Втома від правих: Що зміниться для України після парламентських виборів у Польщі

Чому вибори в Польщі назвали найважливішими з 1989 року

Польські та іноземні експерти виділяли 6 особливостей нинішніх парламентських виборів. Перша особливість: зійшлися між собою не тільки непримиренні партії євроскептиків і консерваторів із "Права і справедливості" (ПіС) та проєвропейських лібералів із "Громадянської коаліції", а й ще більш непримиренні лідери цих двох партій Ярослав Качинський та екс-прем’єр Дональд Туск. Останній із них повернувся до Варшави після п’ятирічного головування в Європейській раді (зараз її очолює "двійник" нашого прем’єра Дениса Шмигаля бельгієць Шарль Мішель). У польських лібералів після тимчасового від’їзду Туска до Брюсселю виявився вакуум харизматичних лідерів, що відобразилося на двох поспіль виборах до Сейму, в результаті яких вони опинилися в опозиції.

Що ж до нинішньої кампанії, то саме з легкої руки Туска ці вибори почали називати найважливішими з 1989 року, адже він у своїй риториці чітко пов’язав вибір поляків з європейським курсом його країни. У відповідь Качинський парирував: Польща хоче лишитися в Євросоюзі, але в Євросоюзі суверенних держав.

Друга особливість: паралельно з виборами відбувався референдум, ініційований владою. Полякам запропонували дати відповідь на 4 питання: щодо продажу державних активів іноземців, підвищення пенсійного віку, ліквідації паркану на кордоні з Білоруссю та прийому нелегальних іммігрантів із Близького Сходу та Африки. На перший погляд може здатися, що питання еклектичні – де пенсійна реформа, а де африканські біженці. Опозиціонери з "Громадянської коаліції" категорично виступали проти здвоєння голосування на виборах і на референдумі, вбачаючи у цьому технологію влади з мобілізації свого електорату. Точно так само на виборах діяв угорський друг "ПіС" Віктор Орбан. Візьмемо, до прикладу, питання про підвищення пенсійного віку. Зрозуміло, що поляки не підтримають підвищення. Але це запитання було у переліку для того, щоб нагадати виборцям – при уряді Туска підвищувався пенсійний вік. А при уряді "ПіС" – ні.

Третя особливість: регіональний розкол. За "Громадянську коаліцію" переважно голосують у великих містах та на північно-західній і західній частинах Польщі, більш інтегрованих із європейським бізнесом, за "Право і справедливість" – в аграрних центрі та сході країни. Інша лінія розколу – релігійна і світська. Ще у жовтні 2020 року Конституційний трибунал (суд) Польщі визнав конституційною заборону абортів. Це викликало велелюдні протести, які, втім, нічим не завершилися, бо саме припали на пік пандемії коронавірусу. Але противники заборони, а це люди, які дотримуються світських етичних цінностей, тепер отримали шанс на сатисфакцію на виборчих дільницях. У той же час "ПіС" заручилася підтримкою католицької церкви, з якою у неї симфонія.

Четверта особливість: популярність націоналістів із партії "Конфедерація свободи і незалежності", які виступали з відверто антиукраїнськими заявами. З одного боку, "конфедерати" видаються природними союзниками партії Качинського, адже поділяють ідеї євроскептицизму та виступають проти втручання Брюсселю у внутрішні справи країн ЄС, з іншого – це союзники проблемні, враховуючи москвофільство окремих діячів. Тому, не виключено, зернову сварку з Києвом Варшава затіяла для того, щоб відвернути мешканців сільської глибинки від симпатій до "конфедератів". А заодно зменшити популярність партії "Третій шлях" – ще однієї політсили, яку підтримують фермери. Логіка проста: чим менше націоналісти із "Конфедерації" наберуть, тим на менше претендуватимуть в коаліції, а "Третій шлях" – союзники "Громадянської коаліції". Depo.ua детально аналізував причини та наслідки зернової сварки між Україною та Польщею, а також підливання вогню в неї з боку окремих українських діячів, котрі у відповідь на протести фермерів-сусідів і собі блокували пункти пропуску на кордоні. Хоч виглядало очевидним, що ця тема більше для внутрішнього польського вжитку. Нині урядовці та дипломати запевняють, що питання українського зерна вже не розділятиме країни, неприємний осад у стосунках залишається.

П’ята особливість – про неї трохи йшлося вище – спекулювання польських політиків на українській темі. Не варто зупинятися на всіх моментах, зауважимо лише, що й сліпому було видно, хто з учасників виборів намагався зробити з України "невдячного пособника Брюсселя та Берліна", які втручаються у польські вибори, щоб завадити діючій владі знову перемогти. Втретє перемогти, до речі. Останнім часом роздмухування протистояння з Україною з боку політичних кіл дещо стишилося, але варто очікувати активізації під час коаліційних перемовин. У тому числі заяв про припинення військової допомоги, на чому наполягають "конфедерати".

