Мотивація страхом і блеф: Чи виведе Трамп США з НАТО

Чи хоче Трамп втратити вплив США на Європу?

Виділимо зі статті в NYT три головних страхи. Страх перший: Трамп вестиме ізоляціоністську політику аж до виходу Сполучених Штатів зі складу Північноатлантичного альянсу. Що призведе до розвалу існуючої системи безпеки по обидва боки Атлантики. У такому випадку європейські союзники Америки виявляться беззахисними перед росією та іншими загрозами. Мотивація "переоцінки цілей і місії НАТО", як формулює Трамп, може полягати у тому, щоб справедливо перерозподілити витрати коштів на безпеку. Трамп неодноразово закидав європейцям, що вони розвивають власні економіки, але при цьому скорочують військові видатки, сподіваючись на американський захист. Особливо серйозні тертя за його президенства склалися у Вашингтона з Берліном, коли Німеччиною керував уряд Ангели Меркель. У липні 2018 року перед самітом НАТО Трамп прямо звинуватив німців, що вони витрачають мільярди доларів на спорудження "Північного потоку – 2", а на оборону – трохи більше 1% ВВП. Тоді ж він закинув Німеччині, що через енергоресурси вона контролюється росією. Обурення Трампа щодо "Північного потоку – 2", до слова, більшість українців поділяли.

Зараз у Німеччині при владі інший уряд і в нього інші підходи до політики щодо росії, проте Берлін був і залишається одним із головних стовпів ЄС і НАТО,. І якщо Трамп дійсно прагне розхитати існуючу систему колективної безпеки, тоді Берліну потрібно готуватися брати на себе левову частину відповідальності за подальшу ситуацію в Європі. Схоже, канцлер Олаф Шольц це почав розуміти. "Коли інші ослабнуть, Німеччина має бути готова робити більше", – заявив він днями на конференції соціал-демократів, говорячи про допомогу Україні. Очевидно, він мав на увазі два аспекти: короткотерміновий – збільшення допомоги у випадку, якщо республіканці завалять голосування за виділення грошей Україні, і довготерміновий – на випадок потужної політичної турбулентності в Штатах у наступному році і повернення Трампа у Білий дім.

Нерівно складалися відносини між Трампом та президентом Франції Еммануелем Макроном. Про них у NYT не згадують, але певні епізоди дають підказки стосовно ставлення американського політика до НАТО. У листопаді 2018-го Макрон оприлюднив свою ініціативу створити спільну європейську армію, щоб позбутися залежності від США, росії та Китаю. Трамп відреагував твітом: "Дуже образливо. Європа мала б спочатку заплатити свою частку в НАТО, який США субсидують значною мірою". За кілька днів по тому два президенти зустрілися в Парижі і сварок щодо ідеї Макрона вже не було. Зійшлися на тому, що внески в НАТО мають бути справедливими. А коли цього року Макрон їздив до Китаю, Трамп визвірився на нього: "Макрон, який є моїм другом, закінчує тим, що цілує дупу Сі". Далі знаходимо у нього, чому візит французького лідера не сподобався: "Цей божевільний світ вибухає, і Сполучені Штати абсолютно не мають права голосу".

Отже, йдеться про бажання зменшити вплив Штатів на Європу, чи збільшити? Мабуть, все ж таки збільшити. Інша справа, що Трамп завжди був скептичним щодо розширення Альянсу (тут можна згадати його коментарі щодо Чорногорії) та вимагав від партнерів відповідально вкладатися у спільний казан, а не виступав за зникнення військово-політичного блоку, в якому Америка посідає чільне місце. В NYT кажуть: поки Трамп також ніде нічого такого не заявляв, проте сама невизначеність негативно впливає на психологічний стан членів Альянсу. Вони намагаються шукати власні варіанти, як збудувати взаємини зі США у випадку президентства Трампа. Тому найближчим часом слід уважно спостерігати не за тим, що заявлятиме Трамп про НАТО (прощатися з цією організацією він, найочевидніше, планів не має, просто блефує), а за результатами непублічних спроб налагодити стосунки між його оточенням та нашими партнерами. І, як наслідок, зміною або ні їхньої думки щодо України після цього. Для нас зараз украй важливо зберегти єдність серед партнерів протягом наступного року, що ж до 2025-го, то ще не факт, що Трамп переможе, а коли й переможе, ніхто стовідсотково не передбачить, в яких внутрішньополітичних і зовнішньополітичних умовах він керуватиме. І як ці умови впливатимуть на його політику.

