Як Україна розбудовує свою армію: Повітряні безпілотники

В реаліях сьогодення безпілотники мають обов'язково бути на озброєнні збройних сил будь-якої країни, і Україна не виняток. Періодично арсенал ЗСУ поповнюється новими моделями – як вітчизняними, так і придбаними за кордоном. 

Серед новинок – безпілотний авіаційний комплекс "Лелека-100" розробки української компанії DeViRo, що надійшов у ЗСУ буквально місяць тому. Багатофункціональний апарат веде аеророзвідку, визначаючи координати об'єктів у режимі реального часу.

Комплекс може працювати в умовах складної радіоелектронної ситуації, у режимі навмисної постановки радіозавад або блокування систем супутникової навігації. В цьому допомагає анти-РЕБ система, яка автоматично розпізнає середовище навмисного блокування сигналізації GPS/Glonass і спроби заміни навігаційного поля.БПАК стійкий до погодних умов – може використовуватися за щільної хмарності і під дрібним дощем (до 20 хвилин). Працює у будь-який час доби. 

"Лелека-100" може експлуатуватися як окремо, так і у складі машини артилерійської розвідки "Барс-8АР", розробленої на базі бронеавтомобіля "Барс-8". Також можливе використання на базі американського позашляховика HMMWV.

Керування безпілотником відбувається по шифрованому цифровому радіоканалу, який дозволяє отримувати дані телеметрії протягом усього польоту. Оператор може відстежувати по супутникових мапах місцезнаходження "Лелеки", коригувати маршрут, надати команду на екстрене повернення у точку зльоту або запрограмувати інше місце приземлення. Тому навіть у разі придушення радіоканалу обміну даними і, як наслідок, втрати оперативного контролю над безпілотником, "Лелека-100" здатний продовжити автономний політ, повернутись та приземлитися у запрограмованій точці.

Читайте також: Безпілотний розвідник: Що за БПАК "Лелека-100" взяли на озброєння в ЗСУ

Ще раніше, у 2016 році, українська армія отримала на озброєння безпілотні авіаційні комплекси "Фурія" розробки і виробництва компанії "Атлон Авіа".

Цей планер оснащений денною і нічною оптичною системою спостережень. Його крейсерська швидкість – 65 км/год, а максимальна – до 130 км / год. Дальність польоту становить близько 50 кілометрів від моменту вильоту до повернення, що дозволяє вести повітряну розвідку на відстані до 25 кілометрів.

Також можна відзначити квадрокоптер "Берегиня", розроблений для розвідувальних операцій підприємством "Меридіан" ім. С.П. Корольова, що входить до складу Укроборонпрому". Це типовий безпілотник з чотирма гвинтовими двигунами, яких на ринку безліч і всі вони мають схожу конструкцію, зовнішній вигляд і функціонал, відрізняючись один від одного лише деталями.

У вітчизняного квадрокоптера рама надрукована із вуглепластику за допомогою 3D принтера і важить до 2 кг.

"Берегиня" оснащена одночасно 2-ма камерами (цифрова та аналогова) – якщо вийде з ладу одна, можна буде користуватись іншою. Також зображення із безпілотника передається не тільки пілоту на пульт керування, але й одночасно на наземну станцію.

Але головною фішкою квадрокоптера розробники називають те, що "Берегиня", на відміну від цивільних аналогів, має захищені канали зв'язку, що убезпечує пілота від виявлення спеціалізованим обладнанням і, теоретично, має унеможливлювати перехоплення керування.

Читайте також: Шумне чудо з ручним керуванням: Що за квадрокоптер "Берегиня" розробили для ЗСУ

Та якщо з квадрокоптерами та планерами розвідувального спрямування проблем у нас майже ніколи не було, то з ударними дронами все набагато складніше.

В січні 2019 року Україна підписала контракт з Туреччиною щодо закупівлі для української армії ударних дронів Bayraktar TB2, а вже через кілька місяців Міноборони оголосило про плани щодо спільного виробництва ударних БПЛА в Україні. В ЗСУ вже запланували взяти на озброєння півсотні таких дронів.

З початку 2020 року екіпажі Bayraktar TB2 почали льотну підготовку, однак про повноцінне застосування їх у війні на Донбасі говорити ще рано. У тому числі, через обмеження, накладені Мінськими угодами.

Читайте також: Безпілотник-диверсант від зятя Ердогана: Що за зброю Україна купила в Туреччини

Крім того, завод "Мотор Січ" вже виготовляє і поставляє двигуни для іншого великого турецького безпілотника Akinci. Тут також тривають перемовини про поглиблену співпрацю і закупівлю, а також розглядається можливість спільного виробництва на території України.

Що стосується вітчизняних аналогів, то вони існують, однак наразі перебувають на стадії прототипів.

Зокрема, ударний безпілотник "Сокіл-300" в конструкторському бюро "Луч" розробляли впродовж останніх двох років, плюс ще рік потрібен для того, щоб вивести його на серійне виробництво.

"Сокіл-300" – це ударний БПЛА оперативно-тактичного рівня. Він призначений для спостереження, патрулювання з повітря, розвідки та нанесення ударів на оперативно-тактичну глибину, зокрема, на морі.

