Парламентські вибори під час війни: Чи потрібні вони Банковій

Містер Грем пояснив свою позицію з американської "дзвіниці": американці мають знати, що Україна, яка була дуже корумпованою, змінилася, тому він хоче, щоб у нашій країні пройшли вільні та чесні вибори. При цьому він акцентував на тому, що США "уважно стежать за зброєю та коштами", які передають нашій країні, і не бачать, щоб українці наживалися на американському народові. Але "Україні час зробити наступний крок у становленні демократії, а саме – провести вибори 2024 року".

Заява заокеанського гостя воскресила вже трохи забуту травневу дискусію, яка точилася після ідентичної пропозиції очільника Парламентської асамблеї Ради Європи Тіні Кокса. Тоді ключовими спікерами з нашого боку були секретар РНБОУ Олексій Данілов та голова Верховної Ради Руслан Стефанчук. Перший був категорично проти виборів під час воєнного стану (як, до речі, і зараз), а от другий тоді гучно припустив можливість їхнього проведення, бо у Конституції немає прямої заборони. Проте спочатку необхідно прийняти "важливе рішення" з цього приводу. Такий крок, казав Стефанчук, допоможе забезпечити стабільність в країні, уникнувши розколу суспільства через виборчі процеси під час війни, та дозволить забезпечити неперервний потік демократії. Після слів спікера опоненти почали закидати владі буцімто підготовку до виборів. Але видимих ознак цього не було, тому тема втратила актуальність.

Навіщо Грем висловився про наші вибори? Можливо, просто висловив власну думку, або в середовищі частини республіканців побутує така само позиція щодо майбутнього України. Але тут слід розуміти важливу річ: у законодавчих зборах США незмінною лишається двопартійна підтримка України і на неї не впливають поради окремо взятих сенаторів. А от у нас слова Грема витлумачили з української "дзвіниці". Мовляв, якщо у Штатах кажуть, що в Україні треба перевантажити владу, то там цією владою невдоволені. Хоча нічого подібного з вуст сенатора не звучало.

Отже, спробуємо глибше розібратися, можна чи не можна проводити вибори під час воєнного стану, і за яких умов вони стануть можливими. На першу частину питання дав відповідь представник президента у Верховній Раді, член парламентського комітету з питань національної безпеки, оборони та розвідки Федір Веніславський: відповідно до статті 83 Конституції України, у разі закінчення строку повноважень парламенту під час дії воєнного стану її повноваження продовжуються до дня першого засідання першої сесії парламенту, обраного після скасування воєнного стану. Останнє слово з цього питання належить Конституційному суду. То ж додамо: навіть якщо президент Володимир Зеленський знайде причину розпустити депутатів нинішньої каденції, вони забезпечуватимуть під куполом безперервність влади доти, доки не закінчиться режим воєнного стану і в країні не відбудуться повноцінні парламентські вибори. Маркером, що у повітрі запахло виборами, стане звернення до КСУ з проханням оцінити відповідність Конституції виборів під час війни. Наразі про такі звернення невідомо.

Друге питання – про умови, які все ж зроблять вибори наступного року реальністю, складніше. Звісно, якщо війна закінчиться, з обранням нової Верховної Ради тягнути не дозволять ані наші партнери, ані самі українців. А якщо війна триватиме? Нині Банкову влаштовує розклад у парламенті. "Слуги народу" дуже часто не демонструють одностайності при голосуваннях, але недисциплінованість президентської фракції компенсується зеленими кнопками від традиційних груп-сателітів "За майбутнє" і "Довіри", та від колишніх учасників забороненого проросійського проекту "ОПЗЖ". Depo.ua свого часу детально пояснював, чому насправді цих депутатів досі тримають в парламенті. З важливих для держави законів у "слуг" є підтримка і від фракцій, які до війни вважалися опозиційними – "Євросолідарності", "Батьківщини" і "Голосу". Простіше кажучи, припиняти існування парламенту дев'ятого скликання означає для Банкової стріляти собі в ногу. І не тільки для Офісу президента, а й для самих нардепів: якщо замайоріла вдача додатково посидіти в Раді до жовтня 2025 року, навіщо ж її відлякувати.

