а санкційний. Головне – не гратися у піддавки.

Агресивні дії Ірану знову переключили увагу світової спільноти з війни у нас на ситуацію на Близькому Сході. Це – великий мінус. Але є і плюси. Ми розуміємо, що без демонтажу путінського режиму в росії війна триватиме ще не один рік. Так само в Ізраїлі розуміють: доки стоїть режим шиїтських фундаменталістів в Ірані, доти в бік ізраїльських поселень летітимуть "Шахеди" і ракети. Ізраїльська влада за період російського вторгнення в Україну не надавала нам зброю, на що Київ ображався. Спроба відгородитися власними інтересами виявилася помилкою – дрони путінських союзників-іранців прилетіли і до Ізраїлю. Але зараз не на часі згадувати старе, потрібно посилити спільну дипломатію. Не тільки у тиску на американських конгресменів, а й в інших напрямках. Наприклад, активнішої підтримки владою єврейської держави антиросійських санкцій, адже очевидно, що путін та аятоли в одному човні, і гребуть як проти нас, так і проти ізраїльтян. Також цікавою видається співпраця з ізраїльськими спецслужбами, які мають гарний досвід у пошуку та покаранні осіб, котрі скоїли злочини проти євреїв. Простіше кажучи, росія та її агресивні друзі, роздмухуючи війни та конфлікти, створюють нові можливості партнерства для держав. Навіть якщо між ними колись були непорозуміння.