"Сценарії кінця росії": Чи є серед них погані для путіна

5 сценаріїв Politicо. Чому американські аналітики досі вірять у демократичну росію

Відразу зауважимо: у статті Politico аргументовано зважують, чому може статися або не статися той або інший розвиток подій у росії. То ж якщо у сценарію "розквіт демократії" від 5 до 10% імовірності, значить неймовірний він відсотків на 90-95. Аргументи на користь такого перебігу слабкі: ретроспектива в антиколоніальні та антикомуністичні революції кінця 1980-х, завдяки яким посипалися тоталітарні режими. А також надія, що убитий путіним Олексій Навальний в якості символу боротьби з режимом зробить більше, аніж за життя, коли його запроторили до в’язниці. Американські аналітики бачать у нинішній росії "демократичну енергію" та сподіваються на солдатських матерів, котрі разом із опозиціонерами здатні прискорити демократичний імпульс. Але єднання опозиції навколо ідеї змін аналітики вважають за своїми шансами мінімальним. Вони закликають Захід не повторювати помилок, не сподіватися, що росія позбудеться імперіалізму, а демонструвати готовність знімати санкції в обмін на судове переслідування путіністів.

У другого сценарію – "розпад росії" – на 5 відсотків більше, аніж у попереднього. Depо.ua свого часу аналізував, чому розвал росії хоч і красивий, але всього лише міф. І чому немає сенсу робити ставки на маргінальні організації малих народів путінської федерації, лідери яких осіли за межами імперії зла. Деякі наші аргументи повторили аналітики Politico. На користь розпаду вони наводять наступне: після більшовицької революції багато народів колишньої Російської імперії отримали самостійність, яку у них згодом забрав СРСР, також у росії були міжнаціональні конфлікти на Кавказі (зокрема, чеченські війни), в Туві та ще у низці регіонів. На користь надуманості сценарію можна зауважити, що виступи в національних суб’єктах федерації, які мали місце за два роки війни, носили економічні, а не самостійницькі вимоги.

Третій сценарій – повстання російських націоналістів. Його ймовірність аналітики оцінюють аж у 20%. Причина зрозуміла: світ шокував бунт "вагнерівців" на чолі з Євгеном Пригожиним. Але автори публікації відразу ж вказують на її слабкі боки: по-перше, Пригожин був унікальним у своєму роді діячем, таких у націоналістичному таборі вже немає; по-друге, путін все глибше схиляється до фашизму і занурюється у світ націоналістичних змов. Тобто на цьому флангу конкурентів чи опонентів у нього нема.

Четвертий сценарій – технократичне перевантаження, його ймовірність 20-25%. Або путін помре і на заміну прийде уряд технократів, не демократичних поглядів, але все ж це кращий варіант за путіна. Або група впливових осіб у росії позбавить свого диктатора повноважень, як в СРСР відправили на пенсію Микиту Хрущова. Такі технократи закличуть Захід до "перевантаження" відносин. Довіряти їм аналітики не рекомендують, щоб не повторювати короткозорості у минулому. Простіше кажучи: покажіть кроки назустріч, а ми побачимо. Головна проблема реалізації такого сценарію: путін міцно тримає владу у руках, а еліти вірять, що війну проти України все ще може виграти.

П’ятий сценарій – "хай живе президент путін". Його імовірність сягає 50%. Єдине, що може завадити путіну досидіти у кріслі до 2030 року – стан здоров’я. Так, ще є фактори погіршення економічної ситуації через санкції, інфляція, зростання кількості загиблих окупантів в Україні, але, схоже, самі автори описаного сценарію не надто вірять, що ці речі спонукають росіян щось у себе змінювати. Захід повинен посилювати санкції, конфіскувати заморожені російські активи, заохочувати сусідів росії до демократичного розвитку. Аналітики видання визнають: допоки путін при владі, війна в Україні триватиме, існуватиме також загроза значної ширшої війни.

Чи є позитивний для світу сценарій кінця путінської росії

У цілому погоджуючись з більшістю висновків авторів публікації, окремі все ж уточнимо. На нашу думку, у росії при путіну є один базовий сценарій і три похідних. Базовий – посилення самоізоляції. Це відбуватиметься не тому, що російська економіка буцімто виявилася стресостійкою перед санкціями. Великі проблеми в економіці рф – справа часу. Ізольованими виявилися і путін, і всі фігури навколо нього. Єдиний, кого відправляють на міжнародні події – глава МЗС Сергій Лавров. Бо він користується дипломатичним імунітетом. А всі інші бояться зайвий раз потикати носа за межі своєї агресивної держави. Такої персональної ізоляції не знали очільники СРСР. Навіть Кім Чен Ин або іранські можновладці можуть їздити світом, не боячись арешту. А російські – бояться. Причина ізоляції держави – страх її злочинних правителів. Завдяки українським хакерам світ побачив засекречені плани росіян – посилення одержавлення економіки, цензури, остаточне вирішення проблеми опозиції і навіть помірна клерикализація. Ці та інші кроки націлені на посилення ізольованості російського суспільства від решти світу.