Шоста особливість – гучні політичні скандали. Власне, окрім скандалу із блокуванням українського зерна, вигідного правлячому режиму, було два, які вдарили по "ПіС". Один безпосередньо, інший – дотично. Перший – про продаж чиновниками міграційної служби віз для 350 тис. мігрантів із Азії та Африки. Хоча правоохоронці оперативно оголосили підозри учасникам корупційної афери, суспільству цього видалося замало, адже сліди оборудок тягнуться до МЗС. Також постраждало реноме держави, яка проти мігрантів: як виявилося, по кількості виданих робочих віз Євросоюзу Польща обігнала Іспанію та Німеччину.

Другий гучний скандал стосувався не влади, а її симпатиків із римо-католицької церкви. Наприкінці вересня світ був шокований новиною про гомосексуальну оргію священиків парафії Пресвятої Діви Марії Ангельської в Домбровиці Гурнічій. Справа розслідується правоохоронними органами і самою церквою. А політичні опоненти консерваторів підтрунювали їх, згадуючи слова Ярослава Качинського, сказані 8 років тому: "Кожна рука, яка замахнеться на церкву, — це рука, що замахнулася на Польщу. Фундаментом польськості є церква та її наука. І не може бути Польщі без церкви".

Як проголосували поляки і в який бік розвиватимуться події далі

Президент Анджей Дуда обіцяв, що довірить формування коаліції партії, яка переможе. З огляду, яка партія підтримує Дуду, польські консерватори були впевнені у тому, що саме вони формуватимуть правлячу коаліцію та уряд. Проте соцопитування не давали таких гарантій. Більшість зрізів громадської думки свідчила, що партії Качинського і Туска в середньому тримаються на відстані 3-5%. І жодна з них монобільшість сформувати не зможе. Тому всі дивилися на показники потенційних коаліціантів – згаданої "Конфедерації", а також "Нової лівиці" і партії "Третій шлях". Усім їм соціологи давали шанси подолати прохідний 5-процентний поріг.

Зрештою, так і вийшло. За даними екзит-полів "Право і справедливість" набирає (остаточні офіційні дані волевиявлення оголосять 17 жовтня) 36,8% голосів, її головна конкурентка "Громадянська коаліція" – 31,6%. До парламенту Польщі потрапляють ще три партії: центристський блок "Третій шлях" (13%), Коаліція лівих партій (8,6%) та ультраправа "Конфедерація" (6,2%). Екзит-поли мають похибку у 2%, проте в даному випадку такий відсоток не змінить лідера перегонів. Організатори опитування приблизно порахували кількість мандатів у Сеймі, і ось тут виявляється цікавий розклад. "ПіС" матиме плюс-мінус 200 мандатів із 460 депутатів. Їхні союзники з "Конфедерації" – приблизно 12 мандатів. Разом 212-215, нехай 220, а потрібно мінімум 231. А от сумарна кількість мандатів у партії Туска та її потенційних союзників із "Лівиці" та "Третього шляху" – більша, близько 163 мандатів у Туска, близько 30 у ліваків і десь 55 у "Третього шляху". Разом близько 248 голосів. Без центристів пазл не складається, тому саме у них зараз золота акція. Польські політологи схиляються до думки, що свою золоту акцію вони Качинському не віддадуть.

То ж чи можна казати, що у сусідній Польщі наступні чотири роки урядуватимуть ліберали у союзі з лівими і центристами? Поки можна лише прогнозувати, що на польських політиків очікує складна коаліціада, під час формування якої періодично виникатиме українська тема. Також точно не додасть стабільності той факт, що прем’єр і президент представлятимуть різні політсили. Але, на відміну від Словаччини, де першість на виборах отримала відверто проросійська партія на чолі з Робертом Фіцо, у Польщі обидва лідери перегонів є антиросійськими. Й обидві політсили підтримують Україну та наш вступ до Євросоюзу і НАТО.

Що зміниться для нас, якщо уряд очолить Туск? Він відомий прихильник євроатлантичної інтеграції нашої держави. Незадовго до дня виборів пан Дональд розкритикував наміри своїх опонентів з уряду Матеуша Моравецького зменшити допомогу українським біженцям та нашій державі загалом. Він заявив: "Перемога України – у національних інтересах Польщі. Це вплине і на економіку і на питання з біженцями. Польська держава не повинна зрушуватися в цьому питанні, військова підтримка України не повинна піддаватися сумніву". Однак не варто забувати, що цьогорічна передвиборча кампанія у наших сусідів внесла в їхнє суспільство багато розколів, які або зменшаться після виборів, або, навпаки, поглибляться аж настільки, що українське питання відійде на задній план. Приміром, ще не оголосили результати референдуму. Якщо він не провалився, новому уряду доведеться пояснювати населенню, чому він не зможе виконати частину з того, що населення підтримало на плебісциті. Одним словом, ще досить довго градус нестабільності у Польщі буде досить високим.