ЧС 2018
Вибори-2019
Онлайн
Сектор
Спецпроекти
Країна Укропів

Луганський напрямок: Які "сірі" села можуть бути нашими (КАРТА)

Слідом за Донеччиною, Збройні сили України почали звільняти також і населені пункти "сірої зони" на Луганщині

Depo.Війна
9 лютого 2018 09:00
ФОТО: depo.ua

В світлі активної деокупації селищ у так званій "буферній зоні" (вона ж "сіра зона") українською армією, Depo.ua вирішив проаналізувати: які населені пункти досі залишаються номінально "нічийними" і тому можуть повернутись до України найближчим часом.

Сьогодні ми розглянемо ту частину лінії розмежування, яка примикає до так званої "Луганської народної республіки". Нагадаємо, що тут Збройними силами України нещодавно були звільнені села Новоолександрівка і Катеринівка, які знаходяться неподалік Попасної.

Читайте також: Повзучий наступ: Що стоїть за звільненням Новоолександрівки (КАРТА).

Читайте також: Повзучий наступ: Що стоїть за звільненням Катеринівки (КАРТА).

Молодіжне

Село Молодіжне хоч і не знаходиться у "сірій зоні", а з серпня 2014-го року повністю підконтрольне "ЛНР" (лінія розмежування проходить по західній околиці села), однак після звільнення Новоолександрівки і Катеринівки воно опинилося ніби затиснутим ними.

Будучи невеликим селом (367 жителів до війни), Молодіжне цікаве тим, що знаходиться поруч з лінією фронту, а його східна околиця фактично примикає до окупованого Первомайська.

Характерною особливістю даного села є те, що на відміну від переважної більшості сід даного району воно російськомовне (86,38% російськомовного населення проти 13,62% україномовного). Ті ж Катеринівка і Новоолександрівка майже повністю україномовні.

Золоте

Місто Золоте на початок війни мало населення близько 17 000 жителів, які були зайняті роботою на місцевих вугільних шахтах. Їх тут налічується аж три ("Золоте", "Первомайська" і "Карбоніт"), і всі вони зараз знаходяться на межі повного затоплення (прихід "великої води" з окупованої території очікується вже навесні 2018-го року).

Крім цього місто важливе тим, що через нього проходить кілька залізничних гілок (станції Гірське, Гірницький та Мар'ївка), а також автомобільна дорога Т-1316, яка з'єднує окупований Первомайськ з незалежною Україною.

Що цікаво, до війни Золоте було частиною Первомайська і мало з ним спільну міську раду, але в жовтні 2014-го року було виключено зі складу Первомайської міськради і приєднано до Попаснянського району Луганської області. А в лютому 2015-го "Мінськом-2" Золоте було поділено на дві частини: українську і "ЛНРівську".

Щоб було зрозуміліше: свого часу п'ять селищ були об'єднані в один населений пункт під загальною назвою Золоте і пронумеровані: Золоте-1, Золоте-2, Золоте-3, Золоте-4 і Золоте-5. Але жителі досі користуються старими назвами: Карбоніт, Батьківщина, Стахановець, Мар'ївка та Партизанське.

Так ось, Золоте-5 (Мар'ївка) перебуває під повним контролем бойовиків, а Золоте-3 (Стахановець) і Золоте-4 (Партизанське) – знаходяться безпосередньо на лінії зіткнення. Ось ці три райони Золотого й потрібно звільняти українській армії.

Голубівське

Досить велике село (1 900 жителів до війни, 73,54% з яких україномовні), яке розміщується по обидва боки річки Лугань і майже впритул примикає до великого смт Донецький.

Враховуючи специфіку рельєфу місцевості, а також густоту заселення даного району, тут мова може йти про звільнення хіба що північно-західної частини села – по річку Лугань. Це варто зробити хоча б для того, щоб вберегти Новотошківське від обстрілів з боку "ЛНР", а також покращити свої позиції відносно того ж Донецького.

Також Голубівське варто брати під свій контроль тому, що там знаходиться шахта "Голубівська", зв'язана підземними водами з шахтами Золотого та інших міст підконтрольної Києву частини України. Причому, вона знаходиться "вище за течією", тому загрожує підтопленням цілого ряду українських шахт. А бойовики "ЛНР", звісно ж, не зацікавлені у відкачуванні підземних вод.

Жолобок

Невеличке село на 153 жителя в кращі довоєнні часи стало заручником свого географічного положення. Жолобок розташувався прямісінько на Бахмутській трасі, яка з'єднує Луганськ з Лисичанськом і вважається найважливішою транспортною артерією цього району.

Варто відзначити, що з району поблизу Жолобка терористи часто обстрілюютьвали наші позиції поблизу Кримського. Також через Жолобок до наших позицій висуваються ворожі штурмові групи, які ведуть бої та мінують територію.

За "Мінськом-1" територія Жолобка має бути під українським прапором. Власне, він і був під українським контролем до 20 січня 2015-го року, коли внаслідок кровопролитних боїв (воїни ЗСУ в цьому районі підбили десятки російських танків і знищили сотні терористів) його довелося залишити, разом з блок-постом №31, який знаходиться в кількох кілометрах на схід по трасі.

В червні 2017-го року ЗСУ здійснили спробу відбити в бойовиків "ЛНР" це село, однак не змогли цього зробити. За іншою версією, українська атака на Жолобок була відволікаючим маневром, під прикриттям якого ЗСУ захопили позиції в районі колишнього блок-посту №31 і, що найголовніше, вибили терористів з кількох стратегічно важливих висот, головною з яких є висота 195.3.

Ну а сам Жолобок давно "прострілюється" з українських позицій, тому при великому бажанні одного прекрасного дня над ним може зненацька замайоріти синьо-жовтий прапор.

Читайте також: Бої за Жолобок. Що відбувається на Бахмутській трасі (КАРТА).

Сокільники – Знам'янка

Село Знам'янка знаходиться в тому місці, де лінії розмежування (вона ж лінія фронту) переходить з суходолу в русло річки Сіверський Донець, а Сокільники "прикривають" Знам'янку з заходу. До війни в Сокільниках проживало 377 жителів, а населення Знам'янки ніколи не перевищувало 63 особи.

Сокільники відомі тим, що 28 жовтня 2014-го року там російські казаки показово розстріляли жінку та чоловіка похилого віку за їхні проукраїнські настрої.

Також, враховуючи географічне розташування села, з нього терористи часто обстрілюють українське селище Кримське (зазнає чи не найбільше обстрілів з боку "ЛНР" по всій лінії фронту), а також здійснюють свої вилазки ДРГ бойовиків.

Тому, деокупувавши ці два села, українська армія як мінімум відсуне лінію фронту на десяток кілометрів на схід, а також покращить своє становище в даному районі. Останнє матиме важливе значення в світлі потенційного наступу на Слов'яносербськ.

* * *

Далі на схід, аж до державного кордону з Російською Федерацією "сірої зони", як такої, немає – лінія розмежування проходить по руслу стрімкої і бурхливої річки Сіверський Донець. Настільки стрімкої і бурхливої, що форсувати її непомітно для ворога майже неможливо, тому говорити про будь-які "непомітні" маневри у напрямку деокупації тих чи інших населених пунктів не доводиться.

Читайте також: Донецький напрямок: Які "сірі" села можуть бути нашими (КАРТА).

Більше новин про події в зоні АТО читайте на Depo.Війна