Військовий бюджет-2020: Чому Міноборони ігнорує справжні виклики часу

Міноборони визначило напрями використання бюджетних коштів щодо розвитку, закупівлі, модернізації та ремонту озброєння, військової техніки, засобів та обладнання на 2020 рік

Руслан Рудомський
Журналіст відділу «Війна»
Військовий бюджет-2020: Чому Міноборони…

Згідно з інформацією бюджетної програми, оприлюдненої Міністерством оборони, у 2020 році планується витратити 22 735 млн грн. Найбільше грошей, як і очікувалось, піде на ОВТ (озброєння і військова техніка), але не лише.

За напрямками кошти розподілені наступним чином:

- закупівля й модернізація ОВТ – 11 113 млн;

- закупівля військової техніки за контрактами, укладеними під держгарантії – 1 696 млн (з них 284,9 млн на сплату відсотків за кредитами, залученим під держгарантії);

- проведення НДДКР – 1 216 млн;

- створення ЄАСУ ЗСУ – 304,7 млн;

- створення інформаційної інфраструктури МОУ – 50 млн;

- ремонт та модернізація фрегата "Гетьман Сагайдачний" – 436 млн;

- забезпечення розвитку системи зв'язку – 783,785 млн;

- закупівля техніки зв'язку відповідно до контрактів укладених під держгарантії – 278,732 млн (з них 39,2 млн на сплату відсотків);

- капітальний ремонт (інші вид відновлювальних робіт) ОВТ – 4 003 млн;

- відновлення ОВТ за контрактами під держгарантії – 2 410 млн (з них 510 млн на сплату відсотків);

- забезпечення охорони держтаємниці – 24,45 млн;

- створення виробництва боєприпасів на фондах Міноборони – 300 млн;

- погашення кредиторської заборгованості – 118,719 млн.

Скільки й якого озброєння закупить Міноборони в 2020 році (СПИСОК)

Виконання зазначеної бюджетної програми має на меті досягти 100% результату за такими напрямками як ремонт і модернізація фрегату ВМС "Гетьман Сагайдачний", готовність арсеналів до виробництва та збирання боєприпасів, прийняття на озброєння розроблених зразків ОВТ та погашення кредиторської заборгованості. Все це, звісно, не може не радувати.

Однак, є у цій бюджетній програмі й низка недоліків. Зокрема, переоснащення ЗСУ на цифрову систему зв'язку у цьому році буде профінансоване лише на 56% від потреби, а озброєння військова техніка буде модернізована лише на 24% від потреби. І це, насправді, дуже сумно.

Зрозуміло, що на все й одразу грошей не вистачає і ніколи не буде вистачати – такі вже реалії сучасного світу, особливо в вічно кризовій Україні. Тому розподілення наявних коштів за потребами – це завжди питання пріоритетів. Нинішня влада свої пріоритети вже розставила.

Наприклад, візьмемо військово-морський флот.

Як не гірко визнавати, але його в України досі, як такого, немає. Власне, флот завжди був болючою темою для незалежної України. Якщо до 2014 року армія фінансувалась за залишковим принципом, то флот – за залишковим принципом в армії. Це призвело до того, що на момент початку "кримської кризи" 2014-го ВМС України мали застарілі човни, які навряд чи змогли б вести серйозні бойові дії на морі.

У підсумку, в Криму Україна втратила 75% свого Військово-морського флоту, зберігши лише 40 кораблів і суден, половина з яких морально застаріли і вимагають ремонту. Все це змусило українську владу до розробки нової стратегії розвитку Військово-морських сил. У 2016 році була оголошено про створення в Україні так званого "москітного флоту", за прикладом Швеції.

Але якщо в попередні роки програма "москітного флоту" ще так-сяк фінансувалась, то у 2020-му, як бачимо з таблиці, планується лише ремонт трьох кораблів і не передбачено закупівлі жодного нового. Натомість ми отримаємо капітально відремонтований "Гетьман Сагайдачний", який ніколи участі у бойових діях не брав і брати не буде. 

Читайте також: "Москітний флот": Яка "зрада" криється за довгобудом катера "Лань".

Ще одна болюча тема – військова бойова авіація.

Як відомо, модельний ряд української бойової авіації станом на сьогодні представлений успадкованими ще від СРСР літаками МіГ-29 (орієнтовно 72 одиниці), винищувачами Су-27 (48 одиниць), штурмовиками Су-25 (24 одиниці) та бомбардувальниками і розвідниками Су-24 та Су-24МР (сумарно до 36 одиниць).

Однак усі вони в середньотривалій перспективі потребуватимуть заміни, адже термін експлуатації їх добігає кінця в 2030 році, а враховуючи час, необхідний на навчання як льотного, так і технічного складу, плюс постачання нових літаків за контрактом (з ким би він не був укладений), визначатися із заміною потрібно не пізніше 2020 року. Тобто, вже зараз.

Читайте також: Новий винищувач для України: Що за вітчизняний проект може боронити небо.

Але, як видно з тієї ж таблиці, поки що ніхто цього не збирається робити. У 2020 році передбачено лише модернізувати авіатехніку за контрактами попередніх років (7 одиниць), за контрактами поточного бюджетного періоду (13 одиниць) і модернізувати авіатехніку, що буде поставлена у наступних бюджетних періодах (3 одиниці). Модернізувати – це означає продовжити термін служби вже наявним літальним апаратам, остаточний термін експлуатації яких вийде у 2030 році.

Отож, цьогоріч ми спостерігаємо звичну картину: замість того, щоб по-справжньому оновлювати парк бойової авіації, Україна займається імітацією реформи, продовжуючи вкладати гроші в сумнівне продовження життя радянського металобрухту, який з кожним роком все частіше відмовляється літати.

Читайте також: Падіння Су-27 під Вінницею: Чому сталась трагедія.

І це лише два наглядних приклади сумнівної розстановки пріоритетів. Аналогічна історія спостерігається і з танками. Коли замість того, щоб випускати нові і новітні "Оплоти" вітчизняної розробки, які визнані одними з кращих у світі, ми продовжуємо "модернізувати" радянський спадок, намагаючись заново вдихнути життя у допотопні Т-64 і Т-72.

Читайте також: Танк Т-72АМТ: Нащо в Україні модернізують радянське залізо.

Більше новин про події в Україні та світі на Depo.ua
 

Всі новини на одному каналі в Google News

Слідкуйте за новинами у Телеграм

Підписуйтеся на нашу сторінку у Facebook

deneme