Адвокати диявола: Хто і навіщо гне путінську лінію про "переговори з визнанням реалій"

Днями кремлівський диктатор в інтерв’ю російським ЗМІ повторив раніше озвучені ним умови переговорів. Перефразовуючи і опускаючи маячню про чийсь "ніс у кокаїні", путін хоче, щоб Москві дали гарантії безпеки, а не паузу для переозброєння Києва. Висновок простий: переговорів путін не хоче, його мета – використати затримку з наданням Україні військової допомоги для нав’язування наративу про буцімто єдину можливість сісти за стіл перемовин тільки на умовах росії. Звісно ж, за одним столом він хоче сидіти не з Україною, а з США. Як свого часу писав Depo.ua, путін досі сподівається, що домовленості з американцями за спиною українців додадуть йому геополітичної суб’єктності, статусу такого собі третього полюсу сили – США, Китай, росія.

Ні про які подібні домовленості мова не йде. І путін розуміє, що поки у Білому домі господарює Джо Байден, і не йтиме. Тому у Москві не лише чекатимуть, але й робитимуть все можливе для перемоги на президентських виборах за океаном Дональда Трампа. Це настільки очевидно, що навіть нецікаво. Єдиний насправді цікавий момент в інтерв’ю диктатора – він припустив, що рейд на територію рф РДК, легіону "Свобода росії" та "Сибірського батальйону" може бути успішним, дати "якийсь козир у майбутньому переговорному процесі: ми вам повернемо це, а ви нам поверніть це".

Власне, якби путіну не допомагали нав’язувати наратив про "переговори" його давні політичні друзі та різного роду корисні ідіоти, можна було б казати, що риторика бункерного діда спрямована виключно на російського виборця, який 17 березня має прийти і проголосувати за свого царя. Але, як бачимо, хоча за два роки російської агресії проти України адвокатів кремлівського диявола і не побільшало, однак їхній голос знову звучить. Причому складається враження, що діють вони за прописаними їм сценаріями.

Перший сценарій – тиснути на жалість. Війну потрібно припиняти, адже на ній гине багато людей. При цьому "білий прапор" чомусь має підняти Україна. Depo.ua детально аналізував, що значить така риторика на прикладі скандальних заяв папи римського Франциска. Попри те, що Ватикан після обурення України офіційно відступився від сказаного верховним понтифіком, той продовжив гнути своє: "Багато молоді, численні молоді люди йдуть на смерть! Молімося до Господа, щоб дав нам благодать перемогти це божевілля війни, яка завжди є поразкою". Тут, як і в недавньому скандалі, немає згадки ні про українців, ні про росіян, але слова Франциска повністю лягають у жалісливий сценарій: потрібно миритися на будь-яких умовах, бо війна це погано.

А вчора свою роль зіграла французька ультраправа Марін Ле Пен. Всі широко цитували її несподіване визнання росії агресором. Але в цій історії важливіший інший момент: вона сказала, що війна "неминуче закінчиться переговорами", мета Франції та її союзників у тому, щоб, "коли прийде час, Україна опинилася в найбільш сприятливій ситуації для відновлення своєї територіальної цілісності", а далі відбулося те, що і мало відбутися – члени партії "Національне об'єднання" та сама Ле Пен утрималися від голосування за українсько-французьку безпекову угоду. (Угода не потребувала ратифікації, але уряд вирішив провести дебати по доповіді прем’єр-міністра Габріеля Атталя щодо стратегії підтримки України. Таким чином президент Франції Еммануель Макрон провів своєрідний зріз політичної думки серед французьких законодавців, який показав, що більшість в парламенті підтримує українську політику офіційного Парижу.) Цю поведінку коротко можна охарактеризувати так: ми визнаємо, що росія наробила шкоди, жаліємо українців, віримо у сприятливий для них час для переговорів, але путіна боїмося і не хочемо дратувати його.

Наступний сценарій – пропонувати себе в якості посередника переговорів. Найактивнішим у цьому є турецький президент Реджеп Таїп Ердоган. Час від часу він пропонує організувати стіл для перемовників у Стамбулі. Як от зовсім нещодавно. Така активність пояснюється бажанням відіграти важливу геополітичну роль, підняти свій статус, але тут є важлива деталь: за стіл обов’язково тягнуть росію. Путінські ультиматуми щодо початку переговорів, як зазначалося вище, не зазнали жодних змін. Отже, наразі говорити немає про що. Однак з ініціатив на кшталт Ердоганової росія має прямий зиск – розмивається українська позиція: перемовини мають відбуватися з урахуванням "формули миру", яку ініціює Київ. І яка має стати ключовою темою Глобального саміту миру, запланованого цього року у Швейцарії. Країну-агресорку до участі у ньому не запрошували. То ж те, що пропонує Ердоган, і не тільки він такий, ніщо інше як підігрування росії. Мовляв, та все одно не програє, але щоб зупинити війну зараз, треба за столом перемовин бачити і росіян.  

Не так наполегливо, але в схожому контексті, адвокатує росію і Китай. Турне його спецпредставника Лі Хуея, яке почалося з Москви, на відміну від минулорічного обійшлося без просування китайських миротворчих ініціатив. Вони, як і прогнозував Depo.ua, здулися. Цього разу китайський дипломат доносив одну думку: врахуйте російські інтереси. І в Києві, і в Європі Лі Хуею намагалися пояснити, що ніяких переговорів росія не хоче. Який висновок для себе після цього зроблять у Пекіні, побачимо. Скоріше за все, залишаться на тих самих позиціях, на яких були досі: ми – нейтральні, єдине, що нам не подобається, коли росія погрожує ядерною зброєю.

Найбільш агресивний сценарій просуває Віктор Орбан. Після відвідин Америки та зустрічі з Дональдом Трампом він зробив низку антиукраїнських заяв. Вони вкладаються у темник, який Орбан відпрацьовує для путіна не перший місяць: війна закінчиться, якщо США та колективний Захід загалом припинять допомагати Україні. І хоча поведінка Орбана є обурливою, маємо розуміти: в Європі у нього лише один союзник – словацький прем’єр Роберт Фіцо. Який, коли треба, демонструє гнучкість. Навіть Марін Ле Пен відкоригувала свою позицію. Тому агресивне просування вигідних путіну наративів на даний момент не дасть кремлю якихось вагомих дивідендів. Натомість заяви Орбана мають стати додатковим поштовхом для виходу європейських політиків із зони комфорту перед загрозою повернення Трампа до Білого дому.

Отже, короткий висновок. Про жодні переговори найближчим часом мова не йде і ніхто Україну до них не підштовхуватиме. Частина "миротворців" допомагає путіну просувати брехню про буцімто його готовність перемовлятися задля підвищення власної статусності у світовій політиці чи з інших міркувань, далеких від щирої зацікавленості у зупинці російської агресії, а дехто, як Орбан, відверто працюють проти України. Погана новина, що всі вони формують у громадській думці на Заході і у своїх державах хибне уявлення, що війна, мовляв, закінчиться швидко, якщо сісти за стіл переговорів з путіним. Або перестати допомагати українцям. А добра новина, що заяви цих "голубів" зустрічають серед лідерів переважної більшості країн-союзниць глибокий осуд.