Дивна логіка Арахамії: Навіщо влада продовжує рятувати УПЦ

Пріоритети Арахамії: спочатку канабіс, потім агенти в рясах

Черговим прикладом небажання ухвалювати закон, який дав би можливість у судовому порядку забороняти діяльність церковних організацій, пов’язаних із російською церквою, виглядає пояснення голови фракції "Слуга народу" Давида Арахамії. Днями він виголосив доволі парадоксальну заяву: в парламенті є законопроекти, від ухвалення яких залежить зовнішнє фінансування від донорів, початок перемовин щодо вступу в ЄС і бюджетний процес, який має чіткі часові межі. Ще на розгляді є багато резонансних рішень: від легалізації медичного канабісу до закону про зброю. "Поки це не буде проголосовано – все решта я вважаю політичними позиціями різних партій", – сказав Арахамія. І додав: особисто він ні в ту, ні в іншу церкву не ходить, то ж знаходиться над сутичкою.

Парадоксальність заяви, по-перше, у тому, що особисті релігійні чи етичні мотиви Арахамії не цікавлять більшість українців, які підтримують заборону УПЦ. Він має дбати про національну безпеку держави та її громадян, будь він віруючим чи атеїстом. По-друге, складається враження, що у владних коридорах увесь час шукають причини, щоб відтягнути внесення на розгляд питання про долю УПЦ МП. Цього разу – буцімто питання розколе сесійну залу, а це небезпечно, бо треба ж ухвалювати силу силенну євроінтеграційних законів. Важливіших за боротьбу з ворожою агентурою в рясах.

І, по-третє, під фразою про "політичні позиції різних партій", пан Арахамія ховає нестачу голосів за церковний законопроект у "слуг народу". Причому у ЗМІ неодноразово називали імена депутатів президентської фракції, які боронять інтереси УПЦ в українському парламенті. Це не тільки Артем Культенко, а й, вочевидь, куди вищі за статусом особи, адже в те, що один чи навіть кілька лобістів філіалу РПЦ в Україні здатні налаштувати значну частину колег проти позиції Банкової, не повірить ніхто. Тому або позиція там не така однозначна, як здається, або йдеться про якусь гру і фінал її ще не до кінця зрозумілий. Бо заступниця Арахамії Євгенія Кравчук обнадіює: парламент цього тижня може розглянути урядовий законопроект про заборону промосковських церков. Уточнимо: а може і не розглянути. Як робив це вже неодноразово.

П'ять "церковних" проектів. Які є варіанти боротьби з РПЦ в Україні

Пані Кравчук натякає на ймовірність ухвалення в першому читанні законопроекту №8371 "Про внесення змін до деяких законів України щодо діяльності в Україні релігійних організацій". Документ подав Кабмін ще 19 січня 2023 року на виконання відповідного рішення РНБО. Тобто у парламенті його маринують вже 9 місяців. У цього законопроекту є три "зведених брати". Найстарший, №8221 – внесений наприкінці листопада 2022-го групою нардепів на чолі з Миколою Княжицьким від "Європейської солідарності". На початку грудня того ж року інша група депутатів на чолі з Іриною Констанкевич із групи "За майбутнє" внесла проект №8262. А в лютому Інна Совсун із "Голосу" ініціювала законопроект №8371-1. Тобто у великій родині українських законотворців на світ з’явилося чотири схожих за загальною ідеєю документи. У народних казках найбільша вдача супутня наймолодшому з братів, але в цій казці – жодному. Бо жодного з них досі не ухвалили.

Спочатку фортуна усміхнулася двом першим документам: профільний комітет рекомендував ухвалити їх у першому читанні. Та коли з’явився урядовий законопроект, профільний комітет рекомендував ухвалити і його. Більше того, спікер Руслан Стефанчук ще 21 квітня обіцяв, що цей законопроект у першому читанні проголосують найближчим часом. За кілька днів потому "хазяїн свого слова" вже стверджував, що Верховна Рада до кінця війни не розглядатиме законопроект про заборону діяльності УПЦ, оскільки це може призвести до розколу суспільства. А 23 вересня той таки Стефанчук висловив сумніви, що в парламенті знайдуться необхідні 226 голосів для заборони діяльності УПЦ МП.

