Лист Онуфрія в ООН: Як УПЦ хоче зробити Гутерреша своїм союзником

На що скаржаться в ООН попи УПЦ

Митрополит Онуфрій направив звернення до керівництва Організації Об’єднаних Націй: генеральному секретарю Антоніу Гутеррешу та його заступниці Аміні Дж. Мохаммед, радниці ООН з питань запобігання геноциду Еліс Вайріму Ндеріту. У ньому головний клірик УПЦ просить керівництво ООН звернути увагу на "грубе порушення права на свободу совісті та віросповідання в Україні, яке полягає в порушенні прав та дискримінації православних християн Української Православної Церкви (УПЦ)".

У листі Онуфрій розповідає, що очолювана ним релігійна структура має незалежний статус, що вона – найбільша конфесія України (зауважимо: за кількістю громад, а не прихожан), що УПЦ з перших днів засудила збройну агресію росії проти українського народу та "разом з мільйонами українців інших конфесій стала на захист цілісності та суверенітету України, надає масштабну допомогу усім постраждалим від війни, багато вірян УПЦ зі зброєю в руках захищають свою Батьківщину". Останнє правда, але захист держави громадянами України до ситуації з правовим статусом церкви стосунку не має.

Керівництво ООН також повідомили про "антицерковні" законопроекти №8221, №8262, №8371, №7403, №8012; про застосування персональних санкцій до релігійних діячів УПЦ, а також про "протизаконну" діяльність органів місцевого самоврядування.

Далі йде перелік міжнародно-правових актів, які регламентують право людини на свободу віросповідання. "Українська держава з початку становлення незалежності намагалася імплементувати у національне законодавство постулати щодо свободи віросповідання, проголошенні у міжнародно-правових актах", – нагадали в УПЦ.

Насамкінець у зверненні відмітили, що "на недавньому засіданні Ради безпеки ООН обговорювалось питання щодо ситуації, яка склалася навколо Української Православної Церкви, проте без самої УПЦ". Наголосимо: це засідання ініціювала країна-терористка. Онуфрій пише, що керована ним релігійна інституція "готова надати свого представника і донести важливу інформацію до міжнародної спільноти з перших вуст". І сподівається на "вчасне вжиття всіх необхідних заходів, спрямованих на протидію розпалюванню релігійної ворожнечі та дискримінації віруючих громадян України та релігійних організацій УПЦ, й вироблення рекомендацій та направлення їх уряду України щодо захисту релігійних свобод".

Про що законопроекти, які не подобаються Онуфрію

Всі згадані митрополитом проекти законодавчих актів стосуються зміцнення національної безпеки у сфері свободи совісті та діяльності релігійних організацій. Хоча не у всіх у назві викладено саме таке формулювання. Авторами законопроекту №8221 є переважно члени фракцій "Європейської солідарності" і "Голосу", першим співавтором указаний Микола Княжицький. Документ передбачає наступне: встановити заборону діяльності на території України російської православної церкви та її підрозділів; передбачити, що всі правочини, пов'язані з використанням майна (оренда, лізинг тощо) припиняються достроково; встановити особливості найменування релігійних організацій. Зокрема, згідно з проектом, використовувати у своїй назві слова "православний" або "православна" має право лише організація, підлегла Православній Церкві України.

Наступний законопроект №8262 про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення правового регулювання діяльності релігійних організацій. У нього також багато авторів з різних фракцій і груп, першою вказана Ірина Констанкевич з депгрупи партії "За майбутнє". Він спрощує процедуру переходу православних громад у підлеглість Православної Церкви України та передбачає припинення використання московською церквою державного і комунального майна.

Проект постанови №8012 передбачає звернення Верховної Ради до уряду з вимогою вирішити питання про передачу споруд Києво-Печерської Лаври та Почаївської Лаври у користування ПЦУ. Автор постанови – "слуга" Андрій Богданець. Depo.ua колись детально аналізував цю ініціативу. Законопроектом №7403 авторства депутатів "Голосу" пропонується позбавити московську церкву статусу неприбуткової організації і податкових пільг. І, нарешті, найстрашніший для УПЦ законопроект №8371 – про внесення змін до деяких законів України щодо діяльності в Україні релігійних організацій. Найстрашніший тому, що його ініціював Кабінет міністрів. Тобто він має найвищі шанси на проходження через сесійну залу. Зупинимося на документі детальніше.

Ним пропонується доповнити закон про свободу совісті кількома новелами. Перша: не допускається діяльність релігійних організацій, які афілійовані з центрами впливу релігійної організації (об’єднання), керівний центр (управління) якої знаходиться за межами України в державі, яка здійснює збройну агресію проти України. Безпосередньо про УПЦ не йдеться. Хоча всі розуміють, на кому горить шапка.

Друга новела стосується процедури припинення діяльності релігійної організації. До вже існуючих підстав додається наступна: "У випадках, передбачених цим законом, діяльність релігійної організації може бути припинена у судовому порядку за адміністративним позовом центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері релігії, або прокурора". 