Причому, на відміну від "Bayraktar TB2", у "Сокола-300" на першому місті саме розвідка, а можливість удари є додатковою опцією.

Головний акцент –  на здатності безпілотника виявляти цілі за будь-яких погодних умов. Адже для більшості інших дронів навіть звичайна хмарність – велика проблема, не говорячи вже про дощ чи туман.

Максимальна злітна маса "Сокола" може коливатись від 1130 кг до 1225 кг. Крейсерська швидкість – від 150 км/год до 335 км/год. Максимальна швидкість – до 580 км/год.

Радіус дії з радіозв'язком – 150 км, завдяки ретранслятору він збільшується вдвічі – до 300 км. Максимальна дальність польоту становить від 1000 до 3300 км. При цьому найбільша тривалість – 26 годин.

Безпілотник оснащується комплексом керованого протитанкового озброєння з ракетою РК-2П з дальністю дії до 10 км. Це нова сучасна українська ракета на базі протитанкового комплексу "Бар'єр", який активно використовується українською армією і є одним з найкращих ПТРК у світі.

Також передбачено нарощування ударних можливостей комплексу "Сокіл-300" з використанням нових боєприпасів, які влучають у ціль за допомогою лазерного підсвітлювача.

Наразі вартість одного такого дрона "Сокіл-300" складає 45,6 млн гривень. Але якщо виробництво здійснюватиметься серійно, то ціна може бути зменшена на 30-40%.

Читайте також: Ударний безпілотник "Сокіл-300": Що за аналог "Байрактара" зробили в Україні

Інший вітчизняний ударний безпілотник має назву PD-2. Він був розроблений фірмою "UkrSpecSystems" і зараз повним ходом проходить визначальні випробування.

Це багатоцільовий БПЛА для здійснення розвідки, може нести бомбове навантаження з бойовою частиною до 3 кг.

Він побудований за класичною схемою – одномоторний високоплан з триопорним шасі з переднім колесом, яке в польоті не прибирається. Крило оснащене закінцівками. Хвостове оперення двобалкове, обернене V-подібне. Силова установка з штовхаючим гвинтом, який обертається двигуном внутрішнього згоряння.

Крім цього, БПЛА комплектується швидкозйомними модулями з додатковими електричними двигунами, які дозволяють йому здійснювати також вертикальний зліт та посадку.

З озброєння наразі розглядається можливість використання баражуючих боєприпасів, що встановлюються у спеціальні підвісні контейнери. Вони можуть бути термобаричними, осколково-фугасними або кумулятивними з бойовою частиною ваги до 3 кг. При цьому при використанні подібної міні-бомби з висоти близько 1 км досягається точність попадання в радіусі 10 метрів.

У перспективі БПЛА PD-2 зможе розширити свої ударні можливості, адже саме для нього підприємством "СпецОборонМаш" було розроблено некеровану авіаційну бомбу НУБ8КО вагою 4,2 кг.

За класифікацією НАТО дрон PD-2  належить до малих тактичних безпілотників.

Читайте також: Вогонь з неба: Що за народний безпілотник PD-2 дуже скоро з'явиться в ЗСУ

Окремий вид ударних безпілотників – це так звані "дрони-камікадзе" – баражуючі боєприпаси з дистанційним керуванням. В Україні з таких проходять випробування "Грім" і RAM UAV.

"Грім" (експортна назва Silent Thunder) вражає ціль методом самознищення. Він також може бути класифікований як "літак-снаряд", "баражуючий боєприпас" (loitering munition), або "дрон-камікадзе".

Розробкою "Грому" займається НВП "Атлон Авіа", яке розробило і з 2014 року постачає для Збройних сил України розвідувальний безпілотник "Фурія".

"Грім" вже може нести боєприпаси термобаричною бойовою частиною, а також тривають роботи над боєприпасами з кумулятивною і осколково-фугасною частинами.

Комплекс "Грім" має унікальний спосіб запуску за допомогою допоміжного мультикоптера, який після підняття баражуючого боєприпасу на висоту і від'єднання, продовжує політ і виконує роль ретранслятора сигналу.

Читайте також: Дрон-камікадзе: Що за бойовий безпілотник "Грім" розробили в Україні

А от безпілотник RAM UAV від компанії "Оборонні електронні технології" має автономний боєприпас,  здатен зависати ("хитатись") над заданою площиною в пошуках цілі і атакувати її. Довжина дрона-камікадзе становить 1,8 м; розмах крил – 2,3 м; а максимальна злітна вага – 8 кг. Дрон запускається з катапульти і може перебувати в повітрі протягом 40 хвилин, при цьому максимальна дальність його польоту досягає 30 км.

Розробники стверджують, що RAM UAV має досвід експлуатації в умовах війни на Донбасі і показали високу стійкість до систем радіоелектронної боротьби противника, а також високі аеродинамічні властивості. Однак, про надходження його в ЗСУ інформації поки нема.

Читайте також: RAM UAV: Що за новий український дрон-камікадзе буде "кошмарити" Росію

І хоч більшість цих розробок належать до числа перспективних, є всі підстави сподіватися на доведення їх до серійного виробництва з подальшим взяттям на озброєння української армії.