Відставка, що далі: Всі версії, чому Банкова гойдає Залужного

Мар’яна Безугла попри значний суспільний осуд її дій продовжує інформаційні атаки на Валерія Залужного. У фракції "Слуга народу" намагаються відсторонитися від цього. Представник президента в парламенті Федір Веніславський аж заговорив про небезпеку перебування депутатки в складі комітету з питань нацбезпеки та оборони. Сама Безугла не заспокоюється. Очевидно, будучи впевненою, що їй нічого не загрожує. Навіть в разі відкликання з посади заступниці голови комітету сумнівним виглядає інтерес СБУ до мотивів її поведінки. Хоча після заяв про російський план розхитування ситуації в країні та недавніх висловлювань на цю тему високих посадовців, приміром секретаря РНБОУ Олексія Данілова, подібний інтерес виглядав би логічним. Але його немає. Ще не час і скоро спецслужби викриють масштабну антидержавну змову? Радше напрошується інший висновок: Безугла (і не вона одна, до слова) може виконувати роль "рук", які розгойдують крісло під Залужним за сценарієм ОП. А ось для чого – тут існує кілька версій…

Версія популярна: "політичні ревнощі"

Подейкують, що кілька місяців тому закриті соцопитування продемонстрували значне зростання рівня довіри українців до Залужного, чиє ім’я чітко асоціюється з армією, довіра до якої – найвища у суспільстві. Хоча це і закономірно та жодним чином не означає, що головнокомандувач має намір почати власну політичну кар’єру, в певних владних коридорах тенденцію порахували потенційно загрозливою. Логіка проста: не може рейтинг головного в армії бути вищим за рейтинг головного в державі. Але з неприємними цифрами мирилися, аж поки 1 листопада у The Economist не з’явилися колонка та інтерв’ю Валерія Залужного з неприємною правдою про перебіг війни. На Банковій на ці публікації відреагували хворобливо, про що Depo.ua раніше згадував. Можна припустити, що їх витлумачили як пряме зазіхання генерала на зовнішньополітичну царину, де під час війни домінувати має президент та його думка.

На початку листопада в інформаційному просторі з’явилася новина про плани кремля організувати в Україні "майдан-3", серед ключових елементів якого – спроба зіткнути лобами військове і військово-політичне керівництво країни. Існування такого ворожого плану в ексклюзивному інтерв’ю британському таблоїду The Sun підтвердив Володимир Зеленський. У тому ж інтерв’ю він застеріг Залужного та інших військових від походу в політику. Depo.ua детально аналізував, чи можливий "майдан-3" в Україні, та які сили, окрім росії, можуть бути зацікавлені у розмовах про таку технологію. Тоді ж, а це було ще до активізації Безуглої, ми зауважили, що навіть найменші сварки у владних коридорах Києва стають подарунком російській пропаганді.

Поки СБУ зовсім непомітно для суспільства виявляє учасників "майдану-3", на публічній арені з’явилися нові актори – Мар’яна Безугла та її шеф по фракції Давид Арахамія. Останній в інтерв’ю Наталії Мосейчук 24 листопада заявив, що Генштаб ЗСУ зобов'язаний надати парламенту план війни, де було б сказано, скільки потрібно людей і грошей, щоб воювати наступний рік. Після чого Безугла зажадала відставки Залужного. Той "не зміг надати план задуму на 2024 рік". Тобто кампанія проти головнокомандувача ЗСУ набула чітких рис і ведеться вона не зовнішніми силами, а зовсім іншими. Питання у тому, яка кінцева мета: дотиснути відставку Залужного до новорічних свят чи вказати йому на місце в ієрархії, за межі якого не має права виходити? Інакше – таки відставка.

До чого ж у такому випадку історія з "третім майданом"? Виходить, всі, хто пише чи каже про конфлікт між військовим та військово-політичним командуванням, потрапляють під підозру в участі в кремлівському "шатуні". Прямій – тих, хто звинувачує владу в атаках на Залужного. І в опосередкованій – хто задається незручними для влади запитаннями  та критикує її за створення зручного тла для російської пропаганди.

Чому з версією про "ревнощі" не все так однозначно

Хоча версія відправити Залужного у відставку чи змусити не з’являтися зі своїми думками у ЗМІ через ревнощі до його популярності й користується значним попитом, проте у неї є і слабкі місця. Перше: сам головнокомандувач не заявляв про тиск на нього з боку президентської канцелярії. Він поводиться за принципом "собаки гавкають, а караван іде". Можливо, впевнений у тому, що на таке безглуздя, як його відставка, президент не піде. Навіть якщо його до цього підштовхує близьке коло. Тому поки коментар не дасть особисто Залужний, "танці" навколо його крісла – лише версії. Друге слабке місце: головнокомандувач уперше взяв участь у засіданні "Рамштайну", де поінформував партнерів про ситуацію на фронті. Якби між ним та ОП був вибухонебезпечний конфлікт, навряд чи особиста присутність Залужного була можливою. Хіба його запросили попри бажання Банкової.

