Річниця чи роковини: Як на Донбасі пройшов рік " всеосяжного припинення вогню"

Пізно ввечері 22 липня 2020 року на засідання Тристоронньої контактної групи сторони домовились з 00:01 27 липня 2020 року дотримуватись режиму повного та всеосяжного припинення вогню.

З Офісу президента цю домовленість назвали проривом, скромно забувши згадати, що за каденції п'ятого президента Порошенка таких "повних і всеосяжних" режимів припинення вогню було аж 18, і всі вони порушувались російськими бойовиками "Л-ДНР" у перші ж дні.

Та й, власне, за каденції Зеленського, це було не перше подібне перемир'я – роком раніше, влітку 2019-го, щось схоже урочисто і з гордістю в голосі оголошував тодішній очільник української делегації в ТКГ Леонід Кучма. Щоправда, протривало воно тоді не рік, як зараз, а трохи менше місяця – з 21 липня по 20 серпня.

Разом з тим, рік тому нас намагалися переконати, що саме цей режим припинення вогню буде особливим і нарешті принесе довгоочікуваний мир на Донбас. Також міністр оборони Андрій Таран запевняв, що "режим припинення вогню буде скасований після перших же пострілів окупантів".

Щоправда, наступного ж дня, коли ці перші постріли відбулися, ніхто перемир'я скасовувати не став. Як не стали цього робити й в усі інші дні, коли аналогічні постріли мали місце. А віцепрем'єр-міністр – міністр з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій Олексій Резніков буквально наступного дня заявив, що обстріли на Донбасі після оголошеного перемир'я можна вважати порушенням режиму припинення вогню, а не його зривом.

Якщо ж говорити про річний цикл, то з 27 липня 2020 року до 27 липня 2021 року (за час дії режиму припинення вогню) у зоні ООС було офіційно зафіксовано 1995 обстрілів, внаслідок яких загинули 45 військовослужбовців та 163 зазнали поранень. У той же час, за даними штаб ООС, з 27 липня 2019 року до 27 липня 2020 року збройні формування Російської Федерації обстріляли українські позиції 4257 разів, внаслідок чого 88 українських військовослужбовців загинули і 494 зазнали поранень.

Тобто, в цілому суха статистика свідчить про зменшення як кількості обстрілів, так і смертей. Однак сама статистика викликала питання. Зокрема, перший серйозний скандал цього перемир'я розгорівся навколо загибелі бійця Володимира Рудика. За офіційною версією, чоловік помер внаслідок необережного поводження зі зброєю. Однак присутні на стверджували, що бачили зашиту дірку, як від кульового поранення, на правій скроні чоловіка. 

І коли після цього, на День незалежності, Володимир Зеленський казав про відсутність бойових втрат на фронті 29 днів поспіль, це викликало обурення небайдужих українців. 

Читайте також: Завершення війни від Зеленського: Що не так з "небойовими" втратами в ООС

Інший скандал був пов'язаний зі спробою провести спільну інспекцію позицій ЗСУ представниками України і "Л-ДНР". Так, 9 вересня 2020 року під час позачергової зустрічі ТКГ сторони погодили спільну інспекцію позицій ЗСУ поблизу селища Шуми, що на Горлівському периметрі. При цьому, українська сторона мала забезпечити питання логістики та гарантії безпеки всім учасникам.

Зрозуміло, що ця новина спровокувала значний протест патріотично-налаштованої частини суспільства і ветеранів АТО/ООС. У підсумку в останній момент цю спільну інспекцію не то скасували, не то перенесли на невизначений термін (вона не відбулася досі), а самі бойовики одразу ж обстріляли ці самі позиції поблизу Шумів з забороненої Мінськими угодами зброї.

Читайте також: Бій під Шумами: Хто кого переграв в історії зі "спільною інспекцією"

Також можна зауважити, що за цей рік дії режиму припинення вогню Україна не повернула жодного квадратного метру території (вперше від початку війни, між іншим), натомість добровільно відмовилась від офіційної юрисдикції Києва над деякими деокупованими територіями. Мова йде про село Заїченко на Донеччині.

Читайте також: Турбота про людей чи зрада: Чому влада відмовилася від населеного пункту в ООС

Також характерною особливістю цього перемир'я була заборона на наступальні і розвідувально-диверсійні дії, а також на використання будь-яких видів літальних апаратів, що автоматично поставило поза законом як повітряну, так і наземну розвідку. Звісно ж, українську, тому що російським терористам закони не писані і вони цілий рік спокійно собі здійснювали як обстріли із забороненої Мінськом зброї, так і повітряну розвідку за допомогою безпілотників.  

Зокрема, буквально позавчора, 26 липня 2021 року, російські терористи завдали прицільного артилерійського удару великим калібром по українських позиціях. У результаті чотири бійці отримали поранення, ще троє – бойові травми. Перед цим бойовики провели аеророзвідку за допомогою російських безпілотників "Орлан-10".

Та як би там не було, а режим припинення вогню досі офіційно триває і завершувати його, попри численні порушення з боку "тієї сторони", ніби як і не збираються.

"ЗС України з честю виконують завдання президента, обумовлені міжнародною ситуацією довкола України, забезпечуючи українській дипломатії відповідні умови для боротьби за українські національні інтереси. Дотримуватися режиму припинення вогню в ході збройного конфлікту – найбільш складний різновид військових дій", – йдеться в офіційній заяві української делегації в ТКГ з нагоди річниці "повного та всеосяжного" перемир'я.

В цілому ж, як спосіб зменшення втрат під час проведення Операції Об'єднаних сил, подібні "перемир'я" мають сенс. Власне, всі попередні 19 режимів припинення вогню також приводили до зменшення як кількості обстрілів, так і до зменшення числа вбитих та поранених. Однак, треба бути реалістами – як засіб завершення війни і досягнення миру на Донбасі така тактика абсолютно не годиться.

Одразу після "нормандської" зустрічі у Парижі в 2019 році ми писали, що якби Путін справді хотів припинити вогонь і рухатись далі у питанні українського Донбасу, то він би це зробив уже наступного дня після Парижа. А так були і залишаються всі підстави вважати, що Путіна цілком влаштовує нинішній стан речей і він йде на все, щоб зберегти його якомога довше. Тому будь-яке "перемир'я", "режим тиші" чи "режим припинення вогню" – як їх не назви – апріорі будуть такими лише на папері.