Підконтрольна СБУ, відсутність прозорості: Що НАТО не подобається в "нацбезпеці" від Порошенка

28-го лютого у Верховній Раді був зареєстрований президентський законопроект "Про національну безпеку України". Переоцінити важливість цього законопроекту неможливо, адже він є фундаментальним як для реформи сектору безпеки, так для інтеграції до НАТО. Власне, саме тому спікер парламенту Андрій Парубій одразу зазначив, що ставить його в пріоритет і дає доручення розглянути невідкладно.

Трохи згодом голова Верховної Ради України повідомив, що даний законопроект вже аналізують експерти Північноатлантичного альянсу і незабаром направлять до Києва свої висновки і рекомендації.

Лист з цими висновками і рекомендаціями надійшов на адресу президента України Петра Порошенка та голови Верховної Ради Андрія Парубія 16 березня і за змістом вийшов, очевидно, не таким, як його очікували бачити перші особи держави.

Хоч на власній прес-конференції Петро Порошенко запевнив, що законопроект розроблявся разом з партнерами по НАТО, однак кілька принципових зауважень та рекомендацій від НАТО все ж надійшло.

Служба Безпеки України

Зокрема, на думку західних партнерів України, законопроект не передбачає парламентського контролю за діяльністю Служби безпеки України, що є однією з фундаментальних вимог у рамках наближення до НАТО.

"Це є однією з фундаментальних цілей та вимог документу, над яким 18 місяців працювали автори з консультантами. Виведення СБУ з під контролю спеціального комітету, що передбачено в законопроекті, суперечить практикам ЄС і НАТО у цій сфері", – йдеться у листі.

Згідно з президентським законопроектом парламентський контроль за СБУ обмежується (окрім стандартної процедури призначення і звільнення глави СБУ за поданням президента), лише ознайомленням з щорічними письмовими звітами спецслужби до Верховної Ради про діяльність сектору безпеки та оборони.

Бажання Порошенка обмежити вплив Верховної Ради на СБУ, зробивши головну спецслужбу країни автономною від парламенту, але, разом з тим, підконтрольною собі, зрозуміле – будь-хто на його місці зробив би так само. Однак, це бажання йде урозріз зі стандартами ЄС і НАТО і останні вирішили про це не мовчати.

Ставка Верховного Головнокомандувача

Також західні дипломати висловлюють занепокоєння "у зв'язку із положенням про Ставку Верховного Головнокомандувача, яке не відповідає стандартам і принципам НАТО та може мати суттєвий негативний вплив на принцип цивільного контролю". І тут все складніше, адже в листі прямо вказане небажання української влади вирішувати це питання.

"Незважаючи на те, що ми кілька разів зверталися з проханням обґрунтувати збереження Ставки та її повноважень, ми так і не отримали жодної інформації", – йдеться в листі.

Тут президент України навпаки – залишив за собою додаткові повноваження там, де ЄС і НАТО рекомендували їх позбутись. Адже згідно законопроекту Порошенка, положення про Ставку Верховного Головнокомандувача затверджує президент України, а Генеральний штаб ЗСУ є робочим органом Ставки, у разі її створення.

Прозорість в оборонній сфері

Ну і окремо наголошується на тому, що в законі бракує прозорості в оборонній сфері. У трактуванні НАТО, прозорість має стосуватись перш за все фінансової інформації і використання фінансових ресурсів у сфері безпеки та оборони.

"Прозорість вимагає повного розкриття відповідної інформації та відомостей органам, що здійснюють громадський та парламентський нагляд (контроль) з метою забезпечення ефективного використання фінансових ресурсів у сфері безпеки та оборони (за винятком державної таємниці та інформації, що стосується спроможностей і має засекречений характер)", – йдеться у листі.

У президентському законопроекті прозорість носить здебільшого декларативний характер, що може свідчити про небажання Порошенка давати тій же Верховній Раді, а разом з нею і громадськості, додаткових інструментів впливу на суб'єктів його владної вертикалі.

Зокрема, у законопроекті зазначено, що планування у сферах національної безпеки і оборони здійснюється відповідно до принципів демократичного цивільного контролю за сектором безпеки і оборони, відкритості інформації про державну політику, стратегічних документів, цілей, пріоритетів і завдань планування, прозорості та підзвітності використання ресурсів. В НАТО вважають, що цього замало.

Отож, можна зробити висновок, що розробники президентського законопроекту проігнорували всі ті рекомендації ЄС і НАТО, які обмежують вплив президента на нацбезпеку або посилюють вплив інших органів влади (Верховна Рада в першу чергу) і громадськості. В цілому – це цілком природнє бажання президента воюючої країни замкнути на собі силову вертикаль влади. От тільки ані в ЄС, ані в НАТО, це бажання розуміти не хочуть і, судячи з усього, не будуть. І з цим Порошенку, очевидно, потрібно буде змиритись.