Три інших перебіги подій – результат повної або часткової реалізації базового. Отже, перший з них нагадує 5-й аналітиків Politico, але він похмуріший. Учора путін отримав від своїх виборців не лише вотум довіри на новий термін правління, але й їхню згоду йти на убій. Днями було опубліковане опитування росіян, згідно з яким підтримка так званої СВО знижується, як і схвалення мобілізації. Але відсоток, отриманий путіним на виборах, розв’язує йому руки і на закручування гайок, і на оголошення ще однієї мобілізації із закриттям кордонів для тих, хто ще не втік. Наступні кроки також легко прораховуються – якщо країну повністю закривають, значить, населення готують до тривалої війни. Вже не з Україною, а кимось із ненависних путіну західних країн. Це не обов’язково війна високої інтенсивності. Судячи з внутрішніх проблем колективного Заходу з ухваленням рішень і безкарністю орбанів, навіть прикордонні провокації здатні спричинити значну політичну турбулентність. Тому нічого дивного, що в Європі все переконливіше звучать голоси тих, хто вважає військовий конфлікт між кремлівською диктатурою і цивілізованим світом – неминучим. І розпочатися він може не у 2026-му чи 2030-му роках, а навіть цього року. Після чи під час Олімпіади в Парижі. Поки Європа шукає диво-пігулки для посилення військової потенції, а в США республіканці і Дональд Трамп підривають віру у союзництво Америки.

Власне зі Штатами пов’язаний другий сценарій – путін хоче ділити світ разом із Трампом. Такий розвиток подій вірогідний десь 50/50, він – не катастрофічний, але слід розуміти, що цей рік кремль присвятить зростанню вірогідності перемоги своєї ставки в американських виборах. Якщо ця ставка спрацює, з 2025 року на світ може чекати клоунада із "перезавантаженням" відносин із росією. Це як у 2019 році було у стосунках США і Північної Кореї. Трамп і Кім Чен Ин обмінювалися листами і навіть зустрілися у червні 2019-го. У подальшому стосунки між США та КНДР повернулися до попереднього ворогування, довівши, що зробити диктатора мирним і добродушним нездатні жодні особисті контакти і голубині воркування. Отже, цивілізований світ у разі реалізації цього сценарію трястиме, він колотиметься на різні фракції. Що путіну і потрібно.

Третій сценарій, назвемо його позитивним, – це будь-що із варіантів 1, 2 або 4 за версією Politico. Тобто будь-які внутрішньоросійські зсуви, здатні призвести до деескалації в Україні. Як бачимо – ймовірність цих зсувів незначна, а посилення антизахідних настроїв та ізоляціонізму лише зростає. Дійсно, в російській безпековій системі знайшли серйозну пробоїну, перенісши війну на територію росії. Ворожі НПЗ горять яскраво, РДК і легіон "Свобода росії" добряче шумлять у Белгородській і Курській областях, це все гріє українцям душу, але варто розуміти три моменти. Перший – переважній більшості росіян фіолетово до того, що відбувається в Бєлгороді, ми маємо справу з суспільством, де відсутня емпатія і до чужих, і до своїх. Аби тільки це не стосувалося їх безпосередньо. Другий момент: в росії всі політичні зміни починалися і закінчувалися в столиці. Раніше у Санкт-Петербурзі, потім у Москві. Поки у цих двох містах не тривожно, – періодичні прильоти БПЛА для них не є екзистенційним жахом – доти ніяких зрушень за поребриком не буде. Третій момент: наші союзники дуже бояться "надмірної ескалації", тому досі вважають, що з "раціональним" путіним домовитися легше, аніж із непередбачуваним наступником. Для них переворот націоналістів із лідером на кшталт Пригожина з пальцем на ядерній кнопці – нічне жахіття. До розуміння, що росія на чолі з путіним може скоро принести війну в Європу, вони еволюціонують дуже повільно.   

Виходить, позитивного для світу сценарію кінця путінської росії не існує? Так, якщо світ робитиме напівкроки, даватиме диктатору нагоду грати на слабостях демократії, а не навпаки – підвищуватиме свої ставки. Тому відповідь на питання, за яким сценарієм розвиватиметься росія після переобрання путіна слід шукати не в росії, адже це те саме, що шукати живих серед мерців, а нав’язувати сценарії їй. Підвищувати ставки, діяти на випередження. Не боятися ескалації, а пропонувати свої кроки у цьому напрямку і жорстко реагувати на випади у відповідь з боку Москви. Правильний напрямок показав Еммануель Макрон, але поки подібних прикладів одиниці. Хотілося б побачити лідерство Заходу у цьому напрямку. Франція, приміром, може допомогти МОК розібратися, хто з російських спортсменів за війну, а хто проти, анонсувавши, що всі гості з путінського "раю" мають публічно визнати, що росія – агресор. Після цього росія заборонить "нейтральним" їхати в Париж. Спорт точно не програє, олімпійці, які проти війни, свою позицію підтвердять, а імперці отримають гарного ляпасу.