Візит Блінкена до Китаю: Чого очікувати Україні

Що передувало візиту Блінкена

Держсекретар США мав поїхати до Китаю ще 5 місяців тому.  Проте на початку лютого американські військові збили китайську повітряну кулю, яка вела спостереження за об’єктами на території США. Після цього інциденту Ентоні Блінкен скасував заплановану поїздку до Китаю. Китайці виправдовувалися, що куля мала цивільне призначення і залетіла у повітряний простір США випадково. У Білому домі китайцям не повірили. У квітні Блінкен пояснив: його візит до КНР відбудеться, "коли дозріють відповідні умови". При цьому зробив важливе уточнення: відносини США з Китаєм – "не нова "холодна" війна, не тертя, не напруженості". Вже наступного місяця в обох країнах заговорили про необхідність стабілізації відносин. А ще через місяць "відповідні умови" для візиту дозріли. Що ж цьому сприяло?

24 лютого, на річницю вторгнення росії в Україну, на сайті МЗС КНР оприлюднили документ "Позиція Китаю щодо політичного врегулювання української кризи" з 12 пунктів. Depo.ua детально аналізував цей мирний план та вказував на його принципову нездійсненність. Перш за все через розмитість формулювань. Єдине, що в цьому документі імпонувало – слова про ефективну підтримку суверенітету, незалежності і територіальної цілісності всіх країн, декларування неприпустимості збройних нападів на атомні електростанції та заклик уникати ядерних криз. Наші партнери скептично оцінили китайські мирні ініціативи. Нагадаємо у цьому зв’язку висловлювання постійної представниці США при НАТО Джуліан Сміт: "Розчаровує те, що Китай не спромігся або не захотів засудити війну росії в Україні. Звичайно, ми вітаємо спроби будь-якої країни просувати мир, але це має бути країна, яку обидві сторони можуть розглядати як своєрідного нейтрального посередника. А, враховуючи політичну підтримку Китаєм росії у війні, важко уявити, що це станеться з Китаєм".

Тоді ж окремі експерти висловлювали думку, що оприлюднення Пекіном мирного плану було сигналом Вашингтону. Що, по-перше, Сі Цзіньпін не надаватиме військово-технічну підтримку путіну. Інакше який сенс взагалі говорити про мир. По-друге, Пекін проти того, що путін лякає світ ядерною зброєю, і в цьому він із США на одній хвилі. По-третє, Китай спробує знайти точки дотику з кремлем і це стане його козирем у стосунках з Америкою. Останнім козиряти у китайців не вийшло. Наприкінці березня Сі Цзіньпін кілька днів гостював у путіна попри ордер на арешт останнього, виписаний Міжнародним кримінальним судом. У цього візиту був публічний бік, коли Сі і путін нахвалювали один одного, і не публічний. До чого домовилися позаочі – достеменно невідомо, але подальші події засвідчили, що стосунки між ними змінилися. Як очевидний приклад: відразу після розмов із китайським гостем російський диктатор заявив про наміри розмістити тактичну ядерну зброю в Білорусі. Що виглядає як відвертий плювок у бік Пекіна, який неодноразово наголошував на підтримці політики нерозповсюдження ядерної зброї.

Чи засумнівався Сі Цзіньпін в адекватності свого московського політичного партнера, сказати складно, проте протягом наступних місяців ми побачили ще кілька важливих кроків з боку КНР. Перший: телефонна розмова її лідера з українським президентом Володимиром Зеленським. Якби Сі не захотів, ця розмова досі б не відбулася. Другий момент: Китай, як і домовилися глави держав, надіслав свого спецпредставника Лі Хуея з візитом до Києва, низки європейських столиць, і на завершення – до Москви. Depo.ua аналізував перебіг цього візиту. Показово, що у Сполучених Штатах, де раніше скептично ставилися до миротворства КНР в українському питанні, цього разу відгукнулися досить позитивно. І третій крок – зустріч міністрів оборони Китаю Лі Шанфу та України Олексія Резнікова у Сінгапурі, де відбувався саміт безпеки "діалог Шангрі-Ла". Про що розмовляли – невідомо, це й зрозуміло, але сам факт зустрічі мав важливе значення. Ні, Китай після цього не став нашим союзником, але він чітко показав путіну, що у питанні війни проти України Москві також не союзник.

