Николай Полищук

Глядя на современную Россию, конечно, хочется задать много вопросов, но главный – как может вся страна вот так взять и за раз сойти с ума?

Класична прикмета війни: за валом інформації та дезінформації вже зовсім неможливо зрозуміти, що ж робиться на фронті, кому належить стратегічна ініціатива або, якщо формулювати питання більш прямо, хто кого на даний момент перемагає?

Проміжні вибори в Києві краще за будь-яку соціологію свідчать про те, що жителі столиці, з одного боку, перебувають у пошуках нової політичної сили, яка б краще висловлювала їхні інтереси, з іншого - не знайшовши її, голосують за «Свободу» або ж за зовсім екзотичні проекти. І все менше довіряють чинній владі, тим більше що влада докладає максимальних зусиль для самодискредитації

Отже, пройшло вже достатньо часу після розстрілу редакції Charlie Hebdo, але питання про рамки журналістської свободи продовжує жорстко дебатуватися і далі, по суті, перетворившись на питання політичне, світоглядне, цілком підходяще для «царства добра» проти «імперії зла»

Коли я дивлюся весь черговий комплект новорічних фільмів, який не змінюється вже років тридцять, мимохідь замислююся: адже жоден з їхніх героїв потенційно не міг би бути бойовиком на Донбасі

Все розмаїття диктаторських режимів, які тільки виникали до останнього часу на планеті, можна звести до двох зразів: африканські та латиноамериканські. Вирішальним у кожному конкретному випадку буде ставлення диктатора до награбованого ним майна

Більше 9000 моїх співвітчизників, які ніколи б та ні за яких обставин не проголосували за «Правий сектор», останні дні наповнюють інтернети криками про те, що після заяви «Правого сектора» з приводу письменника Юрія Андруховича, вони більше ніколи й ні за яких обставин не проголосують за «Правий сектор»

Державам притаманні ті ж соціологічні типи, що і окремим конкретним людям. Є серед них і інтуїтивно-логічні «Дон Кіхоти» та етико-інтуїтивні «Гамлети», і, зрозуміло, є серед них нації-інтроверти і екстраверти. Причому, мені здається, я знайшов чіткий маркер для визначення того або іншого типу: це ставлення суспільства до майбутнього або минулого

Мені здається, корінь всіх бід українських варто шукати в тому, що залізниця, розташована на північному сході країни, називається «Південно-Західною». Не по фен-шую це. Як казав свого часу Лао-цзи, «якщо назва неправильна, то й слова не коряться», а сьогоднішня Україна - це щось, де назва і поняття,що позначається ним розходяться діаметрально протилежним чином

Ідея Валентина Наливайченка розсекретити справу Пукача пронеслася українським небосхилом, як та Комета Хейла-Боппа: прокреслила червону лінію від одного горизонту до іншого і канула кудись у міжгалактичну невідомість