Убивство Навального: Що не так із реакцією світу на новий злочин путіна

Навіщо путін убив Навального: версії

У тому, що Навального було вбито, сумнівів, мабуть, немає навіть у зазомбованих росіян. Справжня причина смерті – відірвався тромб, як першими повідомили кремлівські пропагандисти, чи опозиціонера вбили (отруїли, побили до смерті, довели до зупинки серця) – встановлена не буде. Доки при владі путін та його ОЗУ. А приховування тіла покійника доводить правдивість версії про фізичну ліквідацію Навального.

Наразі існує кілька версій, навіщо путіну смерть опонента, котрий ніяк не міг завадити тому обратися на царство, мав нечасті нагоди передати світові послання з колонії. Ба, навіть у середовищі російської опозиції померлий антипутінець не вважався єдиним лідером. Переважно опозиціонери в екзилі скаржилися на сектантський характер руху прихильників Навального, через що важко знаходили з ними спільну мову. То ж, здавалося б, ув’язнений та максимально обмежений ворог не становив загрози. Але його позбулися. Отже, перша версія, конспірологічна – вбивство пов’язане з президентськими виборами в росії. І воно може бути не останнім.

Коротко про суть версії. Одна із груп впливу, чи як люблять казати "веж кремля", запропонувала технологічно розіграти антивоєнну партію, запустила на вибори псевдоліберала Бориса Надєждіна, задача якого була простою – виголошувати антивоєнні лозунги, попередньо узгоджені з кураторами на чолі із заступником АП путіна Сергієм Кирієнком, ловити на гачок охочих за нього підписатися, простіше кажучи, збирати для ФСБ "душі" критично налаштованих до путінського режиму росіян. Своїм підписом підтримала кандидата Надєждіна і Юлія Навальна. І не тільки вона, а й інші соратники Навального. Коли ряжений противник путіна свою місію виконав, його не зареєстрували з надуманих мотивів. Мовляв, частина підписів несправжня. Чому російські опозиціонери підтримали кандидата, який дуже нагадував "підсадну качку"? Звісно, вони не вірили в успіх Надєждіна, але сподівалися, що кремль розіграє для Заходу спектакль з хоча б трохи схожими на демократичні виборами. Завдяки чому опозиціонери зможуть згуртувати лави. Як було з так званими "розумними виборами". Проте в кремлі, прозондувавши руками Надєждіна рівень антирежимних настроїв у суспільстві, вирішили гру в демократичні вибори припинити. Й остаточно закрити питання опозиції, вбивши її символ. Себто, це ще й сакральна жертва. Логіка тих, хто планував злочин, холоднокровна: опонента ліквідовують за місяць до виборів, зачищають залишки його прибічників і вуаля – немає акцій протесту через смерть Навального, бо люди шоковані і реально бояться бути наступними, не буде і після голосування. Тобто, нема символу і вожаків – немає антипутінського майдану.  

Друга версія: Навального знищили не для того, щоб російська опозиція замовкла, вона і так майже розгромлена, а щоб налякати колективний Захід. Чого там найбільше бояться? Ядерної війни, якою періодично лякають з Москви, та політичних убивств у Європі чи США. Вони через емоційну реакцію людей здатні в одну мить змішати всі карти і зруйнувати всі розклади. До страшилок про "ядерний попіл" цивілізований світ вже призвичаївся і не сприймає їх за чисту монету, як два роки тому, цим ставки не піднімеш. Чого не скажеш про політичний терор. Після вбивства Навального у смертельній небезпеці можуть знаходитися інші відомі противники путіна – Ходорковський, Каспаров, купа лібералів-утікачів на кшталт Чубайса. Навіщо їх ліквідовувати? Відповідь має три складові: по-перше, бо путін вважає цих людей "нацзрадниками" та ворогами; по-друге, діставши їх по європах "Новичком" або кулею, кремль прагне показати слабкість внутрішньої системи безпеки в західних державах і тим самим посіяти страх у душах тамтешніх обивателів; по-третє – бо він просто може безкарно вбивати.

