Телемарафон без фінішу: Коли українцям відключать "Єдині новини"

"Єдині новини" припиняться в нинішньому форматі тоді, коли користь від них для влади стане незрівнянно меншою за шкоду. Радше не у внутрішній, а у зовнішній політиці

Політичний оглядач
Телемарафон без фінішу: Коли українцям в…
Новини телемарафону дивиться все менше українців

"Забезпечення інформаційної безпеки є частиною державної політики у сфері національної безпеки і оборони, а реалізація єдиної інформаційної політики — пріоритетним питанням національної безпеки. Відповідно перерозподіл видатків шляхом їх спрямування на потреби інших складових сектору безпеки та оборони не є доцільним", — зауважив прем'єр Денис Шмигаль у відповідь на петицію щодо переспрямування коштів, призначених для "Єдиних новин", на фінансування БПЛА і пікапів для ЗСУ. Ця петиція авторства військовослужбовця Павла Білоуса на урядовому сайті набрала понад 29,5 тис. підписів. Цікаво, мітингарі з-під столичної мерії, де вони вимагають від Кличка дати більше грошей на ЗСУ, тепер переїдуть під будівлю Кабміну з вимогою до Шмигаля хоча б порізати бюджет телевізійних "марафонців" заради війська?  

Раніше, нагадаємо, стало відомо про бронювання співробітників медіа, задіяних у телемарафоні. Що збурило хвилю іронічно-знущальних дописів у соцмережах: до мобілізації закликатимуть заброньовані від неї. Нагадаємо: Верховна Рада після багатомісячних дискусій нарешті ухвалили закон про змін до мобілізації, а президент Володимир Зеленський його вчора підписав.

Хоча рейтинги головного телерупору неухильно падають, йому на життя з держбюджету на цей рік виділили під 2 млрд грн. На валізу без ручки стільки б грошей не дали. Отже, у високих коридорах влади вважають своїх медійних "марафонців" потрібними навіть попри те, що рівень довіри до їхніх новин знижується.

Як відбувалося падіння довіри до контрпропагандистського телемарафону

Точно встановити переломний момент, коли довіра почала знижуватися, непросто, оскільки зрізи громадської думки, в яких є маркери довіри/недовіри до "Єдиних новин", проводилися нерегулярно. У грудні 2022-го з дослідження, виконаного компанією InMind на замовлення міжнародної організації Internews за фінансової підтримки Агентства США з міжнародного розвитку (USAID), було видно тенденцію: монополія на правду втрачає підтримку. На той час повністю довіряли телемарафону 28% глядачів, скоріше довіряли — 56%, скоріше не довіряли — 9%, повністю не довіряли — 3%.

У березні минулого року колишній міністр культури Олександр Ткаченко стверджував: рейтинг марафону тримається десь на 13-15% постійних переглядів, але це не втома від нього, просто українці загалом стали менше дивитися телебачення. Однак соцопитування, оприлюднені починаючи з осені 2023-го, підтвердили: довіра до новин консорціуму з шести телеканалів невпинно падає. І не тому, що люди відмовилися від телевізора.

У жовтневому опитуванні Київського міжнародного інституту соціології (КМІС) є порівняння актуального рейтингу телемарафону з травневим 2022 року: 69% довіри і лише 12% недовіри тоді проти 48% довіри і 39% недовіри восени 2023-го. Цікаво, що найбільше довіряють і найменше не довіряють — на Сході країни. Тобто, чим ближче до лінії фронту, тим новинам марафону вірять більше

Під кінець 2023 року КМІС опублікував результати нового опитування, згідно з яким довіра до телемарафону знизилася до 43%. Останній за часом зріз, у лютому цього року, продемонстрував, що кількість тих, хто довіряє "Єдиним новинам" (36%) менша за тих, хто не довіряє (47%). Вочевидь ця тенденція, неприємна для медіа-політики влади, зберігатиметься. Як і ще одна — падіння рівня довіри до інституцій держави, окрім ЗСУ. Авжеж, казати, що знижується тільки підтримка телемарафону — неправильно. Правильнішою виглядає думка, що довіра до новин, які контролює влада, пішла донизу з рейтингами самої влади. І кишеньковий медіа-холдинг не може цьому нічого заподіяти. Хоча мав би перебудуватися таким чином, щоб повертати довіру собі, а заодно і підсобити з рейтингами владі.

У вересні минулого року очільниця директорату з питань інформполітики Офісу президента Ірина Побєдоносцева казала: "Не треба перебільшувати значення марафону або демонізувати, або щось із ним робити… Звісно, в якійсь ідеальній картині світу "єдиний голос" — це зручний інструмент. Чи реалістично це сьогодні? Я вважаю, що ні. Безліч факторів на це впливає. Дуже швидкий та дуже серйозний інформаційний тиск, під яким сьогодні існують всі". Виходить, що на Банковій сумнівність монополізації інформаційного простору розуміють, однак відмовлятися від недешевої для платників податків медійної іграшки не збираються. У той же час голова профільного комітету парламенту Ярослав Юрчишин попереджає: якщо цьогоріч єдиний телевізійний марафон не змінить формат, і в людей не відновиться довіра до нього, треба буде думати над його завершенням. Але чи скоро настане той день, коли закриють телемарафон?

