Шлях до НАТО: Де Україна "забуксувала" і чому це не страшно

Фото – Міноборони

Стосунки між Україною і НАТО за роки незалежності нашої держави пройшли багато різних етапів, але лише після Революції гідності перейшли нарешті з декларативного на конструктивний рівень – коли в грудні 2014-го Верховна рада України внесла зміни до двох законів, відмовившись від позаблокового статусу держави.

Потім, 6 червня 2016-го року президент України ввів у дію Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 20 травня 2016-го року "Про Стратегічний оборонний бюлетень України", в якому прописані основні напрями реалізації воєнної політики України та розвитку сил оборони до кінця 2020-го року, зокрема чітко визначений напрямок руху до НАТО.

"Стратегічний бюлетень визначає шляхи досягнення цілей оборонної реформи, зокрема щодо збільшення спроможностей сил оборони до рівня, що дасть змогу забезпечити виконання завдань оборони держави і відновлення її територіальної цілісності, активну участь у реалізації Спільної безпекової і оборонної політики Європейського Союзу та активне співробітництво з НАТО з досягненням критеріїв, необхідних для набуття повноправного членства в Організації Північноатлантичного договору", – зазначено у самому документі.

Таким чином, Україна взяла на себе зобов'язання до 2020-го року забезпечити повну сумісність своїх збройних сил із силами країн-членів НАТО. Однак, буквально вчора голова представництва України при НАТО Вадим Пристайко заявив, що попри хороший темп переходу України на стандарти Альянсу, завершити цей процес до 2020-го року точно не вдасться.

"Ми минулого тижня передали понад 500 стандартів в Міноборони України, які потрібні не тільки для того, щоб ЗСУ і сили НАТО були безпосередньо взаємосумісності на полі бою, а, наприклад, для спільного виробництва військової техніки. Вони дуже важливі для майбутнього нашої армії і нашої держави. Повний набір стандартів ми точно не встигнемо перейняти до 2020-го року", – заявив Пристайко.

Сказати, що така заява Пристайка стала несподіванкою – не сказати нічого. Адже ще в квітні цього року державний секретар Міністерства оборони України, генерал-полковник Олександр Дублян звітував, що понад 60% структур Генерального штабу Збройних сил України приведено до структури штабів НАТО.

"Затверджено єдиний перелік каталог-спроможності Міністерства оборони та ЗСУ. Значний обсяг проведено Генштабом ЗСУ. Більше 60% структур Генерального штабу та інших органів військового управління приведено до типової структури штабів НАТО. Для підготовки у збройних силах використовується 668 стандартів НАТО та 975 вітчизняних стандартів. За стандартами НАТО підготовлено 10 батальйонів та 25 рот, понад 1400 національних інструкторів", – заявив тоді Дублян.

Читайте також: До НАТО на 60%: Чим Україна хизується перед Альянсом.

Ще раніше президент України Петро Порошенко здійснив ряд кроків, спрямованих на оптимізацію роботи Служби зовнішньої розвідки оптимізації Служби зовнішньої розвідки України відповідно до стандартів Північноатлантичного альянсу.

Читайте також: Шлях до НАТО: Які зміни очікують на Службу зовнішньої розвідки.

Також відповідно до стандартів НАТО, було змінено статус міністра оборони з військового на цивільний, з подальшою відставкою Степана Полторака зі служби в ЗСУ.

Читайте також: Вимоги НАТО: Чому Захід хоче цивільного міністра оборони.

Звісно, були прорахунки в процесі інтеграції до НАТО. Зокрема, це прийнятий 5 квітня цього року у першому читанні Проект закону "Про національну безпеку України", у якому далеко не все відповідає стандартам НАТО.

Читайте також: Підконтрольна СБУ, відсутність прозорості: Що НАТО не подобається в "нацбезпеці" від Порошенка.

До речі, стандарти НАТО – це не щось абстрактно-умовне, як багато хто думає. Вони виписані цілком реальною "Угодою зі стандартизації", що являє собою міжнародний договір, який регламентує загальні правила, визначає спільний порядок дій, закріплює єдину термінологію і встановлює умови уніфікації технічних процесів, а також озброєння та військової техніки, іншої матеріальної частини збройних сил Альянсу та країн-партнерів.

Стандарти НАТО (а всього їх є понад 1300), умовно можна розділити на адміністративні, оперативні та матеріально-технічні. Адміністративні стандарти визначають процеси управління та обміну інформацією, а також порядок роботи з документацією. Оперативні стандарти спрямовані на оперативне планування застосування військ. Матеріально-технічні стандарти визначають єдині вимоги до озброєння і військової техніки союзників, управлінню життєвим циклом, а також кодифікації предметів забезпечення.

Достеменно невідомо, в якій саме частині відбувається "пробуксовка", але можна припустити, що мова йде насамперед матеріально-технічну складову. Адже першими двома пунктами в України проблем виникнути не повинно – їх реалізація залежить в першу чергу від бажання та вирішується, здебільшого, організаційною роботою. А от з матеріально-технічними стандартами досі існують проблеми, тому що вони передбачають залучення значних матеріальних ресурсів.

Читайте також: Армія і стандарти НАТО. Де Україні взяти гроші на реформу оборонки.

Разом з тим, є достатньо прикладів з життя, які красномовно свідчать, що без переходу на ці самі стандарти НАТО в цивілізованому світі нам робити нічого.

Наприклад, в серпні 2016-го року Литва відмовилась купувати українські БТРи по тій причині, що вони не відповідають стандартам НАТО. Натомість Міноборони Литви вирішило купити 88 бронемашин Boxer німецько-голландського консорціуму Artec. Дані бронемашини обійшлися литовцям по 4,3 млн євро за штуку, при тому, що вартість українських БТР-4 становить в районі 2 млн євро за машину.

"Є стандарти, які прийняті в країнах НАТО, щоб оперувати і брати участь у діях спільно. Цим вимогам відповідала німецька техніка", – пояснив тоді міністр оборони Литви Юозас Олекас.

Також можна пригадати, як наприкінці 2014-го року у ЗМІ з'явились повідомлення, що Канада запропонувала подарувати 20 літаків McDonnell Douglas CF-18 Hornet Повітряним Силам Збройних Сил України та надати 10 пілотів-інструкторів для навчання українських пілотів, але українська сторона відмовилась від цієї пропозиції через проблематичну експлуатацію і неможливість швидко перевчити пілотів (в Україні на озброєнні традиційно перебувають радянські літаки марок Су та МіГ).

От і виходить, що перехід України на стандарти НАТО – це не забаганка, а сурова необхідність.

Разом з тим, не все так погано. В "Угоді зі стандартизації" зазначено, що стандарт НАТО ухвалюється консенсусом і може бути реалізований повністю або частково, із зауваженнями або без. А це, як ви розумієте, може бути шпариною для прийняття в Альянс (а членство в НАТО є кінцевою метою всіх цих процесів) навіть на етапі незавершеного реформування наших збройних сил.

Та й той же Пристайко випромінює оптимізм з цього приводу: "Я не думаю, що навіть серед членів Альянсу є такі, хто повністю відповідає всім без винятку стандартам.

Хоча, звісно, сподіватись на винятки для себе не варто – краще наполегливо працювати у заданому напрямку, щоб позбавити скептиків можливості поставити під сумнів правомірність майбутнього членства.