Нова ракетна програма: Чи створить Україна свій Patriot

3 лютого на брифінгу міністр оборони України Олексій Резніков повідомив, що Міністерство оборони спільно зі Збройними силами України розробили ракетну програму, яка має сприяти появі в українському війську сучасних систем ППО та ПРО (протиповітряної і протиракетної оборони).

За словами Резнікова, програма розрахована на 10 років та передбачає фінансування за цей період на рівні близько 250 мільярдів гривень.

Але завчасно радіти не варто – ця програма вже півроку як знаходиться на затвердженні в Раді національної безпеки та оборони України. Після затвердження в РНБО має бути написана відповідна Державна цільова програма, яку має затвердити Верховна Рада, після чого передбачити у держбюджеті окреме фінансування під цей напрямок. Тобто, роботи – непочатий край.

Тим більше, що про це говориться не вперше. 20 серпня 2021 року за підсумками РНБО Олексій Данілов повідомив, що у режимі "таємно" розглядали ракетну програму і тепер Кабінет міністрів і Верховна Рада мають ухвалити зміни до державного бюджету і виділити додатково 3,3 мільярда гривень на ракетну програму. Мова йшла про держбюджет 2021 року. Але нічого виділено не було.

Немає окремого фінансування на ракетну програму і в держбюджеті на 2022 рік. У ньому на розвиток стратегічної промисловості виділяється 7,5 мільярдів гривень, з яких лише 2,5 мільярди гривень спрямовано на оборонно-промисловий комплекс (виготовлення бронетанкової та авіаційної техніки, ракетного озброєння, боєприпасів та приладів).

Тому наразі такі заяви виглядають, як струшування повітря. Втім, поглянемо – що у нас вже зроблено у цьому напрямку на даний момент.

Ракетна програма України

Україна почала активну роботу над ракетною програмою одразу ж після початку військової агресії Росії. З того часу у новинах постійно проскакує інформація про ті чи інші розробки, а ракетні війська ЗСУ регулярно здійснюють військові випробування ракет.

Спеціально для виконання та випробування ракетної програми навіть облаштували військовий полігон "Алібей" в Одеській області, який з 2017 року працює на повну потужність.

Як наслідок, у 2018 році було взято на озброєння ракетний комплекс "Вільха" (сучасний аналог радянського РСЗВ "Смерч") з дальністю ураження 70 км. Проект розроблявся у кооперації багатьох українських підприємств з 2016 року. А у 2020 році було взято на озброєння береговий ракетний комплекс "Нептун" з дальністю ураження 280 км (розроблявся КБ "Луч" з 2014 року з нуля).

Читайте також: "Нептун", "Вільха", "Сокіл-300", "Оплот", "Малюк" та інші: ТОП-10 вітчизняних озброєнь української армії

У квітні 2019 року головний конструктор і генеральний директор КБ "Південне" Олександр Дегтярьов під час урочистостей з 65-річного ювілею бюро повідомив, що підприємство розробляє близько десяти проектів розвитку бойової ракетної та реактивної техніки.

Найочікуванішим був оперативно-тактичний ракетний комплекс "Грім-2" на базі твердопаливної балістичної ракети. Цей ракетний комплекс має дальність ураження 280 км і призначений для створення щита неядерного стримування агресора – розмістившись у Сумській області, він може тримати на прицілі Москву.

Читайте також: "Борисфен", "Грім" і "Сапсан": Чим Україна зможе накрити Москву

Очікувалось, що восени 2019 року пройдуть державні випробування "Грім-2", а з 2022 року почнеться його надходження на озброєння. Але далі одиничного екземпляру, який з року в рік їздить Хрещатиком під час військового параду на День Незалежності, справа не пішла. Станом на кінець зими 2021 року, згідно з інформацією тодішнього міністра оборони Андрія Тарана, проект був готовий на трохи більше 80%. Причина – брак фінансування.

Оперативно-тактичний ракетний комплекс "Грім-2"

Вже при новій владі завершуються роботи над РСЗВ "Вільха-М" (відгалуження проекту "Вільха") з дальністю ураження 130 км.

Також в розробці перебуває проект надзвукової авіаційної керованої ракети "Блискавка" від КБ "Південне". Це надзвукова авіаційна керована ракета класу "повітря – поверхня", яка призначена для знищення широкого спектру наземних, морських і радіоконтрастних цілей на оперативно-тактичній дальності (до 110 кілометрів). Тобто, може вражати ворожі кораблі, танки, бункери, дзоти, системи ППО.

Читайте також: Зброя майбутнього: Що за суперракету "Блискавка" розробили в Україні

Також відбулися успішні випробування нового реактивного снаряда калібру 122-мм "Тайфун-1" від КБ "Південне". Його розроблено для модернізованої системи залпового вогню БМ-21У "Верба" (сучасний аналог радянського і російського "Граду").