Чому Європа досі дивиться єдиний український телемарафон

Владні спікери регулярно наголошують, що ніякої монополізації інформації немає. Мовляв, телеканали, які не включили до пулу "щасливчиків", ніхто не закривав, а ще є сайти, Телеграм-канали і так далі. Вибір, що почитати і де подивитися — значний. Це правда, але з маніпуляціями. Перша: жоден з телеканалів, який опинився поза шестіркою обраних, не може похвалитися фінансовим дощем із державної казни. А хто платить – той замовляє музику. Попри розчарування у телемарафоні, йому продовжує довіряти дуже значна частина нашого суспільства. То ж музика на замовлення грає недарма.

Друга маніпуляція: на необхідність демонополізації інформпростору Україні вже вказували наші партнери. В пріоритетах реформ для нашої держави, оприлюднених послами "Великої сімки" на початку січня 2023 року, серед побажань — зміцнення свободи та незалежності ЗМІ, підтримка високоякісного та фінансово стабільного суспільного мовлення та посилення стійкості України до дезінформації. У документі немає вимоги закрити новинний марафон "Ми — Україна", але є чіткий сигнал: боротьба з дезінформацією під час війни необхідна без зазіхань на свободу слова.

До побажань країн-партерів щодо інформаційної політики у Києві вирішили не дослухатися, і от рівно через рік, у січні 2024-го у матеріалі впливового американського видання The New York Times "Це державна пропаганда": українці уникають теленовин через затягування війни" телемарафон було піддано дуже жорсткій критиці. Зокрема, американське видання виказувало занепокоєння через перетворення цієї медійної платформи на "піар-акцію для Зеленського, який залишається найбільш авторитетною політичною фігурою в Україні, і рейтинг якого знизився за останні місяці". Наступного місяця ще один неприємний сигнал: Міжнародна правозахисна організація "Репортери без кордонів" (RSF) закликала український уряд припинити трансляцію "Єдиних новин" та зосередитися на посиленні фінансової підтримки суспільних і незалежних медіа.

Як відомо, реакції влади на прозорі натяки щодо хоча б переформатування марафону та збільшення плюралізму в ефірі не було. Що лише погіршує ситуацію: створена навесні 2022-го машина інформаційної контрпропаганди нездатна реагувати на зміни самостійно. Її ж куратори у владних коридорах прагнуть лишити наявні смисли й наголоси. Хоча вони і втрачають свою силу. Правда, не було і прямого тиску партнерів на офіційний Київ з вимогою закрити марафон. Схоже, там сподіваються, що коли рейтинг довіри до нього стане критично малим, влада сама ліквідує цю конструкцію, бо утримувати її стане невигідно ні з точки зору іміджу, ні фінансово. Однак існує й інша думка: владі цікавіша не ефективність впливу на маси завдяки телемарафону, а недопущення відновлення інформаційної вольниці, яка була до війни. Тому новинний синдикат або існуватиме до повоєнних виборів, а після них мімікрує у провладний медіа-холдинг, або його ліквідують раніше тільки в разі побажань партнерів, вписаних в якийсь євроінтеграційний документ. Чому вони можуть вчинити саме так? В ЄС є давня проблема з Віктором Орбаном, який у різний спосіб, назвемо це м'яким словом, консолідував навколо своєї політики угорські ЗМІ і тепер до Угорщини у Брюсселя виникають запитання щодо свободи слова. Та й взагалі багато питань стосовно демократії. Повторення цієї історії в Україні європейці, вочевидь, не хочуть. 

Є ще один варіант — налагоджувати широку комунікацію з суспільством, іти до нього з новими й цікавими темами. Для цього потрібне переформатування редакційної політики самого телемарафону. Новини в режимі нон-стоп, круговорот балакучих голів експертів, переможна риторика на тлі замовчування проблем в тилу і на фронті і так далі має розбавлятися іншими темами, щоб пересічний глядач заради цікавості повернувся до ефірів. Простіше кажучи, розумно дозована свобода слова виглядатиме прийнятніше за повну монополію на інформацію. Це можуть бути ток-шоу на соціально дражливі теми – українці за ними занудьгували – або антикорупційні розслідування. Ледь не щодня СБУ, НАБУ, ДБР викривають та затримують корупціонерів. Неоране поле! Але навряд чи хтось змінюватиме формати. Якби хотіли, почали б креативити вже зараз…

Більше новин про події в Україні та світі на Depo.ua
 

Всі новини на одному каналі в Google News

Слідкуйте за новинами у Телеграм

Підписуйтеся на нашу сторінку у Facebook

deneme