Новий винищувач для України: Чому нам вигідний американський F-16 Fighting Falcon

Всі фото – ЕРА

 

Як відомо, модельний ряд української бойової авіації станом на сьогодні представлений успадкованими ще від СРСР літаками МіГ-29 (орієнтовно 72 одиниці), винищувачами Су-27 (48 одиниць), штурмовиками Су-25 (24 одиниці) та бомбардувальниками і розвідниками Су-24 та Су-24МР (сумарно до 36 одиниць). Однак, всі вони в середньотривалій перспективі потребуватимуть заміни, адже термін експлуатації їх добігає кінця в 2025-му році, а враховуючи п'ятирічний період необхідного навчання як льотного складу, так і обслуговуючого персоналу, плюс постачання нових літаків за контрактом, визначатись з заміною потрібно не пізніше 2020-го року.

 

Depo.ua пропонує цикл ознайомчих матеріалів з ймовірними варіантами заміни старих МіГ-ів і Су-шок, присутніми на світовому ринку реактивних винищувачів. На черзі американський багатоцільовий винищувач Lockheed Martin F-16 Fighting Falcon (F-16 "Бойовий сокіл").

 

 

Читайте також: Новий винищувач для України: Чому нам вигідний шведський JAS 39 Gripen.

 

Читайте також: Новий винищувач для України: Чому нам вигідний європейський Typhoon.

 

Читайте також: Новий винищувач для України: Чому нам вигідний французький Rafale.

 

Читайте також: Новий винищувач для України: Чому нам вигідний американський F-15SE Silent Eagle.

 

Що собою представляє

 

F-16 Fighting Falcon – це багатофункціональний легкий винищувач, розроблений компанією General Dynamics в США (згодом продала авіабудівний бізнес американській компанії Lockheed Martin).

 

F-16 розроблявся з метою доповнити майбутній F-15 легшим і дешевшим літаком для завоювання переваги у повітрі з виконанням маневрів при перевантаженні 9 g. Концепція вимагала високих маневрових характеристик і можливості атакувати наземні цілі. На відміну від F-15, від цього літака спочатку не вимагалось всепогодності і можливості використання ракет "повітря-повітря" середньої дальності, однак згодом, після модернізацій, він набув і цих функцій.

 

Розробка F-16 почалась у 1972-му році, в 1974-му перший прототип піднявся у повітря, а в січні 1978-го року дана модель була прийнята на озброєння ВПС США. Сьогодні він випускається у двох варіантах: одномісний – F-16A, F-16C і F-16E, і двомісний – F-16B, F-16D і F-16F.

 

 

F-16 є монопланом з середньорозташованим крилом і одним двигуном в хвостовій частині фюзеляжу. Він має суцільнометалевий фюзеляж типу напівмонокок з однокілевим хвостовим "оперенням". Плавне спряження крила і фюзеляжу дозволяє забезпечити створення фюзеляжем додаткової підйомної сили на великих кутах атаки. Конструкція літака на 78,3 % виконана з алюмінієвих сплавів.

 

F-16 був першим серійним навмисно спроектованим аеродинамічно нестабільним літаком. Це додає йому маневреності у надзвукових швидкостях.

 

 

Головною особливістю літака F-16 є програма їх ступінчастою модернізації, завдяки якій всі раніше випущені машини можуть покращуватись шляхом заміни окремих блоків на більш сучасні.

 

"Начинка"

 

F-16 має електродистанційну систему керування літаком з чотирикратним резервуванням. На літаках використовується оптоволоконна шина передачі даних.

 

"Бойовий сокіл" обладнаний засобами зниження помітності (металізований ліхтар кабіни з внутрішньої сторони, плюс застосовані радіопоглинальні матеріали в зоні повітрозабірників).

 

На сучасних версіях F-16 встановлена радіолокаційна станція (РЛС) AESA Northrop Grumman AN/APG-83 SABRE з активною фазовою решіткою і можливістю слідкувати за 20 цілями на землі і в повітрі.

 

F-16 обладнаний підвісними контейнерами прицільно-навігаційної маловисотної системи LANTIRN (навігаційний контейнер AN/AAQ-13, прицільний – AN/AAQ-13), цифровою системою управління польотом, системою автоматичного проходження рельєфу місцевості і новим пристроєм попередження опромінення AN/ALR-56M.