Depo.ua свого часу аналізував ключові відмінності пропонованих законопроектів. Якщо коротко, то законопроект Княжицького та співавторів передбачає негайну заборону релігійних організацій із центром у країні-агресорці, законопроект Констанкевич – швидке позбавлення майна УПЦ та полегшення процедури переходу громад до ПЦУ. Наймолодший із законопроектів поєднав у собі новели попередників, але гуманітарний комітет парламенту все ж рекомендував його відхилити. А 5 жовтня за ініціативи СБУ у парламенті зареєстрували ще один "церковний" законопроект, про внесення зміни до статті 16 Закону України "Про свободу совісті та релігійні організації". Його головним співавтором значиться голова профільного комітету з гуманітарної політики Микита Потураєв. Зокрема, пропонується передбачити у законодавстві можливість за рішенням суду припинити діяльність релігійних організацій, уповноважені особи яких засуджені за: скоєння злочинів проти основ національної безпеки України, порушення рівноправності громадян, участь у терористичних актах, пропаганду війни й участь у ній на боці агресора, порушення законів і звичаїв війни, геноцид та найманство.

Ініціативу відомства Василя Малюка розцінили по-різному. Як спробу натиснути на лобістів УПЦ, прозоро показавши їм, що ті граються з вогнем. Або як спробу вирішити дилему депутатів, частина з них скептична до урядового законопроекту, оскільки у ньому прописана тривала процедура заборони релігійних громад у судовому порядку. А у Малюка цю процедуру спрощують: впіймали на виправданні війни або роботі на ворога – закрили. Якщо гарненько перевірити приходи УПЦ, там нескладно буде знайти підстави для звернення до суду. Але були й скептичні оцінки. Мовляв, Рада нездатна ухвалити ліберальний урядовий закон, а тут такий досить жорсткий законопроект. То ж чи не піариться СБУ? Вона з приходом на керівну посаду Василя Малюка помітно активізувалася у боротьбі з попівською агентурою, що відразу позитивно відобразилося на рівні довіри, а такий законопроект має додати ще більше рейтингових балів спецслужбі.

Втім, з того, що чуємо від депутатів, про ухвалення ініційованого Службою безпеки документу поки не йдеться. Можливо, якщо на те буде політична воля згори, його також ухвалять, щоб полегшити реалізацію урядової законодавчої ініціативи. Та це все одно буде не зараз, бо на даний момент Банковій та "слугам народу" потрібно вирішити головну для себе проблему – як зібрати голоси монобільшості за законопроект №8371. Нагадаємо: після слів Стефанчука про відсутність підтримки у законопроектів про заборону УПЦ ініціативна група народних обранців зібрала необхідні 226 голосів. Хоча депутати кажуть, що підписів більше. Цим підписанти не лише спростувала заяву спікера, виставивши його у не дуже гарному світлі, але й змусили шукати нові зачіпки, щоб не виносити це питання у сесійну залу зараз. Прикладом чого можна вважити згадану вище заяву Арахамії. Бо абсолютно очевидно, що тих "слуг", які з якихось причин самі є прихожанами московської церкви, або їхні рідні туди ходять, або просто бояться прокльонів отця Павла – нескладно за нинішніх умов схилити голосувати за євроінтеграційні закони. Так само нескладно це зробити із групами-сателітами у парламенті. Інша справа, що "зелені" очікують значного іміджевого удару через неголосування значної частини членів фракції за закон про заборону УПЦ. І, очевидно, шукають можливості зменшити наслідки такого удару. Тому поки що тривають кулуарні торги. Одним із їхніх лотів стане бюджет.

Пані Кравчук каже: "Ми домовилися, що це питання стоятиме першим після голосування за висновки і пропозиції до проекту закону про державний бюджет України на 2024 рік". Що це означає? Що лобісти УПЦ не голосуватимуть за бюджет під час війни? Скоріше йдеться про інше. Оскільки в бюджеті воюючої країни зростають витрати на оборону, в бюджетах на місцях доведеться затягувати паски. Це логічно. Проте депутати-мажоритарники завжди мали опцію виторгувати для свого округу додаткові субвенції. То ж чи не йдеться і зараз про обмін згідливості частини "слуг" при голосуванні за такі складні закони, як церковний, на певні бюджетні "пряники"? Тим більше, що 2024-й рік може стати роком виборів. Будуть вони чи не будуть, але нагадати виборцям, хто підтримує їхні громади у цей важкий час, нардепи точно не вважають зайвим.

Хай там як, але поки що бачимо, як влада скоріше рятує УПЦ, а не робить все можливе, щоб припинити її діяльність в Україні якнайскоріше.