"Проблема 21 травня 2024-го": Як і на кого працюватиме російська ІПСО про "нелегітимність" Зеленського

Навіщо спікерам влади розмови про вибори

Загальновідомо, що парламентські вибори в Україні мали б відбутися 29 жовтня 2023 року. Проте повномасштабна російська агресія ці плани кардинально змінила і нинішній депутатський склад Верховної Ради працюватиме доти, доки з’явиться можливість провести вибори. Це відповідає статті 83 Конституції, тому не викликає жодних сумнівів у легітимності депутатів 9-го скликання. Серед них пішла пошесть складання мандатів, проте все одно чисельність нардепів залишиться достатньою для ухвалення рішень.

Попри законність продовження терміну для діючих народних депутатів, раз-по-раз із уст тих або інших спікерів лунали думки, чи можливо проводити вибори під час війни. Отже, можливість обговорювалася. Ще у грудні 2022 р. голова партії "Слуга народу" Олена Шуляк казала: важко спрогнозувати, коли відбудуться вибори до Верховної Ради з огляду на ситуацію на фронті, однак виникає низка питань щодо самих процедур виборів, які можна обговорювати за круглим столом з об’єднаною парламентською оборонною коаліцією. Така одностайна коаліція у сесійній залі у 2022 році ще існувала. Цю заяву Шуляк ми пригадали з кількох мотивів. Перший: широка дискусія про яку вона казала, так і не розпочалася. Отже, процедурні неув’язки у законодавстві лишаються, їхнє вирішення відклали. У січні цього року голова Верховної Ради Руслан Стефанчук, говорячи про оновлення низки законів відповідно до нових реалій, зокрема, боротьби з російською агресією, її наслідками і повоєнною відбудовою, про перегляд чи уточнення виборчого законодавства промовчав. Що дало підстави припусти: тему виборів з порядку денного зняли. Та як згодом виявилося – ні. І це другий мотив згадки про заяву Шуляк.

У травні 2023-го після натяків одного з єврочиновників про необхідність виборів в Україні, той-таки Стефанчук припустив можливість їхнього проведення. Бо у Конституції немає прямої заборони. Проте спочатку необхідно прийняти "важливе рішення" з цього приводу. Такий крок, казав Стефанчук, допоможе забезпечити стабільність в країні, уникнувши розколу суспільства через виборчі процеси під час війни, та дозволить забезпечити неперервний потік демократії. Після слів спікера активні учасники українського політичного життя кинулися було формувати штаби. Але наприкінці серпня тодішній представник президента в парламенті Федір Веніславський розставив усі крапки на "і": парламентських виборів до скасування воєнного стану не буде.

Та, як виявилося, знявши з обговорення тему перезавантаження Верховної Ради, спікери влади лишили актуальною тему виборів президентських. Наприкінці серпня в інтерв’ю португальському RTP Володимир Зеленський дав зрозуміти, що у 2024 році балотуватиметься в президенти, якщо вибори відбудуться. Хоча у 2019 році обіцяв обиратися лише на один термін. Після цього тема виборів знову і знову виринала в інформаційному просторі, що створювало враження руху підтюпцем: хтось робить заяву, далі відслідковують резонанс, після чого беруть паузу. Через певний час усе повторюється. Приміром, 24 жовтня Стефанчук зробив гучну заяву: демократичній державі необхідні вибори, щоб не було застою у владі. Водночас, за його словами, в українському законодавстві є "певні неузгодженості" щодо цього питання. Спікер також додав, що найближчим часом щодо цього питання мають бути рішення. Далі – пауза до 3 листопада. Тоді глава МЗС Дмитро Кулеба у Німеччині повідомив: президент зважує та обмірковує всі плюси і мінуси виборів навесні 2024-го. А вже за три дні потому, 6 листопада, Зеленський особисто зазначив: "Я вважаю, що нині вибори не на часі. І якщо потрібно поставити крапку в тій чи іншій політичній суперечці і далі працювати тільки в єдності, то в державі є структури, які здатні ставити крапки і давати суспільству всі необхідні відповіді, щоб не залишилося простору для конфліктів і чужої гри проти України". Противники виборів полегшено видихнули.  Але не надовго.

Під новорічну ялинку в ГУР повідомили українцям: у кремлі підготували потужну інформаційно-психологічну кампанію, в якій використовуватимуть тему чергових президентських виборів. Мета кампанії – підірвати легітимність президента України. Відтоді ніяких значимих подій, які могли б свідчити про розгортання масштабної ІПСО на зазначену тему, не спостерігалося. Можливо, в росії щось і було, але воно розраховувалося виключно на зазомбованих росіян. І ось під час зустрічі зі "слугами народу", вперше за 2 роки великої війни, Володимир Зеленський знову згадав про підготовку росією інформаційної кампанії, про яку казали в ГУР. Так він відповів на питання когось із депутатів про загрозу втрати президентом своєї легітимності після 21 травня 2024 року. Глава держави також наголосив: партнери підтримують позицію України щодо легітимності і неможливості проведення виборів під час війни. Отже, тема будь-яких виборів остаточно закрита до перемоги?