Нарешті, третя слабина: зараз наслідки відставки головнокомандувача ЗСУ видаються дуже і дуже негативними для влади. Чим би їх не прикривали – чи відсутністю плану війни на 2024-й рік, чи бажанням покласти на нього відповідальність за провали оборони у перші місяці війни – владі це, за великим рахунком, нічого не дає. Навіть гірше для неї – виштовхає Залужного у політику та створить власними діями розкол у суспільстві. І це при тому, що заміна нинішнього головнокомандувача на іншого, ким би він не був, не прискорить контрнаступ, але цілком здатна підірвати бойовий дух оборонців. Тому за кілька місяців українці вже спитають із Зеленського: в чому був сенс відправляти Залужного у відставку? А от наші партери кілька місяців не чекатимуть. Незрозумілі для них кадрові перестановки у воюючій країні швидко розвіють натхнення давати гроші.

Конспірологічні версії: вибори та перемовини з ворогом

Отже, жодного позитиву для влади від відставки Залужного "під ялинку" не прослідковується. Якщо вона станеться без кардинальної зміни політики влади щодо війни. Звідси два моменти, які підживлюють теорію змови: перший – підготовка до президентської виборчої кампанії, друга – намацування реакції суспільства та армії, як найвпливовішої сили на сьогоднішній день, на повернення до порядку денного теми переговорів. Почнемо з виборів. Розмови про них то розморожуються, то заморожуються. Востаннє про це говорив президент Зеленський 6 листопада. Тоді він вказав: вибори – не на часі. Depo.ua проаналізував правові аспекти цього питання, зокрема, різні трактування положення щодо термінів перебування президента на посаді. З одного боку, президентські вибори згідно з діючим законом мають відбутися навесні, адже законодавці не прописали норму на випадок війни. З іншого – президент виконує свої повноваження до обрання нового. У ЦВК пояснили: вони схиляються до другого моменту, адже він прописаний у Конституції. Тобто тему, здавалося б, зняли з обговорення. До того ж вибори під час війни не підтримуються переважною більшістю наших співгромадян.

Проте не можна виключати, що вибори не повністю викреслили до завершення війни, а поставили на паузу. Її причина не стільки в тому, що Залужний може створити конкуренцію Зеленському – не зможе, якщо залишатиметься на посаді – а у не прогнозованості розвитку подій протягом найближчих місяців. Занадто багато ризиків. Є зовнішні, пов’язані з дискусіями в союзних державах щодо формату подальшої підтримки України, а є внутрішні. Один із ключових – поведінка вищого військового командування, від якої значною мірою залежить не тільки ситуація на фронті, а й спосіб мислення бійців. Коли уявити, що існують лобісти виборів у 2024 році і Залужний та близьке коло можуть видаватися їм не дружньо налаштованими, тоді, за їхньою логікою, "недругів" треба замінити  на "друзів". Або дискредитувати. Посіявши сумнів у їхній непомильності.

Ця версія виглядає малоймовірною, адже для того, щоб провести президентські вибори в окреслені законом терміни, зміни до виборчого законодавства треба ухвалити до кінця грудня. Такі законопроекти в парламенті не зареєстровані. Хоча все може ще змінитися.

Інша версія – підготовка суспільної думки до зміни парадигми "війна до повного звільнення окупованих територій" на парадигму "вимушене перемир’я". Ця версія напрошується після згаданого вище інтерв’ю Давида Арахамії. Зараз ідея перемовин із ворогом дуже непопулярна серед громади. В армії і поготів. Але що коли спробувати переконати суспільство в тому, що це вимушений крок, який став наслідком прорахунків вищого військового командування? А Залужний – символ цього командування. Власне, Безугла з Арахамією зараз тим і займаються, що нівелюють символізм цієї постаті у громадській думці. Поки у них це виходить невдало, втім, до медійної кампанії ще не підключилася вся телемарофонна братія.

Якими смислами наповнюватимуть цю кампанію далі, побачимо. Адже заміна нинішнього головнокомандувача ЗСУ на лояльнішого не означатиме, що громадську думку, яку за час війни формували в рамці "тільки перемога", буде легко переламати на "вимушений мир". Крім того, навряд чи військові у випадку, коли на них вішатимуть всіх собак, мовчатимуть про провали у підготовці до війни політичного керівництва держави. А ще є фактор західних партнерів, яких також доведеться згадувати серед винних у ганебному перемир’ї. Бо вчасно не давали потрібної зброї. Хіба ті також будуть не проти зупинити бойові дії з територіальними та моральними збитками для українців.

Якщо ця версія правдива, на нас найближчим часом може очікувати не лише зміна військового керівництва, а й переговорний процес по типу того, який був навесні минулого року. За такого розвитку подій тема виборів точно буде знята з порядку денного через значний ризик їх програти. Інша справа, чи потрібен мир путіну, який підвищує ставки зростанням бюджетних витрат на війну. Видається, що ні. Але, схоже, деякі стратеги поки зайняті не цим питанням, а тим, кого зробити винним у себе вдома.