Серед перспективних ракетних розробок можна відзначити уніфіковану ракету "земля-повітря" середньої дальності "Корал" від КБ "Луч" із дальністю ураження повітряних цілей до 30 км та до 10 км по висоті.

Також вартий уваги проект дозвукової крилатої ракети "Коршун-2" від КБ "Південне". Запланована маса бойового оснащення ракети становить 480 кг, швидкість польоту – дозвукова, на рівні 0,7-0,8 Маха. Радіус дії заявлений в діапазоні 280-300 км.

Дозвукова крилата ракета "Коршун-2"

Також КБ "Південне" у 2021 році заявило про готовність створити новітню систему, яка потенційно може стати конкурентом сучасним комплексам дальньої дії від лідерів у цій сфері (російським С-400, американським MIM-104 Patriot тощо). Мова йде про проект універсальної зенітно-ракетної системи "Кільчень" з дальністю ураження понад 200 км.

Читайте також: Невловима зенітна ракета: Що за ЗРС "Кільчень" розробили в Україні

Про необхідність і реальність розробки вітчизняного аналогу російським С-400, американським MIM-104 Patriot говорить і генеральний директор і генеральний конструктор КБ "Луч" Олег Коростельов.

"В Україні є хороші системи локації, тобто станції виявлення і цілевказівки, системи радіокорекції, станції забезпечення командної системи управління ракетою, ну і, відповідно, приймальна частина, яка повинна знаходиться на ракеті, і головка наведення. Ось ці елементи високої технології й дають підстави говорити, що ми здатні зробити свій стокілометровий комплекс. Технічне завдання, аванпроекти й так далі. Це все є, і ми рухаємося. Питання тільки в фінансуванні. Для цього повинна бути воля – політична, фінансова та воля генерального замовника (Міноборони)" – заявив пан Коростельов в інтерв'ю Defense Express.

Як бачимо, над створенням українського ракетного щита роботи ведуться вже давно і навіть є певні успіхи у вигляді завершених проектів ("Вільха" і "Нептун"). Разом з тим впадає в очі певна хаотичність розробок, відсутність системного підходу і у нестабільне фінансування. Тому відповідна державна програма дуже на часі. Головне, щоб вона не залишилась на рівні декларацій, а перейшла у робочу площину. Та й досвід інших країн показує, що без належного фінансування діла не буде.

Досвід Туреччини

Ще до недавнього часу на озброєнні турецької армії перебували американські зенітні ракетні комплекси, які були розроблені ще у 1950-х роках.

Активну роботу над створенням власних зенітних ракетних комплексів країна розпочала ще на початку 2010 року і одразу охопила всі види – від систем протидії балістичним ракетам до знешкодження малорозмірних безпілотників та баражуючих боєприпасів (так званих дронів-камікадзе).

У 2017 році Туреччина закупила у Росії 4 дивізіони російських С-400 за 2,5 млрд доларів. Попри критику і навіть санкції США, президент Ердоган заявив, що його країна була вимушена вдатись до такого кроку. І можливо у тому був резон, адже окрім найсучаснішого російського комплексу ППО, який можна використовувати за прямим призначенням, ця країна НАТО отримала можливість дослідити, як працює зброя і використати цю інформацію для власних розробок.

Сьогодні Туреччина вже має низку власних розробок у цій сфері, а внесок у ракетну програму перевищує 1 млрд доларів. Роботи досі тривають.

Досвід Ізраїлю

Після завершення другої війни в Лівані, у 2007 році Міністерство оборони Ізраїлю уклало з підприємством "Рафаель" контракт на створення системи для перехоплення ворожих ракет. Для цього з державного бюджету було виділило 811 мільйонів шекелів.

У березні 2009 року система, яка отримала назву "Залізний купол" (Iron Dome), була готова для випробувань, а в березні 2011-го її розгорнули у містах поблизу Сектора Гази. 

Ця мобільна всепогодна система ППО здатна перехоплювати та знищувати тактичні некеровані ракети та артилерійські снаряди, випущені з відстані від 4 до 70 кілометрів.

Читайте також: "Залізний купол" рятує Ізраїль: Чи варто його купити Україні

Звісно, "Залізний купол" за своїм призначенням та функціоналом не задовольняв би українських потреб, але тут цікавий сам підхід.

Розмови щодо проекту "Залізний купол" велись в Ізраїлі з 2005 року, однак справа зрушила з мертвої точки лише після того, як влада країни виділила необхідні для реалізації проекту кошти.

За цією аналогією Україна зараз перебуває на рівні Ізраїлю 2005-2007 років. Тобто, розмови вже ведуться, у тому числі, в публічній площині, але грошей ще немає.