Днями у ЗМІ повідомили, що в Офісі президента готується подання до Конституційного суду (його буцімто внесуть парламентські "слуги") з проханням розтлумачити два моменти: чи можна проводити вибори президента в умовах воєнного стану та чи закінчується легітимність президента з офіційним завершенням його 5-річної каденції. Свого часу Depo.ua акцентував увагу на важливості висновку Конституційного суду, який би зняв усі питання щодо виборів під час війни. Однак Федір Веніславський спростував повідомлення, що президентська фракція подаватиме таке звернення. За його словами, ст. 108 Конституції чітко говорить: президент виконує повноваження до вступу на посаду нового президента. То ж виникає питання: якщо подання готувалося, чому не подається зараз і чи подадуть його взагалі, а якщо не готувалося, якими аргументами наша влада збирається протидіяти російській ІПСО. Яка, згідно з останніми заявами начальника ГУР Кирила Буданова, начебто буде наймасштабнішою.  

Чому рішення Конституційного суду важливе

Спочатку спробуємо уявити, які наративи російська пропаганда намагатиметься втовкмачити в голови і кому. Росіян відразу зі списку викреслюємо, їм можна втелепати що завгодно. Далі – українці. Хоча останні соцопитування й демонструють суттєве зниження оптимізму громадян щодо правильності шляху розвитку держави, а також зниження рівня довіри до її глави, рівень підтримки виборів серед населення залишається дуже низьким. Ставка на те, що буцімто втрата президентом легітимності розбурхає армію – це як у лютому-березні 2022-го росіяни сподівалися на хліб-сіль від українців. Простіше кажучи, ФСБ чи хто там ще, просто "розпиляють" на цій кампанії гроші, а омріяного впливу на українців не буде. Більше того, агресивна кампанія спрацює навпаки: допоможе українській владі консолідувати суспільство навколо підтримки президента. Але це не означає, що СБУ має втрачати пильність: цілком можливо, що якісь проросійські агенти чи маргінальні блогери спробують погнати хвилю. Не на вулицях, а в соцмережах. Що ж до серйозних політичних гравців, то вони, звісно ж, участі у цьому не братимуть. Хоча, не можна виключати, що їх спробують у чомусь звинуватити.

Отже, негативного впливу на масову свідомість українців росіяни не дочекаються. Однак мислити тут потрібно не містечковими категоріями, а глобальніше. Мабуть, не помилимося, коли скажемо: інформаційна кампанія росіян спрямовуватиметься на західну аудиторію. Лідери партнерських нам країн, окрім Словаччини та Угорщини (Орбан і Фіцо тут, очевидно, гратимуть очікувану від них роль скептиків), залишаться глухими до спроб поставити під сумнів легітимність Зеленського. Чого не скажеш про колективних Карлсона Такера в США чи Сари Вагенкнехт в Європі. Роль подібних персонажів полягатиме у підриві репутації української влади серед місцевих політичних еліт. Ключовий наратив у тому, щоб парирувати закиди в бік путіна в його нелегітимності як через проведення виборів на тимчасово окупованих територіях України, так і з причини єдності цивілізованого світу в думці, що саме путін убив Олексія Навального. Простіше кажучи, коли зайде мова про нелегітимність путіна, кремль тицятиме пальцями у бік Зеленського. Такий собі апгрейд "київської хунти" на новий лад.

На кого і якою мірою це вплине на Заході? Навіть якщо хоча б частково російська ІПСО там спрацює, Україна втрачатиме підтримку серед європейців та американців. На останніх – найбільша ставка. Москва хоче, щоб тезу про "нелегітимність" Зеленського вклали в голову Дональду Трампу. Якщо кремль свого досягне, буде погано. Можна, звісно, поки махнути на це рукою, адже рішення Конгресу по фінансовій і військовій допомозі або буде найближчим часом, або його не буде взагалі, а Трамп, якщо і переможе, то втупить на посаду тільки наступного року, але не варто забувати, що на цього політика орієнтується багато інших. І до його слів дослухаються.

Чому варіант зі зверненням до Конституційного суду варто було б реалізувати? Для того, щоб закрити роти діячам, які або відпрацьовують російські темники, або їх використовують як корисних ідіотів. Західне суспільство і тамтешні політики дуже уважні до процедур. Це наші б мали засвоїти давно. А рішення КСУ про повну легітимність діючого президента і неможливість проведення виборів під час війни зняло б інсинуації. Це українці вважають, що у Конституційного суду рівень довіри близький до нуля, а для цивілізованого світу вердикт такого органу – важливий аргумент.  

Складається враження, що на Банковій досі вагаються з відповіддю на питання: проводити президентські вибори у 2024 році чи не проводити. З одного боку є соцопитування, які нічого гарного в перспективі не обіцяють. З іншого – жодних суперників у Зеленського у випадку виборів не буде. Будуть складнощі з організацією виборчого процесу, але, якщо вірити Стефанчуку, всі законодавчі мілини можливо обійти. Було б бажання. Але в разі рішення КСУ, що вибори у воєнний час неможливі, а президент залишатиметься легітимним до обрання нового, крапку на виборах таки доведеться поставити аж до скасування воєнного стану.