 

Разом з тим, вбудована в корпус електронно-оптична станція дозволяє використовувати високоточну зброю без підвісних контейнерів, а також інтегрували станцію РЕБ з активними завадами AN/ALQ-165.

 

На останніх версіях F-16  встановлено радар V9 з можливістю картографування, а також встановлені додаткові баки на фюзеляжі.

 

Особливістю кабіни є монолітний випуклий купол, який дозволяє пілоту мати кут огляду 360 градусів. Також кабіна обладнана бічною ручкою управління, відкидним кріслом для зниження впливу перевантажень на льотчика і регенеративною системою кондиціонування і наддуву.

 

 

Катапультоване крісло фірми McDonnell Douglas ACESII забезпечує можливість екстрено залишити літак на стоянці і у польоті при швидкості 1100 км/год на висотах до 15000 метрів.

 

На перших моделях використовувались двоконтурні турбореактивні форсовані двигуни Pratt & Whitney F100-PW-200 з тягою 6655 кгс, а на форсажі – 10810 кгс. Однак останні моделі вже обладнані більш сучасним та більш потужним двигуном F110-GE-132 з форсажною тягою 14750 кгс.

 

Озброєння

 

Озброєння літака F-16 Fighting Falcon включає вбудовану шестиствольну авіаційну гармату General Electric М61-А-1 (6000 пострілів на хвилину, 511 набоїв) і до шести керованих ракет ближнього бою AIM-9L/M/P Sidewinder, або AIM-132 ASRAAM.

 

У варіанті винищувача-бомбардувальника F-16 може нести керовані ракети класу "повітря-поверхня", а також керовані бомби з лазерною і оптоелектронною системами наведення, звичайні бомби Mk.82, Mk.83 і Mk.84.

 

Окремі модифікації F-16 можуть нести керовані ракети класу "повітря-повітря" середньої дальності AIM-7 Sparrow. Можливе використання керованих ракет класу "повітря-поверхня" AGM‑65A/B/D Maverick.

 

Деякі літаки отримали можливість використовувати протирадіолокаційні ракети AGM-88B HARM, для керування ними додатково підвішується контейнер AN/ASQ-213 HTS.

 

 

Використання

 

Завдяки своїй універсальності і відносно невисокій вартості, F-16 користується успіхом на міжнародному ринку озброєнь, перебуваючи на озброєнні 26 країн. F-16 є наймасовішим винищувачем четвертого покоління – станом на 2016-й рік експлуатується більше 2,5 тисяч одиниць.

 

За останніми даними, на озброєнні ВПС США знаходиться 1211 одиниць F-16, з яких лише 950 перебувають на бойовому чергуванні (майже половина всіх винищувачів країни). Планується, що він буде залишатись на озброєнні до 2025-го року, після чого буде замінений на винищувач п'ятого покоління F-35 Lightning II.

 

При цьому нові літаки цієї марки на озброєння ВПС США більше не надходять. Станом на сьогодні F-16 виробляється лише на експорт.

 

Найбільшим іноземним оператором F-16 є Ізраїль, який має 309 літаків різних модифікацій. Далі йдуть Туреччина (213, виробляє частину літаків у себе за ліцензією), Південна Корея (164), Бельгія (160), Єгипет (157), Тайвань (146), Греція (100), Нідерланди (87), ОАЕ (80), Норвегія (74), Сінгапур (60), Таїланд (50), Данія (48), Польща (48), Йорданія (47), Пакистан (47), Чилі (46), Португалія (45), Італія (34, всі в лізингу), Марокко (24), Бахрейн (21), Венесуела (21), Індонезія (12) та Оман (12).

 

В липні 2018-го року уряд Словаччини ухвалив рішення придбати F-16 останньої модифікації (Block 70/72) на заміну наявному парку МіГ-29. Словаки планують придбати 14 літаків найновішої модифікації на загальну суму 2,91 млрд доларів (майже 208 млн за одиницю). Перші з них планується поставити у 2023-му році.

 

До речі, Словаччина обрала нові F-16, надавши їм перевагу над шведськими літаками JAS 39 Gripen, назвавши американські винищувачі більш сучасними.

 

 

Вартість

 

Вартість базової комплектації літака F-16 Fighting Falcon становить близько 50 млн доларів за одиницю, що вдвічі менше за вартість F-15SE Silent Eagle. Однак, це ціна власне літака. А особливість переходу країни на новий тип реактивних винищувачів обумовлена тим, що у ціну першої партії літаків закладається також багато необхідних супутніх послуг, таких як: доставка літаків, навчання персоналу, технічне обслуговування, комплекти озброєння тощо.

