Бій під Шумами: Хто кого переграв в історії зі "спільною інспекцією"

Вчора, 10 вересня, о 14:00 за київським часом мала стартувати "спільна інспекція" бойовиків "ДНР" і ОБСЄ українських позицій біля Шумів, що поблизу окупованої Горлівки. Але в останній момент її не то скасували, не то перенесли на невизначений термін.

Напередодні прес-служба ООС повідомила, що бойовики самі багато в чому порушують домовленості щодо режиму тиші, зокрема споруджуючи незаконні укріплення, тому непогано було б перевірити і їх. Зрозуміло, що бойовики "ДНР" на таке піти не могли, тому запросили відкладення "спільної інспекції" українських позицій.

Читайте також: Чому скасували спільну з "ДНР" інспекцію українських позицій в Шумах.

Однак, наївно було б сподіватися, що терористи так просто визнають свою поразку у цій дипломатичній битві і розійдуться по своїх окопах, похнюпивши носи. Не встигли ЗМІ поширити інформацію про скасування/перенесення "спільної інспекції", як на позиції ЗСУ під Шумами, які мали інспектуватись, посипався ворожий вогонь.

Окупанти відкрили вогонь по українських позиціях буквально о 14:15 зі стрілецької зброї, а для коригування вогню бойовиками у небо були підняті два безпілотних літальних апарати. Це свідчить про те, що обстріл був прицільним та свідомо спрямованим на ділянку, де мала пройти зустріч представників СЦКК та ОБСЄ і де були надані гарантії безпеки.

Все це наштовхує на ряд думок з приводу того, що це було і на чию користь можна трактувати цю ситуацію. Варіантів може бути декілька.

1. Україна переграла Росію і "ДНР". "Та сторона" не очікувала, що Київ погодиться на спільний огляд укріплень, а ми тим самим вибили в них право обстрілювати наші позиції з ультиматумом. В Міноборони заявили, що хоч спільну інспекцію продавлювали росіяни, вони все ж не очікували, що ми на це погодимось. Коли ж у штабі ООС заявили про порушення з боку бойовиків, аналогічні тим, які вони пред'являють українській стороні, і зажадали аналогічної спільної інспекції ворожих позицій, то бойовики "здулися" і під надуманим приводом відмовилися. А на додачу від безсилої злості ще й не придумали нічого кращого, як обстріляти ці самі позиції.

2. Росія і "ДНР" переграли Україну. Після згоди української делегації в ТКГ на "спільну інспекцію" наших позицій, російські терористи отримали підтвердження, що влада Зеленського готова іти на поступки заради збереження тиші перед виборами і нею легко маніпулювати. Якщо це так, то в "Л-ДНР" будуть тиснути на українську владу й далі, тримаючи її у напрузі аж до самих виборів і граючи на пониження її рейтингу.

А на згадану інспекцію вони взагалі не збиралися, тому що, по-перше, прекрасно знають, що жодних порушень з нашого боку немає і СММ ОБСЄ це офіційно зафіксує, а по-друге, ризикують отримати від наших бійців "на горіхи", тому що письмового наказу не відкривати вогонь у ворога на наших позиціях так ніхто й не наважився видати. Тому й почали увесь цей цирк з новими умовами участі в інспекції, щоби їм точно відомовили.

Читайте також: Приречене перемир'я: Навіщо Пушилін погрожує ЗСУ.

3. Український народ переграв владу Зеленського. По-перше військові відмовилися виконувати усний наказ, від якого віяло зрадою. Про це написав головний редактор одного з українських видань Юрій Бутусов.

По-друге, хвиля народного обурення, обіцянки пікетів та мітингів зупинили владу, і вона злякалася. Щоправда, він цих самих пікетів це владу не врятувало – люди прийшли як на Банкову під Офіс президента, так і до резиденції, у якій живе голова днржави. А у Харкові взагалі вимагали імпічменту Зеленського. І щось підказує, що це лише початок, і якщо українська влада захоче й далі балансувати на межі зради, народ мовчати не буде.

4. Влада Зеленського переграла український народ. По-перше, штаб ООС в останній момент дістав "кролика з капелюха", внаслідок чого "спільну інспекцію" скасували,  виставивши націонал-патріотів істеричками, попутно спостерігаючи, як вони сваряться між собою, у тому числі, у ветеранському русі.

По-друге, влада в особі керівника української делегації в ТКГ Леоніда Кравчука і Офісу президента показала себе такими собі захисниками української гідності. Мовляв, вони, звісно ж, готові до миру, але не дозволять цим бойовикам нахабніти і принижувати Об'єднані сили і ОБСЄ.

Найцікавіше те, що кожен з цих варіантів має право на життя і за великого бажання можна до кожного з них підтягнуте ще аргументів. Тому оцінка і сприйняття цієї непересічної багатоходової ситуації не в останню чергу залежить від ставлення до Росії, "ДНР", Зеленського і націонал-патріотів.

А більш-менш об'єктивну оцінку дасть лише історія. Але й там багато залежатиме від того, хто її писатиме.