Зручні "мученики": Чому Заходу більше подобається Навальна, а не легіон "Свобода росії"

Юлія Навальна не лише увійшла в топ-100 впливових людей світу за версією Time, але й її зображення опинилося на обкладинці. Укладачі реєстру не ранжують впливових осіб, але ті, хто на передовиці, відображають редакційну політику. Навальну включили до категорії "Лідери", а статтю про неї написала віце-президентка США Камала Гарріс. Тобто це вибір не тільки Time, а й Білого дому. І саме цей факт має насторожити російських ліберальних опозиціонерів, які повтікали з росії в Європу та Штати, адже не їх, а Навальну у Вашингтоні обрали "улюбленою антипутіністкою".

Що розповіла Time російська опозиціонерка і про що збрехала

Окрім фото на обкладинці та дифірамбів від пані Гарріс, Навальна отримала ще й супер-бонус: інтерв’ю, яке у неї взяв Саймон Шустер, автор скандально відомої книги "Шоумен" про Зеленського. Інтерв’юер запропонував політемігрантці з росії прокоментувати думку українців щодо колективної відповідальності росіян за вторгнення в Україну і та взялася розповідати про "помилку України". Вона, на думку Навальної, в тому, що українці просто не хочуть шукати антивоєнних росіян, а такі існують. Тільки на протести не виходять, бо не всі є героями. Але вони готові вдаватися до різних видів боротьби, й ігнорувати таких людей – помилка української влади. "Це вочевидь не війна росії. Це війна путіна... Більшість людей з різних причин хочуть, щоб війна закінчилася", – запевнила Саймона Шустера Юлія Навальна.

У той же час соцопитування свідчать про інше: війну підтримує не агресивна меншість, як вона каже, а агресивна більшість. Згідно з січневим опитування "Левада-Центру", 77% підтримують війну проти України, не підтримують лише 16% респондентів, ще 8% вагаються з відповіддю. Ці ж 77% вважають, що війна закінчаться перемогою росії. Це на 6% більше, ніж рік тому. Ще одна цифра: дійсно, близько половини росіян підтримує ідею мирних переговорів, але лише третина вважають, що вони несуть моральну відповідальність за загибель мирних жителів та руйнування в Україні. В іншому опитуванні, проведеному соціологами RussianField у лютому, 38% опитаних скасували б рішення про так звану "СВО", але 49% – ні. Простіше кажучи, Навальна – бреше: переважна маса росіян підтримує продовження війни проти України, а певні коливання у бік "миру" в громадській думці пояснюються просто – обіцяної швидкої перемоги вони не отримали. До того ж, коли йдеться про "мир", росіяни бачать його на своїх умовах.

Пані опозиціонерка розповіла не тільки про "помилку України", а й Заходу. На її думку, антиросійські санкції не працюють і тільки допомагають кремлівській пропаганді зомбувати росіян антизахідними наративами. Потрібні санкції проти путіна та членів його найближчого оточення, переконує Навальна. А Захід, мовляв, її не чує.

Сказане – давня мантра російських опозиціонерів, вони її повторюють ще з 2014 року. Мовляв, російський народ не має нести колективну відповідальність. Але антиросійські санкції діють, населення біднішає, бо кремль продовжує витрачати мільярди на війну. Те, що не швидко працюють механізми, пояснюється не економічною непорушністю росії і не масовою готовністю росіян нести тяготи наперекір Заходу, а високими цінами на нафту (про слабку політику США у цьому питанні Depo.ua писав при аналізі закликів Пентагона до Києва не атакувати російські НПЗ), уникненням росією заборон завдяки низці країн (Індії, Китаю, Туреччині і так далі), недостатньому контролю за виконанням санкційних рішень, у тому числі стосовно людей з близького кола путіна та спонсорів війни з числа російських олігархів. Більше того, саме російські опозиціонери допомагають знімати санкції. Bloomberg називав серед тих, хто пропонує змінити підхід до персональних санкцій, Михайла Ходорковського та соратника Навальних Леоніда Волкова. Як бачимо – і нова фаворитка Білого дому теж серед них. Нещодавно суд ЄС задовольнив позов акціонерів "Альфа-Банку" Петра Авена і Михайла Фрідмана про скасування санкцій. Очевидно, не обійшлося без аргументів "хороших росіян".

