Вибори-2019: Що буде з оборонкою, якщо переможе Порошенко

31 березня відбудеться перший тур виборів президента України. На вихід до другого туру претендують одразу кілька політиків, і кожен з них має власне бачення як на розвиток країни в цілому, так і на розвиток її Збройних сил.

Depo.ua починає серію матеріалів з метою ознайомлення читачів з наслідками для української армії вибору того, чи іншого кандидата. І починаємо ми з чинного президента України – Петра Порошенка.

Що обіцяє 

У своїй передвиборчій програмі Петро Порошенко один з ключових акцентів робить на вступі України до НАТО. На цьому наголошується вже у другому реченні програми: "Наша місія – вступ до Євросоюзу і НАТО. Лише повноправне членство в Європейському Союзі та Північноатлантичному альянсі остаточно і безповоротно гарантує нашу українську державну незалежність, нашу українську національну безпеку".

Зокрема, Порошенко обіцяє у 2023-му році отримати і почати виконувати План дій щодо членства в НАТО.

Також Порошенко обіцяє продовжувати зміцнення Збройних сил України, модернізувати армію і підняти рівень соціального забезпечення військовослужбовців та їх родин.

"Ми відродили армію, яка зупинила російського агресора і стримує його. Зміцнення Збройних сил, їхня модернізація та оснащення новітніми зразками зброї та військової техніки залишиться нашим безумовним пріоритетом. Це, серед іншого, дає поштовх нашій науці і промисловості. Ми завершимо створення щільної системи протиракетної та протиповітряної оборони. На часі – докорінна модернізація українського флоту і повітряних сил. Ми піднімемо рівень соціального забезпечення наших військовослужбовців, розширимо підтримку родин учасників бойових дій", – зазначено у офіційній передвиборчій програмі.

Що стосується окупованого Донбасу і анексованого Криму, то тут Порошенко обіцяє продовжувати поточну лінію поведінки. Те ж саме стосується і звільнення заручників.

"Ми продовжимо лінію на відновлення територіальної цілісності України, повернення окупованих територій Донецької та Луганської областей і Криму політико-дипломатичним шляхом, забезпечуючи єдність проукраїнської коаліції у світі, використовуючи інструмент санкцій та механізм міжнародної місії ООН на всій території окупованого Донбасу. За репресії і знущання над нашими громадянами на окупованих територіях, за завдані збитки країна-окупант понесе відповідальність і змушена буде їх відшкодовувати через міжнародні правові механізми. Ми й надалі робитимемо усе можливе для повернення додому всіх наших громадян, які стали заручниками російського агресора – як у Росії, так і на окупованих нею територіях України", – прописано у його програмі.

Чи реально це виконати

Власне, у сфері безпеки і оборони, Петро Порошенко не обіцяє нічого екстраординарного, "космічного" чи популістського. Все знаходиться у сфері повноважень та компетенцій президента. Більше того – майже все з обіцяного він вже почав, з тим чи іншим успіхом, втілювати у попередній п'ятирічці.

Що робив у цьому напрямку раніше

По суті, вся попередня п'ятирічка президента Порошенка в тій чи іншій мірі пройшла під знаком інтеграції України до Північноатлантичного альянсу.

"Жодна держава, яка не є в НАТО, не має нині таких тісних відносин з Альянсом, як Україна зараз", – йдеться у передвиборчій програмі чинного президента. Звісно, Петро Олексійович у притаманному йому стилі прикрашає ситуацію, адже як мінімум Грузія має з НАТО не менш тісні відносити.

Разом з тим, в цілому він не дуже далекий від істини і, що найголовніше, у цьому справді немала роль саме його, як президента і особи, яка визначала зовнішню політику держави протягом останніх п'яти років. Адже всі пам'ятають, що в період президентства Януковича країна не те що не рухалась у бік НАТО – вона рухалась у протилежному напрямку, тоді як станом на кінець 2018-го року вже понад 60% структур Генерального штабу Збройних сил України було приведено до структури штабів Альянсу. Зокрема, за стандартами НАТО вже підготовлено 10 батальйонів, 25 рот і понад 1400 національних інструкторів.

Також з подачі Порошенка курс України на вступ до Європейського союзу і НАТО було закріплено у Конституції України.

Читайте також: До НАТО на 60%: Чим Україна хизується перед Альянсом.

Те ж саме можна сказати і про соціальне забезпечення військовослужбовців, які беруть участь в бойових діях на Донбасі. Якщо в 2014-му році мінімальне грошове утримання солдата-контрактника становило лише 600 гривень, то в 2019-му – вже понад 10 тисяч гривень.

Нагадаємо, що з 2016-го року 100% української армії є контрактною і зараз вона налічує 120 тисяч осіб, плюс резерв військовозобов'язаних першої черги, який становить майже 130 тисяч осіб.

Що стосується розвитку Збройних сил, то тут також дещо вже зроблено, але більшість проектів перебувають у процесі реформування.

Насамперед треба згадати реформу системи харчування ЗСУ, яка розпочалась ще у вересні 2015-го року за ініціативи команди Діани Петрені з "Волонтерського десанту" в Міноборони, і яку згодом, після скандалу, пов'язаного зі спробами саботажу реформи чиновниками середньої ланки МО, взяв на особистий контроль президент Порошенко.

