Закони для "слуг" і закони для "народу": Чого ми не помічали в роботі Верховної Ради

За підрахунками громадської організації "Інститут законодавчих ідей", за два роки діяльності Верховної Ради України 9 скликання (вересень 2019 – червень 2021) члени парламенту від "Слуги народу" посіли перші 14 місць за кількістю поданих ними законопроєктів, які містять корупціогенні фактори. На 15 позиції – прем'єр-міністр Денис Шмигаль. Далі – представники фракції "Голос" Рущишин і Железняк. У третьому десятку є представники фракції ОПЗЖ і груп "За майбутнє" та "Довіра".

Рейтинг фракцій і груп за кількістю потенційно корупційних законопроєктів очолила група "Довіра" (19% законопроєктів з корупційними ризиками). Далі – група "За майбутнє" (17%); фракції "Опозиційна платформа — за життя" (16%); "Батьківщина" (15%); "Слуга народу" (15%); "Голос" (14%); "Європейська солідарність" (12%).

В особистому рейтингу лідерами є депутати від керівної партії Данило Гетманцев (30 законопроєктів із корупційними ризиками), Андрій Мотовиловець, Дмитро Наталуха та їхні колеги.

Найбільше корупційних законопроєктів було внесено у податково-бюджетній, промислово-економічній, соціальній, сфері, децентралізації та правоохоронній сфері. Більшість із цих сфер – ті, де гроші шелестять. А гроші люблять тишу. Тому про більшість з них майже ніхто нічого не чув.

А що ж народу? Видовища. Поки серйозні державники ухвалюють корисні для них та їхніх партнерів законопроекти, народу одну за одною кидають кістку у вигляді законопроектів гучних, які всі обговорюватимуть, про які сперечатимуться. Але які, за великими рахунком, в житті маленького українця мало що змінюють.

Наприклад так званий "закон про олігархів", президентський законопроект №5599 "Про запобігання загрозам національній безпеці, пов'язаним із надмірним впливом осіб, які мають значну економічну або політичну вагу в суспільному житті (олігархів)".

Читайте більше: Як закон про олігархів має забезпечити другий термін Зеленському

Як зауважував Depo.ua, не факт, що монобільшість самостійно знайде за нього 226 голосів. Якщо ж документ буде підтримано завдяки партнерським групам "За майбутнє" і "Довіра", варто чекати великих торгів між першим і другим читанням за умови, які спростять життя мільярдерам, що стоять за цими та іншими депутатськими об’єднаннями. А в контексті інтересів простих громадян зазначимо, що прямого відношення до цих інтересів законопроєкт про олігархів не має. Хіба містить ризик погіршення економічного становища працівників підприємств, що належать тим олігархам, яких на Банковій почнуть затискати.

При цьому більшість мільярдерів рано чи пізно знайдуть спосіб домовитися із владою і вирішити створені їм проблеми. На відміну від пересічних громадян, для яких значно більш страшне майбутнє підвищення тарифів на комунальні послуги і цін на енергоносії, ніж санкції РНБО та тимчасові неприємності для 15 чи 20 вітчизняних багатіїв.

Читайте про цей проєкт детальніше: РНБО – понад усе: Коли "слуги" заборонять українцям оскаржувати санкції в судах

Не варто виключати й того, що меч "антиолігархічних" законів і різноспрямованих санкцій потрапить до рук наступної владної команди. І може бути обернений проти самої ЗЕ!команди. Чому ні, людям же подобаються "весни посадок", навіть якщо вони існують лише в передвиборчих агітках.

Саме для того, щоб задовольнити бажання виборця, ще у вересні-2019, на самому початку цієї каденції, був прийнятий закон "Про особливу процедуру усунення Президента України з поста (імпічмент)". Щоб не ділитися лаврами ні з ким, на Банковій навіть зарубали ініціативу попередньої Ради про тимчасові слідчі комісії, де була прописана процедура звільнення президента. Натомість внесли і ухвалили свій варіант.

