Друг України та Порошенка: Що змінить Туск у відносинах Києва і Варшави

Як камбек Туска збігся з розблокуванням кордону з Україною

За підсумками парламентських виборів у Польщі, які відбулися 15 жовтня, перше місце посіла партія "Право і справедливість". Третій раз поспіль. Однак цього разу необхідної кількості охочих єднатися з нею в коаліцію не набралося. Depo.ua пояснював, чому поляки втомилися від правих, та аналізували поствиборчі розклади у сусідів. 10 листопада опозиціонери уклали угоду про формування уряду. Однак президент Анджей Дуда через три дні запропонував Матеушу Моравецькому очолити тимчасовий Кабінет міністрів та почати консультації на підтримку його програми. 22 листопада опозиціонери відхилили пропозицію Моравецького спільно формувати уряд. Попри те, що для всіх став очевидним кінець епохи правління "Права і справедливості", Дуда 27 листопада прийняв присягу прем’єра "уряду меншості". У понеділок, як і очікувалося, цей уряд не отримав вотум довіри, вимушено поступившись уряду Дональда Туска. Той загалом очолив уже третій Кабмін, але з паузою у 9 років.

За збігом обставин (зовсім не дивним) поляки розблокували пункт пропуску "Ягодин – Дорогуськ". Доби виявилося досить, щоб мер Дорогуська скасував ним же виданий дозвіл на проведення протесту польських перевізників. А начальник пункту пропуску з боку Польщі прозрів: мовляв, протестувальники не виконують домовленостей та не пропускають транспорт із небезпечними вантажами. Це відбулося не на початку грудня, коли стало відомо про судові позови України до польської сторони, і не після погроз Єврокомісії, а щойно, як Сейм вказав на двері уряду Моравецького. Своїх попередників Туск звинувачував у бездіяльності щодо блокади кордону з Україною. І хоча безпосередніх доказів причетності попередньої політичної команди Польщі до блокування немає (принаймні поки, але, можливо, з часом такі докази знайдуться), схоже на те, що Туск мав рацію. Однією з перших його заяв на новій/старій посаді стала обіцянка негайно розблокувати кордон, врахувавши вимоги протестувальників. Які саме кроки робитимуться, побачимо вже у найближчі дні. Але головне – польські урядовці шукатимуть розв’язання проблеми, а не заганятимуть її в глухий кут.

Інтереси Польщі та ЄС – спільні. Як Туск розставив польські акценти по-новому

Це не єдине, що про Україну казав Туск. "Мені здається, - заявив він у Сеймі, - що дехто не усвідомив, про що насправді йде ця війна. Сьогодні Україна стікає кров'ю ще й тому, що українці мріяли, щоб Україна була такою ж, як інші країни Заходу. Тільки єдиний Захід і єдина Європа можуть допомогти Україні виграти цю війну. Я думаю, ми всі знаємо, що було б, якби росія перемогла в цьому конфлікті". Тому, наголосив Туск, завдання Польщі, нового уряду "голосно і твердо вимагати від усієї західної спільноти повної рішучості допомогти Україні в цій війні". З почутого можна зробити висновок, що новий урядник у сусідів та його міністри на противагу правим не будуть використовувати українську карту у внутрішній політиці та для тиску на політиків європейських. То ж варто очікувати й поступової зміни суспільної думки в Польщі на нашу користь після того, як її дуже розігріли під час передвиборчої кампанії темою експорту зерна, а після кампанії – блокуванням кордону.

Яких ще змін чекати від Туска? Якщо попередники, праві політики із "ПіС", наполягали на зверхності суверенного права Польщі над правом Євросоюзу, то пан Дональд розставив акценти в інші послідовності: його держава повинна взяти на себе спільну відповідальність за захист європейських кордонів, бути поруч з Україною, але водночас захищати свої інтереси у відносинах із сусідами. За таких умов, переконував він, Польща відновить лідерство в ЄС, а не буде "самотньою" (прямий натяк на попередників, які сварилися з Брюсселем). Крім того, Туск пообіцяв польським підприємцям привезти з Брюсселю "бажані мільярди євро".

Остання з обіцянок – не популізм. Загальновідомо, що польська влада перебувала у конфлікті зі структурами Європейського Союзу та з окремими його членами. Зокрема, з Німеччиною. Вочевидь, з Берліном Туск помириться й Варшава більше не вимагатиме від Берліна виплатити кошти за збитки, завдані нацистами у роки Другої світової. Не тому, що прем'єр за етнічним походженням кашуб чи германофіл у душі, просто неадекватні сучасності претензії між членами Євросоюзу мають бути виключені з їхніх відносин.