Третя новела: приналежність до центрів впливу у країні-агресорці встановлюється релігієзнавчою експертизою. За її результатами видаються приписи щодо усунення порушень у місячний строк з дня видання такого припису. Себто, не йдеться про заборону діяльності церкви після висновків експертизи, якщо та виявить центри впливу в росії, а про припис усунути порушення протягом одного місяця. Простіше кажучи, Онуфрію та наближеному до нього колу осіб потрібно буде визначитися: або оголосити автокефалію від Москви, хай ніким і не визнану, засудити РПЦ та Кирила за підтримку війни і після цього до нього питань у держави не виникатиме, або проігнорувати припис урядовців і судитися з державою. Онуфрій розуміє, що судова тяганина займе багато часу, протягом якого можна ліпити з себе жертву утисків. Що він вже і робить.

Як чиновників ООН хочуть використати в темну

Звертають на себе увагу адресати послання митрополита УПЦ. Гутерреш, як генсек ООН, за своїми посадовими обов’язками має піклуватися про дотримання всіма членами організації міжнародних угод, які в листі перераховує Онуфрій. Всі ці угоди писалися, укладалися й ратифікувалися в часи, коли існувала ілюзія, що у світі можна встановити порядок, якого дотримуватимуться всі. Зараз ілюзії розвіюються, але угоди формально лишаються. ООН – бюрократична машина, налаштована так, що у складних ситуаціях апелює до формально діючих документів. Це означає, що від бюрократів з Організації об’єднаних націй до українського уряду прийде рекомендація дотримуватися міжнародно-правових актів. Або, чого також не можна виключати, листа передадуть спеціальному доповідачу з питань свободи релігії чи переконань. При Раді ООН з прав людини є чиновник з таким мандатом. Це Ахмед Шахід з екзотичних Мальдівських островів. Тут головне не те, яким буде його висновок, а сам процес винесення питання на рівень ООН. Про це можна довго розповідати своїм вірянам.  

Наступний адресат – нігерійка Аміна Дж. Мохаммед. Її профіль – підготовка рекомендацій для забезпечення сталого розвитку та гуманітарні питання. То ж не дивно, що лист пішов і їй. До речі, у вересні минулого року пані Мохаммед заявила про неприйняття ООН результатів "референдумів" на окупованих росією українських територіях.

Третій адресат – радниця ООН з питань запобігання геноциду, кенійка Еліс Вайріму Ндеріту. Думка цієї пані буде важливою, коли знадобляться висновки ООН при юридичній оцінці міжнародним трибуналом злочинів росії в Україні як геноциду. Еліс Вайріму Ндеріту за час російської збройної агресії проти нашої країни лише раз публічно згадувала про неї. У квітні 2022-го року висловила розчарування та засудження у зв'язку з "тривожними подіями у Бучі, які вказують на дуже серйозні ознаки можливих військових злочинів". Таку позицію складно назвати активною. Проте справа навіть не в цьому. Вайріму Ндеріту має досвід врегулювання міжетнічних конфліктів з релігійною складовою в Нігерії та Кенії. Ситуація, яка склалася навколо УПЦ в Україні та яка була в цих африканських країнах, різна, однак в Онуфрія, ймовірно, від радниці ООН з питань запобігання геноциду очікують оцінку своєї "біди" за лекалами врегулювання інших релігійних конфліктів. Заяви ООНівських бюрократів легко прорахувати – права релігійних організацій утискати не можна, бо це призведе до більших конфліктів. Простіше кажучи, Організацію Об’єднаних націй хочуть використати в темну, наперед знаючи, якою буде її відповідь. Крім того, звернення до чиновниці, яка опікується питаннями протидії геноциду, зміщує акценти з геноциду, який влаштовують окупанти проти українців, на внутрішні проблеми.

Окрім адресатів є у зверненні й другий нюанс – "релігійне" засідання Радбезу, скликане за ініціативою росії 17 січня. УПЦ офіційно від російської ініціативи відцуралася. "Ми не уповноважували нікого з РПЦ МП виступати від нашого імені в ООН. Стурбовані тим, що питання про Українську Православну Церкву піднімають структури, які до нас не мають жодного відношення. Закликаємо владу росії не говорити від імені нашої церкви на міжнародних площадках та не використовувати релігійний фактор у власних політичних цілях", – йшлося в заяві відділу зовнішніх церковних зв’язків. При цьому церковники перекинули відповідальність на українську владу. Мовляв, не виважена релігійна політика всередині країни дає приводи державі-агресору використовувати це у власних інтересах. Згадане засідання Радбезу проводилося з пропагандистською метою, воно стало для росії провальним, адже нікого, окрім кремлівських пропагандистів, не зацікавило. І ось з’являється лист Онуфрія до ООН, який не дає остаточно здутися темі "релігійних переслідувань" в Україні, яку активно розкручує країна-терористка.  Тобто ми бачимо, що де-факто УПЦ використовує домогу росії, про яку начебто не просила, для захисту. А українським державним інституціям потребен план дій у разі, якщо питання існування УПЦ в нинішньому вигляді справді буде піднято до рівня ООН.