Нарешті ще один момент з інтерв’ю Навальної – заочне апелювання до Олени Зеленської, яка їй "дуже симпатична". З відповіді про її буцімто розчарування тим, що візит першої леді України до Штатів скасували через неї, відчувається – російська опозиціонерка в екзилі хоче зустрітися із Зеленською. Після грандіозного піару в Time це дало б їй можливість остаточно закріпитися на горі статусної піраміди російських опозиціонерів, посунувши звідти Михайла Ходорковського, Гаррі Каспарова та інших чубайсів. Але її сподівання марні. Принаймні, нашій владі підігравати якомусь із крил антипутінської опозиції в їхній боротьбі за прихильність західних грантодавців резону немає. Хоча певні пропозиції цим діячам зробити все ж можна, але всім, а не вибірково.

Чи варто допомагати антивоєнним росіянам?

Основною проблемою в діалозі російської опозиції із Заходом Навальна вважає те, що в Європі та США думають "про путіна як про президента". Це слушне зауваження, оскільки йдеться про визнання або не визнання світовим співтовариством результатів березневих "виборів" у росії. Україна зацікавлена у тому, щоб наші партнери провели чітку "червону лінію": з росією розмовляти можна, але без путіна або після путіна. Для того, щоб ця "червона лінія" була намальована, зусиль мають докласти і російські опозиціонери. Допоки західні політики не побачать реальної альтернативи нинішньому кремлівському ОЗУ, вони шукатимуть контактів з діючою владою чи з елітами, які так або інакше цю владу підтримують. Бо інших варіантів – нема. Від того, чи здатні антипутінці запропонувати нам, нашим союзникам та своїм співвітчизникам прийнятну альтернативу політиці російського режиму, і слід відштовхуватися при відповіді на поставлене вище питання про допомогу антивоєнним росіянам.

Depo.ua раніше аналізував, якою може бути ця альтернатива: об’єднання опозиціонерів у спільну силу, обрання з-проміж себе лідера (лідерів), проголошення чіткої, а не утопічної програми скинення путіна і перезаснування держави на принципах денацифікації, демілітаризації, денуклеаризації, деімперіалізації – справжня федералізація для малих народів, підтримка на всіх рівнях ініціативи збройної визвольної боротьби, яку ведуть проти кремля громадяни рф у складі легіону "Свобода росії" та інших загонів, заклик до урядів світу не визнавати путіна законно обраним президентом, провести міжнародний трибунал над ним та іншими російськими злочинцями. А ще – закликати світових лідерів передати заморожені активи росії на потреби України. Якщо Навальна та її соратники по опозиції готові це зробити, мабуть, можна було б навіть розглянути варіант проведення подібного заходу в Україні. Правда, є значні сумніви, що вони сюди приїдуть. І що проголосять хоча б малу частину з вище перерахованого.

Не зроблять, бо бояться стати жертвами, як Навальний? Є таке. Але не це їх найбільше тривожить, адже в разі формування серйозної опозиційної сили її лідери можуть опинитися під захистом західних спецслужб. Вони просто не хочуть. Як бачимо, образ "мучеників" путінського режиму дуже зручний, навіть на обкладинку Time можна потрапити. Та, схоже, проблема не тільки у бездіяльних російських опозиціонерах, а й у західних елітах. Складається враження, що вони найбільше бояться радикалізації антипутінців, що вони запропонують реальну альтернативу. І на це доведеться реагувати, а як – невідомо. На Заході укорінилися стереотипи, що в разі скинення путіна владу може захопити ще гірша істота, яка отримає ядерну кнопку і тоді всім – гаплик. Або що розвал росії призведе до появи з десятка агресивних квазіутворень з ядерною зброєю. Тому вбита горем вдова Навальна в якості символу російської опозиції Заходові куди вигідніша, аніж справжні бійці проти путінізму.