 

Як бачимо вище, сусідня Словаччина планує заплатити майже 208 млн за літак. При цьому, уряд країни запевняє, що пропозиція США на партію з 14 літаків була дешевшою за шведські JAS 39 Gripen, базова вартість яких складає 30-60 млн доларів за штуку.

 

Хоча, як ми вже писали, не ціна є визначальним фактором при виборі реактивних винищувачів. В значній мірі рішення окремо взятої країни залежить від офсетних програм, які можуть запропонувати компанії-виробники, а також від геополітичної кон'юнктури.

 

Чому цей варіант може бути вдалим для України

 

Як завжди, тут є декілька моментів. По-перше, успішний бойовий досвід. Згідно з офіційною інформацією ВПС США і НАТО, їхні F-16 здобули в цілому 8 повітряних перемог – всі в Іраку і на Балканах. Крім того, згідно з офіційною інформацією ВПС Ізраїлю, ізраїльськими F-16 було здобуто близько 40 повітряних перемог над літаками ВПС Сирії. Таким чином загальна кількість повітряних перемог F-16 під керуванням пілотів із США, Ізраїлю та країн НАТО становить майже 50 літаків. Для нас тут найголовнішим є те, що ці літаки відмінно зарекомендували себе у повітряних дуелях з російськими Су-шками і МіГ-ами. До речі, саме винищувач F-16 ВПС Туреччини збив російський бомбардувальник Су-24 на турецько-сирійському кордоні 24 листопада 2015-го року.

 

 

По-друге, закупівля та використання американських бойових літаків ще більше зблизило б Україну й США у галузі військової співпраці. А для нас у нинішній ситуації близькість до США автоматично означає віддаленість від Росії.

 

По-третє, теоретична можливість виготовляти частину обладнання для літаків в Україні. Американці хоч і не всім підряд, але все ж роздають такі привілеї за індивідуальною домовленістю. Зокрема, США пішли на поступки Ізраїлю і дозволили йому замінити приблизно 50% бортового обладнання на ізраїльські аналоги. А Туреччина взагалі вибила собі право самій виробляти для себе F-16 за ліцензією. Науково-технічний потенціал України також міг би бути задіяний у цій сфері, якби ЗСУ мали на озброєнні "Бойових соколів". Також не можна виключати в такому випадку і спільних україно-американських розробок.

 

По-четверте, дуже привабливою і перспективною виглядає програма ступінчастої модернізації літаків F-16, завдяки якій придбані машини у подальшому зможуть покращуватись шляхом заміни окремих блоків на більш сучасні. У тому числі, українського виробництва.

 

Звісно, дещо насторожує вік марки літака F-16 – в цьому аспекті західно-європейські варіанти виглядають більш привабливо. Але це лише на перший погляд. Завдяки тій же програмі ступінчастої модернізації сучасні версії F-16 не мають з першими моделями майже нічого спільного – хіба що дизайн і назву.

 

Але є й ряд негативних нюансів. Насамперед це підготовка льотного складу та обслуговуючого персоналу для обслуговування літаків F-16 усіх модифікацій займає кілька років, що за сучасними мірками дуже багато. У той же час підготовка для JAS 39 Gripen і Typhoon займає близько 6 місяців. Враховуючи те, що Україна до останнього відкладає прийняття рішення про реформування бойового авіапарку, цей показник матиме важливе значення.

 

Окрім цього малоймовірною виглядає ідея створення логістичного хабу для F-16 в Україні, оскільки США мають достатню кількість військових баз по всій Європі, плюс базу обслуговування F-16 в Туреччині. А з іншого боку, співпраця з американцями у військово-повітряній сфері може у перспективі спонукати США створити військову базу й в Україні.

 

 

Як би там не було, та якщо Україна не почине вирішувати питання реформування ВПС вже зараз, то через кілька років може взагалі без авіації залишитись. Ми й так дотягнули питання до тої межі, що нам скоро будь-який "секонд-хенд" буде за щастя. Головне тут – не піти шляхом в нікуди і не скуповувати по всьому світу старі радянські МіГ-и і Су-шки, відтерміновуючи тим самим вкрай важливу реформу.

 

Читайте також: Падіння Су-27 під Вінницею: Чому сталась трагедія.