ЛЧ 2018
Євробачення
Обличчя
Сектор
Спепроекти
Країна Укропів

Донецький напрямок: Які "сірі" села можуть бути нашими (КАРТА)

"Повзучий наступ" української армії дає свої результати вже не лише у вигляді захоплених кілометрів полів, але й у вигляді звільнених населених пунктів

Depo.Війна
7 лютого 2018 09:00
ФОТО: depo.ua

В світлі активної деокупації селищ у так званій "буферній зоні" (вона ж "сіра зона") українською армією, Depo.ua вирішив проаналізувати: які населені пункти досі залишаються номінально "нічийними" і тому можуть повернутись до України найближчим часом.

Сьогодні ми розглянемо ту частину лінії розмежування, яка примикає до так званої "Донецької народної республіки". Нагадаємо, що тут Збройними силами України нещодавно були звільнені села Травневе і Гладосове на північ від Горлівки, а також Верхньоторецьке між Горлівкою і Ясинуватою.

Доломітне

Після звільнення Новолуганського у 2016-му році, а також Травневого і Гладосового у 2017-му, на північній околиці Горлівки залишився лише два населених пункти, які досі контролюються одночасно і українською армією, і терористами "ДНР". Один з них – село Доломітне. Якщо бути зовсім точним, то північна частина села перебуває під контролем ЗСУ, а південна – банд "ДНР".

Ми вже писали якось, що після останніх звитяг української армії у цьому районі, Доломітне опинилося затиснутим між позиціями ЗСУ у Травневому і Новолуганському. Це робить його дуже зручною ціллю для подальшої деокупації.

Особливість цього села в тому, що воно розміщене на підвищенні і, по суті, є панівною висотою у північному передмісті Горлівки. Його висота складає 243 метра над рівнем моря, тоді як сусідні населені пункти знаходяться помітно нижче: Травневе – 189 метрів, Новолуганське – 205 метрів, Гольмівський – 203 метри. Що стосується самої Горлівки, то перепади висот в межах міста становлять 215 – 316 метрів над рівнем моря.

Крім цього, на південь від Доломітного знаходиться стратегічна висота 281.9 метрів над рівнем моря, не кажучи вже про те, що саме з Доломітного починається дорога, яка в обхід Гольмівського веде до центру Горлівки – фактично в тил бойовикам. І втративши цей плацдарм, бойовики змушені будуть розтягувати власну лінію оборони міста й без того не надто чисельними силами.

Однак, тут не все так просто: в грудні 2017-го року була інформація, що ЗСУ намагались штурмувати Доломітне, але невдало. Менше з тим, є всі підстави припускати, що рано чи пізно над цим населеним пунктом замайорить український прапор.

Читайте також: Перспектива наступу: Що дасть ЗСУ звільнення Доломітного (КАРТА).

Зайцеве

Другим населеним пунктом на так званому Горлівському периметрі є селище міського типу Зайцеве. Станом на сьогодні Зайцеве розділене на дві частини: північна його частина (райони Бахмутка і Бондарівка) перебувають під контролем України, а південні, які примикають безпосередньо до житлової забудови Горлівки – під контролем "ДНР". Посередині між ними облаштований блок-пост – КПВВ "Зайцеве", через який наприкінці грудня проходив обмін українських заручників на проросійських терористів "Л-ДНР".

Важливість цього населеного пункту очевидна – як і у випадку з Доломітним, це ще один плацдарм для наступу на Горлівку. Встановивши свій контроль над усім смт, українська армія зможе завдати удару по терористам ще з одного напрямку, що призведе до ще більш щільного напівоточення тимчасово окупованого міста нашими військами.

Не кажучи вже про те, що звільняючи житлові райони Зайцевого, ЗСУ зможуть "потренуватися" перед більш глобальною метою – звільненням Горлівки.

Південне (екс-Ленінське)

Це селище міського типу, яке до декомунізації називалося Ленінське, розташоване за 54 км від Донецька, а також впритул примикає до Горлівки з заходу. Лінія розмежування, яка проходить через селище, ділить його на дві частини: західну, яка підконтрольна ЗСУ, і східну, яку контролюють банди "ДНР".

Як і у випадку попередніх двох селищ, звільнення Південного посилить позиції ЗСУ в контексті наступу на Горлівку, а також відсуне лінію фронту (а з нею і ймовірність обстрілів) трохи на схід.

Новоласпа – Біла Кам'янка

Ці села хоч і не перебувають у так званій "буферній зоні", а повністю підконтрольні терористам "ДНР", однак вони є заручниками власного географічного положення і установленої в цьому районі лінії розмежування, тому можуть вважатися винятками.

Як відомо, після "Мінська-2" українські війська і терористичні проросійські загони побудували лінію оборони з максимальним використанням рельєфу місцевості. На півдні Донецької області, від Павлополя до Грантітного, лінія пройшла по річці Кальміус. А от починаючи від Гранітного і далі на північ лінія фронту відхиляється на захід від річки, що робить підконтрольні терористам села Новоласпа і Біла Кам'янка уразливими з боку Збройних сил України.

Ситуація покращується для нас і ускладнюється для бойовиків ще й тим, що українська армія контролює домінуючу у цьому районі висоту 209.6 поруч з Новоласпою, відбиту у рашистів 10 серпня 2015-го року внаслідок блискучої спецоперації 72-ї ОМБр, 41-го ОМПБ і ДУК ПС. Власне, тоді українці повністю вибили терористів з обох сіл, але геополітична ситуація не дозволяла залишити їх під своїм контролем – довелося залишити зайняті села, обмежившись лише висотою і опорними пунктами в полі, покращивши тим самим своє стратегічне становище.

Зараз, як ми знаємо, ситуація дещо змінилась і ЗСУ цілком можуть собі дозволити не залишати зайняті в результаті тих чи інших спецоперацій населені пункти, а навіть навпаки – встановлювати в них військово-цивільні адміністрації. Тим більше, що зараз звільнити ці два села буде простіше, аніж у 2015-му році у зв'язку з тим, що стартові позиції нашої армії значно кращі.

Пікузи (екс-Комінтернове)

Село Пікузи знаходяться в так званій "буферній зоні", що до певної міри "ріднить" його з уже звільненими Травневим, Гладосовим, Верхньоторецьким, Катеринівкою, Новоолександрівкою і… Бердянським та Широкиним (донедавна вони також належали до так званої "сірої зони", поки 3 листопада 2017-го року указом президента України тут не було утворено військово-цивільні адміністрації).

Однак, вибити терористів з Пікуз не так просто, як здається на перший погляд. Принаймні, ЗСУ протягом 2017-го року робили не одну спробу у цьому напрямку, але успіхів так і не досягли.

Читайте також: Примор'я. ЗСУ готові вдарити по Пікузах (КАРТА).

* * *

Окрім цього на Донецькому напрямку (в широкому його трактуванні) є цілий ряд населених пунктів, по західних околицях яких проходить лінія розмежування: Гольмівський, Широка Балка, Ставки, Василівка, Спартак, Старомихайлівка, Олександрівка, Оленівка, Ясне, Докучаєвськ, Старомар'ївка, Миколаївка, Тавричеське, Набережне тощо. Однак, так історично склалося, що вони не належать до "сірої зони", а повністю підпорядковуються самопроголошеній "ДНР". Про них можна буде поговорити якось окремо. Адже тенденція така намітилась, що поки існує "сіра зона" з "нічийними" селами – очікувати від ЗСУ звільнення "чужих" населених пунктів не доводиться.

Більше новин про події в зоні АТО читайте на Depo.Війна