Що ж до сварок з Брюсселем, то, нагадаємо, все почалося у 2017 році після ухвалення у Польщі закону про устрій судів загальної юрисдикції, який суперечив праву ЄС. Найвищого градусу протистояння досягло після того, коли Конституційний трибунал (суд) Польщі визнав неконституційними деякі статті договорів ЄС. Це створило небезпечний прецедент, адже визнання пріоритету національного законодавства над європейським викликало ризик розвалу Євросоюзу. У Брюсселі довго радилися, як поставити Варшаву на місце, і знайшли вихід: поляки не отримали 35 млрд євро на відновлення економіки після пандемії коронавірусу взамін на скасування скандальних змін до власного законодавства щодо суддів. Хоча в уряді обіцяли це зробити. Не отримавши грошей, депутати від "ПіС" вирішили йти в лобову на ЄС й ухвалили ще одну дратівливу для Брюсселю поправку до реформи судочинства.

То ж якщо Туску та новій коаліції вдасться скасувати скандальні закони, чималі гроші від ЄС поляки отримають. Можливо як акт заохочення. Для європолітиків залишається важливим, щоб незалежність судової системи в Польщі стала доконаним фактом, а не грою в стилі "спочатку гроші, потім виконання обіцянок". До того ж, повернення в прем’єрське крісло Туска та поновлення спілкування Брюсселя з Варшавою у нормальному тоні може стати зразком для угорців і словаків. Які побачать, що політика Віктора Орбана та Роберта Фіцо з викручування рук партнерам та паразитування на проблемах ЄС приноситиме лише фінансові збитки.

А от чи вдасться Туску швидко відіграти назад усе, що понаприймали депутати "Права й справедливості"? Голоси в Сеймі для цього є, але існують і проблеми. Головна: хоча Польща й парламентська республіка, у президента там доволі багато повноважень. А Дуда – висуванець "ПіС". Судячи з того, як він намагався виграти час для уряду своєї партії, прогнозованими видаються конфлікти між Туском і Дудою. Їм підігріватимуть опоненти ліберального уряду. "Право і справедливість" швидко оговтається від поразки та перейде в наступ, у них в цьому плані значний досвід. Тому прем’єру доведеться вирішувати ще одну проблему: стійкість Польщі перед внутрішньою турбулентністю. А вона посилиться наступного року, коли в політичних елітах Європи почнеться броунівський рух, пов’язаний зі страхом перед перемогою в США іншого Дональда, Трампа.   

Чому українській владі слід бути ввічливою з Туском

Отже, з вище сказаного стає зрозумілим, що в особі нового польського прем’єра українці отримали не лише політика, який спробує зняти суперечності у відносинах з нашою країною, що накопилися, особливо протягом останніх півроку, а й стане адвокатом України в нашому швидкому просуванні до ЄС і НАТО. Проте не варто сподіватися, що Туск поступатиметься польськими інтересами у сфері економіки та бізнесу. Тобто, якщо пообіцяв завершення блокади українсько-польського кордону, то це зробить. Але чимось доведеться поступитися й Україні. Головне, що конфлікт урегулюють без взаємних нападок та за участю Європи. Отже, Київ завдяки Туску може отримати гарний досвід урегулювання прикордонних сварок економічного характеру. Якщо буде поступливим.

Також українській владі, особливо тій її частині, яка перебуває на вулиці Банковій, слід враховувати, що пан Туск має в Україні своїх друзів у середовищі політиків та громадських діячів. Зокрема, таким другом є Петро Порошенко, якого нещодавно з сумнівних причин не пустили за кордон. А першою точкою візиту мала бути саме Польща. З урахуванням внеску, який Туск здатний зробити в нашу євроінтеграцію, стало б правилом поганого тону обмежувати коло спілкування головного урядовця Польщі з нашими політиками.

Ще один ризик у взаєминах із новим урядом сусідньої дружньої держави полягає у складних моментах спільної історії. На відміну від правих із "ПіС", Туск на них акцент не робитиме. Якщо цього не робитимуть і у нас. Проте у Польщі вистачає тих, хто десятиліттями спекулював на різному тлумаченні історії у двох державах. Ці діячі продовжуватимуть розхитувати човен. То ж уже зараз потрібно виробити звичку не коментувати провокаційні заяви окремих польських політиків, а шукати спільні знаменники з Туском, його однопартійцями і членами коаліції.