Російське суспільство проковтнуло загибель улюбленця ура-патріотів Євгена Пригожина, а на Заході, де його вважали навіть гіршим за путіна, з полегшенням видихнули. Що сталося з підводним човном Курськ? Він потонув. Що сталося з літаком із вожаками "вагрерівців"? Його пасажири самі підірвалися гранатами. Щось придумають і з причиною смерті Навального. Відмова допустити до його тіла родичів і тим більше незалежних фахівців, свідчить, що з ним не все гаразд. Що намагаються сховати кінці. Мабуть, мало хто здивується, якщо взагалі відмовляться віддавати тіло для поховання. Закопають десь на тюремному цвинтарі. І хоча від некрофілії російської влади тхне, путін цим не переймається. Більше того, нагородження тюремників після смерті Навального свідчить про схвалення і заохочення до наступних убивств. Це якийсь людожерський ритуал, він нагадує нагородження російських злочинців після того, коли про їхні звірства заговорив увесь світ. Можна згадати, як звання "гвардійської" отримала 64 мотострілецька бригада, яка чинила акти геноциду на Київщині, зокрема, у Бучі.

Що не так із реакцією на смерть Навального

Та чи здатний цивілізований світ гідно відповісти на черговий акт терору проти російської опозиції і дати зрозуміти путіну, що він буде покараний? Судячи із заяв, які лунають від різних західних політиків, смерть Навального стала для них викликом, знайти відповідь на який вони не можуть. Звідси і різнобій у пропозиціях, як реагувати. Називалося кілька варіантів: від зовсім беззубих - створити "список Навального", куди за прикладом "списку Магнітського" включатимуть російських можновладців – до в принципі прийнятних, але складних для реалізації через відсутність єдності країн Заходу. Як-от посилення санкцій, в тому числі проти особисто путіна. Чи пропозиції сенатора-республіканця Ліндсі Грема (він, до речі, не голосував у Сенаті на підтримку законопроекту про допомогу Україні) оголосити росію спонсором тероризму. Якщо їй не присвоїли такий титул за два роки війни в Україні, дуже сумнівно, що присвоять в якості покарання за смерть її громадянина на її ж території.

Тому це все – прожекти. У цьому випадку відповідь має бути симетричною за своєю силою та впливом на суспільну думку. Нагадаємо, яка саме подія завдала удару по путіну нижче пояса – ордер на його арешт, виписаний Міжнародним кримінальним судом 17 березня 2023 року. Після цього він здійснив кілька зарубіжних візитів, зокрема, до Китаю, Казахстану, ОАЕ, Північної Кореї, але оминав ті країни, де його могли затримати. Міжнародне розслідування за фактом убивства Навального здатне зрештою привести до ще одного ордеру на арешт. І путіна, і всіх, хто був задіяний у посадці опозиціонера, подальших судових процесах над ним і вбивстві. Тільки якщо починати таке розслідування, проводити його потрібно швидко, а не так, як наші любі партнери товчуть воду у ступі зі створенням трибуналу над рашистами.

Іншою симетричною відповіддю може стати спільна заява членів ЄС (якщо серед них не буде Орбана і Фіцо, нічого страшного, з цими двома посіпаками путіна все давно зрозуміло) про невизнання результатів президентських виборів у росії у зв’язку з незаконністю їх проведення на тимчасово окупованих українських територіях, встановленням диктатури і знищенням опозиції. До смерті Навального експерти вважали, що не визнати путіна обраним Захід побоїться, адже не хоче спалювати останні мости для перемовин. Тепер ці мости спалив путін і цивілізованому світу нічого не заважає дати чіткий сигнал: доки ця особа правитиме росією, жодних поступок їй не буде, жодних спільних столів для переговорів. Нічого, окрім відсутності політичної волі. Власне, це не тільки ознака сучасних західних політиків, а й російських опозиціонерів. Вони зробили багато заяв у зв’язку зі смертю Навального, почув світ і слова вдови опозиціонера – вона продовжить чоловікову справу, закликає росіян боротися проти війни, корупції – та це не те, що хоч якось зачепить путіна. Такі заяви були легко прогнозовані.

Російські опозиціонери мали б першими звернутися до лідерів цивілізованого світу не визнавати результати потішних виборів у росії. Оголосити про створення за кордоном уряду національного порятунку. Хоч на чолі з Навальною, хоч з Ходорковським чи Касьяновим біля керма. Тоді їхній голос звучатиме чесно, тоді вони користуватимуться повагою, підтримкою, їх можуть взяти під охорону від нападів путінських кілерів. Поки ж реакція на смерть Навального схожа на гучний пшик. Навіть прикро, адже попри різне ставлення до цієї людини, вона точно не заслужила того, щоб за неї не помстилися путіну.