Чи зробив Блінкен китайців ближчими до нашої біди

Напередодні візиту Блінкена до Пекіна речник міністерства закордонних справ Китаю Ван Веньбінь заявив про готовність до перемовин його країни з США, але з певними умовами. "Китай і США повинні розвивати відносини на основі взаємної поваги і рівності, поважати відмінності в історії, культурі, соціальному устрої і шляху розвитку, а також враховувати основні інтереси і головні проблеми один одного", - сказав Ван. Такі сухі дипломатичні висловлювання – звична практика для китайців. Сподівання на зустріч із Сі Цзіньпінем "упродовж наступних кількох місяців" висловив і Джо Байден. То ж ключова мета візиту глави Держдепу – початок підготовки зустрічі лідерів двох супердержав.

В американському варіанті комюніке сказано: Блінкен та представники приймаючої сторони поговорили "змістовно і конструктивно". Держсекретар підняв низку питань, що викликають стурбованість, та говорив також про можливість співпраці з Китаєм у спільних транснаціональних питаннях, де інтереси країн співпадають. Домовилися, що глава МЗС КНР відвідає Вашингтон тієї дати, яка підходитиме обом сторонам.    

А от у комюніке Пекіна зазначають, що головний дипломат КНР Цінь Ган висловив Блінкену жаль з приводу того, що відносини США і Китаю "на найгіршому рівні" за увесь час, а це не вигідно обом сторонам і всьому світу. Він зазначив, що Китай прагне вибудовувати "стабільні, передбачувані та конструктивні" двосторонні відносини. Окремо китайський дипломат нагадав позицію Пекіна щодо Тайваню. За його словами, це "найважливіше питання у відносинах і найбільш явний ризик".

З оприлюднених документів можна зробити кілька висновків. Перший: про дату зустрічі Байдена і Сі наразі точно не йдеться, але обидві сторони зацікавлені не тягнути з цим. В США скоро в активну фазу ввійде передвиборча кампанія і з вуст кандидатів звучатиме достатньо антикитайської риторики. В таких умовах про щось домовлятися буде складніше. Хоча в Пекіні і кажуть про "найгірший рівень" стосунків зі Штатами, там розуміють, що в разі приходу до влади президента-республіканця взаємини точно не покращаться. Тому саме час вирішити хоча б частину проблем економічного порядку. А претензій там накопичилося з обох боків дуже багато. Доказом бажання прискоритися є й широка програма офіційних зустрічей американської делегації у китайській столиці.

Після першого дня візиту Блінкена аналітики налаштовані не надто оптимістично. З одного боку, він розмовляв зі своїм колегою Цінь Ганом понад 5 годин. Отже, обговрювали багато складних тем. З іншого – якихось очевидних проривів у візносинах обидві сторони не декларували. Втім, можна припустити, що обережність у заявах – також елемент зовнішньополітичної гри. І домовилися про більше, аніж винесли на загал. 

Ну а нас найбільше цікавить, чи зміниться якось позиція Пекіна стосовно нашої біди. На тому, що обговорювалася тема війни в Україні, в офіційних документах не акцентується. Але зрозуміло – про Україну говорили. Тож другий висновок стосується прогнозу, чи варто чекати від китайців посилення впливу на путіна, аби той припинив війну. Існує думка, що протягом літа ми ще раз побачимо у себе посланця Лі Хуея. Він привезе якісь напрацювання, які Китай видаватиме за конкретні кроки. Але очікувати наявність там дійсно змістовних пунктів, наприклад, виведення російських військ із тимчасово окупованих територій, не варто. Бо Китаю потрібен не результат, а процес. Там розуміють, якою важливою є підтримка України для США та їхніх союзників, тому коли хочуть – можуть показати дипломатичну гнучкість. Але тут слід розуміти, чи зможуть американці дати китайцям взамін те, чого ті бажають.