Читайте більше: Закон про імпічмент: Що зміниться для Зеленського

Законопроект Зеленського точно сподобався певній частині електорату. Не надто вдумливій, тому що по цьому закону президента відправити у відставку неможливо: процедура в виписана так, що робить спробу звільнення глави держави (насамперед нинішнього) через імпічмент надскладною справою.

Читайте більше: "Фейкове" зняття недоторканності: Як Верховна Рада обдурила українців

Що ж маємо насправді? Рада ускладнила розслідування щодо депутатів. Кримінальне провадження щодо них може відкрити лише Генеральний прокурор. І лише він може вносити відомості про злочин, скоєний нардепом, до Єдиного реєстру досудових розслідувань. Тож якщо Генпрокурор не виявить бажання ініціювати провадження, ніхто інший не зможе почати розслідування проти народного депутата. Також до законодавства депутати додали норму, за якою більшість клопотань слідчих мають розглядатися за обов’язкової присутності самого нардепа

Але "скасування" імунітету депутатів (скількох посадили за ці роки? жодного?), як і закон про імпічмент, були потрібні команді чинного президента з уже відомою метою: дати відповідь на запит суспільства. І цієї мети було досягнуто. Голова фракції "слуг" у Раді Давид Арахамія вже два роки тому відверто зізнавався: "Запит щодо закону про імпічмент був другим у черзі на популярний запит від виборців, тому ми сьогодні так наполегливо голосували за це і в першому читанні, і в цілому. Тому що після того, як ми ухвалили закон про недоторканність, ми виходимо на вулицю і говоримо людям, а вони кажуть: а про імпічмент президента ви теж обіцяли. Ми сьогодні також виконали цю обіцянку".

Все для людей. Обіцяли у Зеленського запровадити в Україні народовладдя – і ухвалили закон про всеукраїнський референдум. Поставили "пташку" проти виконаної обіцянки – і тут же заходилися всіляко ставити перешкоди політичним силам, які намагаються ініціювати референдум зі справді фундаментальних для майбутнього України проблем, зокрема, щодо земельного питання. Зате формально запит виборців задоволено. Буде так скоріш за все і з законом про місцевий референдум, коли його почне розглядати монобільшість, і з іншими ініціативами, в яких відчутна популістська складова.

Читайте більше: План під вибори: Навіщо "слуги народу" знову взялися за закон про референдум

Ініціатива по скороченню кількості народних депутатів з 450 до 300 - ще одна довгограюча платівка вітчизняних законотворців. Лише у січні 2021 р. відповідний законопроект №1164, поданий президентом Зеленським ще влітку 2019 року, підтримав комітет Ради з правової політики. Наступним кроком мало стати голосування. Однак не стало: проект досі висить у парламенті. Для його прийняття необхідні 300 голосів (у лютому 2020-го Рада попередньо схвалила законопроект 236 голосами). З огляду на низьку оцінку суспільством роботи парламенту, багато українців підтримують усі ініціативи, спрямовані на покарання депутатів, але там, де питання стосується інтересів депутатського корпусу, популізм просувається не так швидко. Тому питання про скорочення чисельності нардепів може виявитися серед таких, які винесуть на референдум. Але не обов'язково, адже українцям вже стільки тем наобіцяли на референдум, що на кілька років вистачить.

І от коли Зеленський і "слуги" риторично запитують західних лідерів, політиків і дипломатів, мовляв, "яких вам ще реформ не вистачає", аби Україну тут і зараз прийняли в НАТО чи хоча б дали ПДЧ, відповідь полягає якраз у тому, що справжніх реформ насправді не видно. І якщо цього не бачить велика частина українських виборців, то дуже добре бачать наші західні партнери. Нагадаємо фразу держсекретаря США Ентоні Блінкена, яку він промовив під час офіційних відвідин Києва нещодавно: "Хочу сказати, що закони дуже важливі, але не менш важливе їх виконання. І те, що ми чули – український народ хоче бачити не тільки ухвалення законів, а й їх виконання, що включає і боротьбу з корупцією".

Тепер давайте згадаємо кількість законопроектів із можливою корупційною складовою, про які йшлося на початку статті. І не будемо дивуватися, чого ми досі не в НАТО, як деякі державні мужі.