Які "запобіжники від дурнів" готуються проти Трампа

Другий страх від NYT: руйнація не тільки НАТО та його інституцій, але й крах західних цінностей. Цей страх – реальніший, аніж вихід США із НАТО. За свого попереднього президентства Трамп розривав угоди, влаштовував торговельні війни з Європою, а його хороше або погане ставлення до країн залежало від особистих емоцій та оцінок глав їхніх держав. У NYT звертають увагу, що окремі американські законодавці (причому з обох партій) ініціювали положення в законі про асигнування на національну оборону, яке забороняє президенту США приймати рішення про вихід із НАТО без схвалення Конгресу. Тобто американські політики не менше нас та європейців остерігаються, що Трамп наламає дров. Тому готують "запобіжники від дурнів".

Можна передбачити, що запобіжники протягом наступного року також шукатимуть в рамках "Великої сімки", самого НАТО та Євросоюзу. Для G7 заяви Трампа небезпечні, оскільки в разі їхнього втілення найвпливовіші держави світу можуть постати перед викликом американського ізоляціонізму, що руйнуватиме глобальну економіку. В Альянсі мають не тільки збільшити внески країн-членів (вони за останній рік зросли), а й встигнути розгорнути максимально значну кількість боєздатних підрозділів у Східній Європі та на Балтиці. Нинішня американська адміністрація цей процес підтримує, то ж чим більше вояків зі Штатів перекинуть в Європу, тим складніше буде Трампу їх вивести. Бо важче пояснювати американцям, чому він хоче кинути напризволяще союзників.

Окремішньо стоїть питання запрошення України до складу Альянсу. Нам би хотілося, щоб нас запросили на саміті у Вашингтоні, і багато хто розуміє, що це може бути гарним піар-ходом Джо Байдена всупереч розкольницьким ідеям опонента. Та чи скористається цим нинішній глава Білого дому, сказати важко. Все залежатиме від того, в який бік хитатиметься громадська думка. Останнє за часом опитування Інституту Геллапа свідчить про зміну настроїв в американському суспільстві щодо оцінок війни в Україні та допомоги нашій державі. Вони – погіршилися. Але інші опитування демонструють, що виборці переважно симпатизують тим кандидатам, які підтримують НАТО.   

Що ж до ЄС, то тут мають нарешті виробити механізми впливу на потенційних друзів Трампа, таких як Віктор Орбан, бо їх протягом наступного року буде більшати. І голос їхній чутиметься звідусіль. Якщо з НАТО США і не вийдуть, то Євросоюз в разі повернення трампістів до влади хитатиме дуже серйозно.

Третій страх стосується України. Тут не варто плекати ілюзії: у кремлі поставили на перемогу Трампа і протягом наступного року робитимуть все, щоб це відбулося. Тиснутимуть і на фронті, і шляхом гібридної пропаганди. Тому розмови про якісь переговори, які почалися після анонсів від Давида Арахамії, не мають сенсу – вони непотрібні путіну до завершення виборів у США. Це слушно зауважує й NYT. Що робити українській владі в ситуації, яка складається? Depo.ua свого часу радив не встрявати у розбірки з Трампом та не вестися на провокативну поведінку його чи його оточення. Крім того, необхідно посилити дипломатію, для чого використовувати всі наявні дипломатичні сили вдома та залучати наших друзів за кордоном, незалежно від їхнього рівня лояльності до нинішньої влади. Маємо розуміти: цивілізований світ не менше за нас остерігається повернення Трампа у Білий дім, тому шукатиме, як убезпечитися. Наше завдання – допомагати де це можливо та,  головне, не послаблювати наших друзів у США та ЄС нашими внутрішніми чварами та розколами.