Мажоритарникам перезавантаження Ради непотрібне, за чинним виборчим законом наступні вибори пройдуть за пропорційною системою. Переважну більшість мажоритарників до списків "Слуги народу" чи якогось ребрендованого проекту не підпустять на гарматний постріл. Навряд чи їх візьмуть до себе й інші умовно прохідні сили. Своїх би провести. Непотрібні вибори й опозиційним фракціям. Соцопитування дають не всім із них шанс потрапити до наступного складу законотворців. Можливо, тому після слів Стефанчука про "важливі рішення" ніхто нічого й не робив. У сесійній залі просто немає достатньої кількості голосів для їх ухвалення. 

Вчора президент Зеленський розповів, що зустрічався з сенатором Гремом і пояснив тому, що для проведення виборів потрібні гроші партнерів, спостерігачі навіть на передовій і законодавчі зміни у Виборчий кодекс. Якщо наші парламентарі готові зробити це швидко. Тобто фактично Зеленський езоповою мовою пояснив, що виборів під час воєнного стану він не хоче.  

Однак все ж умови для перезавантаження можуть визріти. Українці регулярно стають свідками гучних скандалів або з депутатами, переважно від президентської фракції, або з окремими урядовцями. Як от з Міністерством оборони, яке притягує до себе корупційні скандали, наче магніт. Поки владі вдається якось від цих історій відбиватися. Когось виганяють з фракції, у когось навіть відбирають мандати, а комусь з урядовців підшукують заміну. Але біда влади в тому, що вона ніяк не може контролювати ці скандали та їхній інформаційний розголос. Кажуть: де тонко, там рветься. А якщо тонко багато де? Тобто можна уявити ситуацію, коли спрацює діалектичний принцип переходу кількісних змін в якісні – кількість зашкварів стане такою, що косметичним ремонтом владних коридорів падіння рейтингів не зупиниш. Чи пожертвує тоді ОП нинішнім комфортним для нього розкладом у парламенті і погодиться на вибори під час воєнного стану? Після яких розклад буде геть не комфортним, адже з великою долею ймовірності доведеться формувати коаліцію разом з новими політичними силами у військових одностроях замість дорогих костюмів. Тому скоріше вибори стануть можливими не через внутрішню потребу перезавантажити владу для очищення від корупціонерів різних мастей, а внаслідок наполегливих порад наших союзників. 

Наскільки вірогідний цей сценарій? Якщо поки про вибори говорять фігури рівня Кокса та Грема, його вірогідність низька. Цивілізований світ розуміє, що демократія – це не тільки вибори за графіком, а збереження демократичного курсу в майбутньому. Проте Банковій потрібно мати план "Б" на той випадок, коли ідею щодо виборів в Україні високо оцінять учасники "Великої сімки". Разом з Білим домом та Брюсселем. Яким може бути план "Б"? Або Конституційний суд, але оновленим складом, скаже, що проводити вибори під час війни забороняє Основний закон і цей вердикт уважні до процедур партнери не оскаржуватимуть, або влада запропонує альтернативу перезавантаженню нинішнього складу парламенту, сформувавши уряд народної довіри. Не "слуг", як зараз, чи як буде в разі заміни Дениса Шмигаля на когось іншого, а з міністрами від усіх фракцій. Це стане чітким сигналом партнерам, що чинний парламент дієздатний, а влада мислить стратегічно, подібно до британців у часи Другої світової за урядування Вінстона Черчіля – заради перемоги над зовнішнім ворогом нація спроможна єднатися навіть з політичними опонентами.

Є, правда, третій варіант – ні з ким посадами не ділитися, ситуативно гасити полум’я скандалів та все списувати на "шатуни", які запускає "рука кремля". Це вже було за попередників. Їм не допомогло. Ходіння по тих самих граблях нічого, крім болючих гуль, не приносить. Але чомусь саме цей варіант у наших політиків поки є найбільш популярним...