Новий винищувач для України: Що за вітчизняний проект може боронити небо

Скоро Україні доведеться повністю оновлювати парк бойових реактивних літаків, і головне тут – не помилитися з вибором

Всі фото – 831 бригада тактичної авіації

Як відомо, модельний ряд української бойової авіації станом на сьогодні представлений успадкованими ще від СРСР літаками МіГ-29 (орієнтовно 72 одиниці), винищувачами Су-27 (48 одиниць), штурмовиками Су-25 (24 одиниці) та бомбардувальниками і розвідниками Су-24 та Су-24МР (сумарно до 36 одиниць). Однак усі вони в середньотривалій перспективі потребуватимуть заміни, адже термін експлуатації їх добігає кінця в 2030 році, а враховуючи час, необхідний на навчання як льотного, так і технічного складу, плюс постачання нових літаків за контрактом, визначатися із заміною потрібно не пізніше 2020 року.

 

Depo.ua пропонує цикл матеріалів для ознайомлення з ймовірними варіантами заміни старих МіГ-ів і Су-шок, присутніми на світовому ринку реактивних винищувачів. Після низки закордонних пропозицій ми вирішили представити й один з варіантів вітчизняного проекту зі створення бойового реактивного винищувача.

 

Читайте також: Новий винищувач для України: Чому нам вигідний шведський JAS 39 Gripen.

 

Читайте також: Новий винищувач для України: Чому нам вигідний європейський Typhoon.

 

Читайте також: Новий винищувач для України: Чому нам вигідний французький Rafale.

 

Читайте також: Новий винищувач для України: Чому нам вигідний американський F-15SE Silent Eagle.

 

Читайте також: Новий винищувач для України: Чому нам вигідний американський F-16 Fighting Falcon.

 

Читайте також: Новий винищувач для України: Чому нам вигідний американський F/A-18E/F Super Hornet.

 

Читайте також: Новий винищувач для України: Чому нам вигідний китайський Chengdu J-10.

 

Читайте також: Новий винищувач для України: Чому нам вигідний пакистано-китайський JF-17 Thunder.

 

Читайте також: Новий винищувач для України: Чому нам вигідний китайський Shenyang J-15.

 

Читайте також: Новий винищувач для України: Чому нам вигідний індійський Tejas.

 

Що собою представляє

 

Яким вимогам має відповідати модернізований винищувач, підготовлений до серійного виробництва?

 

Це має бути перспективна розробка як, наприклад, проект винищувача КБ "Антонова" з турецькими партнерами. За умови, що турки погодяться на співпрацю. Тоді через 6-8 років можна отримати сучасний продукт. Зрозуміло, що це не має бути біг на місці, як з китайськими J-11B і J-16, що не мають суттєвих переваг над оригіналом.

 

Це обов’язково має бути крок уперед відповідно до таких основних вимог до винищувача 5-го покоління:

 

- надзвукова крейсерська швидкість польоту на максимальному режимі роботи двигуна;

- пласкі сопла;

- впроваджені елементи технології "стелс";

- радіолокаційна станція з фазованою антенною решіткою тощо.

 

Кінцевою метою вітчизняного проекту реактивного багатофункціонального винищувача має бути заміна дуже витратного різноманіття авіаційної техніки на єдиний тип на кшталт французького Rafale, чи євровинищувача Typhoon, чи шведського JAS 39 Gripen.

 

 

"Начинка"

 

У майбутньому серійному винищувачі національного виробництва можуть бути:

 

- станція оптико-електронної протидії для захисту літальних апаратів від керованих ракет з інфрачервоними головками самонаведення НВФ "Адрон";

- система супутникової навігації ДП "Оризон-Навігація";

- аварійно-експлуатаційний реєстратор польотної інформації БУР-4 ВАТ НТК "Електронприлад";

- радіолокаційний прицільний комплекс (РЛПК) для винищувача МіГ-29, окремі блоки для РЛПК винищувача Су-27 ДП "Новатор";

- турбореактивний двигун ДП "Івченко-Прогрес" і ПАТ "Мотор Січ" тощо.

 

Фактично Україна може сама повністю наповнити літак авіонікою й авіадвигунами власного виробництва. Бракує лише самого літака, планера.

 

Планер

 

Але є запасний вихід. Завжди можна скопіювати й запустити у серійне виробництво фюзеляж винищувачів, які є на озброєнні Повітряних сил України, — Су-27 чи МіГ-29. Так зробив Китай під час створення свого винищувача Shenyang J-15, планер якого базується на прототипі радянського Су-27 (придбаного в України, до речі), а вся "начинка" літака – китайська.

 

При цьому задача для України спрощується тим, що в нас на озброєнні є і Су-27, і МіГ-29. Повний комплект виробничих креслень до них є на державних авіаремонтних заводах у Запоріжжі та Львові через специфіку їх виробництва: необхідності самостійно виготовляти будь-яку деталь конструкції планера для заміни пошкодженої.

