Повзучий наступ: Що стоїть за звільненням Новоолександрівки (КАРТА)

31 січня 2018-го року увійде в новітню історію України як день, коли було повністю звільнено з російсько-терористичного гніту селище Новоолександрівка, що на Луганщині.

Першим про це повідомив кореспондент "ТСН" Андрій Цаплієнко. "Новоолександрівка наша! Україні повертають Україну", – написав журналіст у Фейсбуці.

Судячи з реакції у коментарях під цим постом, багато хто не розуміє – що це за Новоолександрівка така і де вона знаходиться. Отож, давайте познайомимось разом.

Новоолександрівка – це село Попаснянського району Луганської області. На північний захід і захід від села проходить лінія розмежування сил на Донбасі (згідно 2-ї Мінської угода).

Найближчими до Новоолександрівки населеними пунктами є місто Попасна на заході, селище Молодіжне на північному сході, село Калинове-Борщувате і місто Первомайськ на сході, селище Калинове на південному сході. Що характерно: всі вони, крім Попасної, перебувають під контролем так званої "ЛНР".

З 2015-го року опорні пункти на околицях села були крайніми позиціями українських захисників з одного боку та позиціями "ЛНР" з іншого. Але віднедавна українські воїни покращили своє тактичне положення, просунувшись на кілька кілометрів до лінії розмежування та взявши Новоолександрівку під свій контроль.

Населення Новоолександрівки до війни становило 124 особи, але зараз їх залишилось менше 20, які живуть без газу і електроенергії. Характерною особливістю села є те, що за даними перепису населення 2001-го року 93,55% зазначили рідною українську мову, і лише 6,45% – російську. Тому можна не сумніватись, що українських визволителів там приймуть саме, як визволителів.

До речі, той же Цаплієнко в своєму блозі на НВ писав про людей, які живуть в безпосередньо близько до лінії розмежування: "Більшість втомилися від бойових дій і, як би це не було неприємно, готові прийняти будь-яку владу, і в будь-якій формі – окупаційну або українську – лише б перестали стріляти".

А Новоолександрівка волею історії знаходиться не просто "близько" до лінії розмежування – по ній фактично ця лінія і проходить. Точніше, проходила до вчорашнього дня.

Для тих, хто регулярно слідкує за зведеннями прес-центру штабу АТО, назва Новоолександрівка повинна бути дуже знайомою – це селище завжди входило до числа "найулюбленіших" у бойовиків "ЛНР". Рідко яка доба в АТО проходила без пари-трійки "прильотів" або по самому селищу, або по позиціях Збройних сил України, які розташовані поблизу нього.

До речі, звільнення села було не таким простим і швидким, як це може здатись.

"У це село ми зайшли кілька днів тому. Противник періодично намагається повернути втрачені позиції – вдень працюють снайпери та стрілецька зброя, вночі – прострілюють із крупнокаліберних кулеметів, але ми вже міцно вчепилися за цей шматок землі", – розказав один із українських бійців.

Як бачимо на карті, звільнивши Новоолександрівку, Збройні сили України добряче "вгризлися" в територію, які контролює ворог. Тому тепер на порядку денному постане питання "вирівнювання лінії фронту" і в цьому контексті дуже цікавою виглядає доля Рубашанського лісу, який знаходиться на півночі села. Адже не контролюючи його, наші захисники села весь час ризикуватимуть отримати диверсії або снайперські обстріли з півночі.

Ну а в цілому за Новоолександрівкою відкривається голий степ, тому наступне літо може пройти під девізом "повзучого наступу" саме на цій ділянці фронту.

Також великим плюсом у звільненні Новоолександрівки бачиться відсунення лінії фронту подалі від Попасної. Це повинно зменшити інтенсивність обстрілів міста з боку терористів "ЛНР". Щоправда, станеться це ціною "вогню на себе" оборонців щойнозвільненої Новоолександрівки. Приклади Травневого і Гладосового на Світлодарській дузі тому найкраще підтвердження.

До речі, тепер жителям Новоолександрівки можна сподіватись, що їм також скоро відновлять електропостачання і почнуть виплачувати українські пенсії, як це вже зроблено у тих же Травневому і Гладосовому, які українська армія звільнила 25 листопада 2017-го року.