Читайте також: Реформа харчування: Якою є гордість Порошенка в ЗСУ.

За планами Міноборони, повний перехід ЗСУ на нову систему харчування очікується до 2020-го року, що збігається в часі з запланованим завершенням переходу української армії на стандарти НАТО.

Що стосується переозброєння української армії новою чи модернізованою зброєю та технікою, то воно справді мало і має місце, хоч і не з тією швидкістю і не в тих об'ємах, як багатьом би хотілося.

Зокрема, "на потік" поставлено модернізацію бронетехніки, яка дісталась у спадок від СРСР (танки, БТР, БМП тощо), а також розроблено і запущено у серійне виробництво ряд вітчизняних новинок, таких як ПТКР "Корсар" і "Стугна", РСЗВ "Верба" тощо. Ось-ось очікується початок серійного виробництва стратегічних ракетних комплексів "Вільха", "Грім-2" і "Сапсан".

Також варто відмітити налагодження виробництва боєприпасів, яке було втрачене Україною після російської окупації Луганська. Зокрема, у 2018-му році у Шостці було розпочато серійне виробництво боєприпасів для 40-мм автоматичних гранатометів, які відповідають стандартам НАТО, а у Вінниці почала діяти лінія повного циклу виробництва патронів для пістолетів.

Також покладено початок формування українського "москітного флоту" – перші вітчизняні бронекатери "Гюрза-М" і "Кентавр" вже спущені на воду та прийняті на озброєння (а деякі з них навіть встигли потрапити у полон, але зараз не про це).

На жаль, з іншими сферами ЗСУ не все так радісно. "Реформа сержантів" застрягла напівдорозі, "реформа військкоматів" стартувала з майже річним запізненням. Та й переоснащення ЗСУ новими видами озброєння хоч і відбувається, але не так швидко, як хотілося б – сучасні вітчизняні танки БМ "Оплот" і ракетні катери "Лань" надійдуть на озброєння української армії у кращому випадку на рік пізніше, аніж було обіцяно, як і ракетний комплекс "Нептун". А питання оновлення парку бойової авіації наразі навіть не стоїть на порядку денному, про що ми неодноразово писали у серії матеріалів "Новий винищувач для України".

Що стосується деокупації Донбасу та звільнення заручників, то за ініціативою Порошенка ще у 2014-му році було створено тристоронню контактну групу, переговори в рамках якої по суті зупинили російський наступ,  а згодом Порошенко почав просувати на Заході питання введення на окупований Донбас миротворчої місії ООН.

Чого очікувати у разі обрання президентом 

Швидше за все, Петро Порошенко, як і обіцяє, продовжить рухатись у заданому ним же стратегічному напрямку. Принаймні, наразі не бачиться причин, які можуть йому завадити.

На шляху до НАТО Україні наразі, навіть попри спротив Угорщини, горить зелене світло. Алеце якщо говорити з точки зору співпраці. І горить воно переважно завдяки позиції США. Тому стосунки з сусідами доведеться поліпшувати для успішної реалізації мети вступу в Альянс. Від нового президента вимагається лише одне – не змарнувати цей історичний шанс. А Порошенко на прикладі того ж Томосу досить чітко дав зрозуміти, що для нього не мало важить можливість вписати своє ім'я в історію.

Те ж саме можна сказати і про деокупацію Донбасу шляхом введення туди миротворців ООН.

Також можна припустити, що у разі переобрання Порошенка президентом, протягом наступних п'яти років буде завершено ряд проектів та реформ оборонного сектору, про які було згадано у попередньому розділі. Це і реформа харчування, і "москітний флот", і зброя та техніка. Єдине, що навряд чи вдасться завершити за наступні 5 років – це модернізацію повітряних сил. Тому що це і дорого, і довго, і станом на сьогодні навіть не почалося.

Крім цього, можна припустити, що за президентства Порошенка продовжиться лібералізація закупівель продукції, робіт та послуг оборонного призначення за імпортом, що паралельно послабить вплив на ці процеси державного монополіста ДК "Укроборонпром".

Тут варто зауважити, що цей процес почався ще до корупційного скандалу, який розгорівся після сюжетів програми "Наші гроші", і почався саме з подачі Банкової. Зокрема, 17 січня 2019-го року Верховна Рада прийняла законопроект № 9122 "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо здійснення закупівлі продукції, робіт і послуг оборонного призначення за імпортом", який дає право Міністерству оборони закуповувати озброєння без посередників. Автором цього законоппроекту є народний депутат від фракції партії "Блок Петра Порошенка" Іван Вінник.

Читайте також: Мінус "Укроборонпрому": Що Міноборони зможе напряму купувати в США.

Отож, у разі повторного обрання президентом України Петра Порошенка ситуація в секторі оборони і безпеки суттєвих змін зазнати не повинна – за всіма ознаками має продовжитись поступ у раніше визначених напрямках. А от добре це, чи погано, і наскільки відповідає очікуванням українців та можливостям України – хай кожен вирішує сам.