 

Номенклатура заново виготовлених деталей нині впевнено наближається до 50% і зростає з року в рік у зв’язку з необхідністю підтримувати винищувачі у боєздатному стані аж до 2030 року. Фактично в Україні серійне виробництво винищувачів Су-27 і МіГ-29 уже почалося. Залишилося повністю профінансувати програму, про що буде зазначено далі.

 

 

Озброєння

 

У майбутньому серійному винищувачі національного виробництва можуть бути ракети "повітря-повітря", "повітря-земля", керовані авіабомби ЦКБ "Арсенал" і ДержККБ "Луч".

 

Крім цього, в Україні накопичено значний досвід копіювання, модернізації й серійного виробництва озброєнь часів СРСР:

 

- некерована авіаційна ракета калібром 80 мм "Оскол";

- ракета повітря-повітря Р-27;

- протикорабельна крилата ракета "Нептун" тощо.

 

Остання розробка вітчизняного оборонпрому – крилата ракета "Нептун" – також може бути пристосована для використання з повітря.

 

Використання

 

Безумовно, краще виготовляти глибоко модернізовану копію Су-27: його радіус дії, бойове навантаження, потенціал модернізації більший, ніж у МіГ-29. Єдиний нюанс – двигуни.

 

В українських авіавиробників є проект двигуна з тягою 8-10 т до МіГ-29, уявлення про його газогенератор, форсажну камеру. Проекту авіадвигуна з тягою 12-15 т до Су-27 наразі немає. Але це не означає, що його не можна створити.

 

Вартість

 

Вартість усієї такої програми складається з кількох основних частин:

 

- вартість створення;

- вартість серійного виробництва;

- вартість одного винищувача в серії;

- вартість життєвого циклу, куди входить вартість години польоту, обслуговування, підготовки льотчиків тощо.

 

Вартість програми створення кожного наступного покоління тактичних винищувачів у кілька разів вища попереднього. Не всі країни світу можуть це оплатити, тому вони кооперуються (наочний приклад – Eurofighter Typhoon).

 

У випадку України є сенс кооперуватись із закордонними партнерами лише в тому випадку, якщо буде прийнято рішення створювати планер з нуля. Якщо ж за основу будуть взяті проекти Су-27 чи МіГ-29, то цілком можна обійтися власними силами.

 

Проект варто почати фінансувати методом продажу всього того, що в нас ще є і літає: Су-24, Су-25, Су-27, Л-39, МіГ-29, а також того, що міститься на базах зберігання. Зрозуміло, що в цьому випадку ватро заручитися підтримкою партнерів НАТО, котрі б патрулювали українське небо на час переозброєння. Виручені кошти можна буде цілеспрямовано пускати на розроблення власного винищувача.

 

"Укроборонпром" разом з Міністерством оборони України прибутками від експортних продажів цілком спроможні повністю профінансувати вартість переозброєння Повітряних Сил ЗСУ на нову авіаційну техніку.

 

Чому цей варіант може бути вдалим для України

 

Бюджетні підходи до проектування із застосуванням принципу Парето 80/20 дадуть змогу за 20% вартості отримати 80% відповідності технічним вимогам до винищувачів наступного покоління, отримати літак, збалансований за критерієм вартість-ефективність.

 

Потрібно обов’язково враховувати, що українська авіатехніка більш ніж удвічі дешевша, ніж закордонні аналоги. Тому винищувач від початку матиме хороший експортний потенціал.

 

Це неймовірно, проте на ринку нині фактично немає винищувача 5-го покоління! США свій F-35 згодні продати лише вкрай обмеженому колу країн власників високотехнологічної зброї. Їх у кілька разів менше, ніж країн власників F-16.

 

Перспективи ж китайського J-31 досить туманні. А Су-57 це лише 4+++. І більше пропозиції немає. Проекти винищувачів 6-го покоління як американський, британський, так і німецько-французький нині існують лише на папері.

 

Зрозуміло, що такий проект варто було починати ще років 20-25 тому, одразу після знищення СРСР. Проте військово-політична ситуація на той час не мала змоги це зробити.

 

 

Як би там не було, та якщо Україна не почине вирішувати питання реформування ВПС вже зараз, то через кілька років може взагалі без авіації залишитись. Ми й так дотягнули питання до тої межі, що нам скоро будь-який "секонд-хенд" буде за щастя. Головне тут – не піти шляхом в нікуди і не скуповувати по всьому світу старі радянські МіГ-и і Су-шки, відтерміновуючи тим самим вкрай важливу реформу.

 

Читайте також: Падіння Су-27 під Вінницею: Чому сталась трагедія.

Більше новин про події у світі читайте на Depo.Головна

Слідкуйте за новинами у Телеграм

Підписуйтеся на нашу сторінку у Facebook