Земля і воля: Які "міни" підклав Богдан Єрмаку

Доки Андрій Богдан привітно махає ручкою з Сейшел, в президентському Офісі починають одна за одною вибухати закладені ним бомби. Голишній голова ОП залишив по собі на Банковій кілька небезпечних незавершених справ, які так чи інакше доведеться розгрібати, пише Depo.ua.

Ринок землі

Андрій Богдан залишив Банкову у самий розпал епопеї з ухваленням земельної реформи. І наразі є ризик, що Україні не вдасться виконати це зобов'язання перед західними партнерами та отримати черговий транш МВФ.

Нагадаємо, Верховна Рада увійшла у суперечливий етап розгляду більше ніж 4 тисяч депутатських поправок, які подали переважно представники ОПЗЖ та "Батьківщини". На сьогоднішній день парламент зміг розглянути близько 500 з них. 

При цьому взагалі немає впевненості, що під час голосування за проект в цілому знайдуться голоса депутатів -  частина фракції "Слуга народу" вже оголосила, що відверто не підтримає це рішення. Плюс знайдуться приховані "саботажники", які також з задоволенням відхрестяться від участі у "антинародному розпродажі землі".

Тоді як Андрію Богдану вдавалося мобілізовувати монобільшість на результативні голосування, сьогодні, при Андрієві Єрмаку депутати, очевидно, відчули більше волі. Що сильно вплинуло на рівень їхнього голосувального альтруїзму - багато хто з них чекає певних матеріальних мотивацій чи то у "конвертному" вигляді, чи у формі дотацій на депутатські округи.

Читайте також: Земельний бліцкриг: Що сьогодні ухвалюватиме Рада під виглядом земельної реформи

Як би там не було, але робота нинішньої адміністрації в питанні протягування земельного закону є менш напористою. І навіть починають лунати версії щодо можливих "договорняків" з ОПЗЖ Медведчука, яка може за певні поступки відкликати частину своїх правок, чим прискорить розморожування парламенту, і дати частину голосів, яких бракує для ухвалення закону. 

У Медведчука, схоже, відчули, що золота парламентська акція невпинно перетікає у їхні руки і радо обмацують раптову перспективу почати диктувати владі свої умови. 

Потенційно ця ситуація є небезпечною для Володимира Зеленського, адже Віктор Медведчук є доволі непростим гравцем. І він радо відкусить руку коли відчує, що йому дають потриматись за палець.

Децентралізація

Ще один незавершений прожект Банкової, рушійною силою якого був колишній голова ОП - територіально-адміністративна реформа. Під патронатом Андрія Богдана парламентський загін намагався нахрапом протиснути зміни до Конституції, завдяки яким для президента Зеленського вдалося б вибудувати ефективну владну вертикаль управління.

Але бліцкриг не вдався, оскільки регіональні еліти відчули явну дискримінаційність для них майбутньої системи і натисли на потрібні важелі, аби закон забуксував. Президенту навіть довелося відкликати з парламенту свій законопроект, що стало для нього доволі неприємним актом. І, можливо, одним з гвіздків у кар'єрну труну його канцлера.

Провал з децентралізацією в той же час не знімає питання бодай якогось завершення цієї епопеї. Принаймні для того, аби дозволити президенту зберегти обличчя. Втім потуги, які тепер нібито здійснює в цьому напрямку оновлене міністерство розвитку громад і територій під орудою віцепрем'єра Дениса Шмигаля є швидше показовими. А насправді реформу просто плавно спускають на гальмах. 

Читайте також: Реформа від Шмигаля: Чому децентралізація починається спочатку

Для Зеленського ризик цієї ситуації полягає в тому, що певні осередки впиву, які ставлять провал децентралізації собі в заслугу, відчують, що на президента цілком можна тиснути і прогинати під себе. 

Комунікації

Тема комунікацій влади з суспільством наразі є однією з найчутливіших. Створюваний Богданом інформаційний вакуум навколо президента тепер тримати нікому. Раптовий перехід від інформаційної герметичності до стратегії "спонтанної комунікації" має певні різики. Головний з них полягає в тому, що сфера взаємодії влади і суспільства залишається некерованою, адже обраний раніше Богданом шлях до закручування інформаційних гайок через закони про медіа і дезінформацію нове керівництво, схоже, відкине. Натомість нову модель поки угледіти важко.

Задумана Андрієм Богданом і його заступником Кирилом Тимошенком схема з запровадження тотального контролю за ЗМІ, що її у тій чи іншій мірі передбачають проекти Ткаченка та Бородянського, не могла бути реалізована без згоди Зеленського.

Ми можемо лише припускати як виникла ця ідея і чому президент її прийняв та дав згоду на реалізацію. Можливо він, дуже чутливий до критики, й справді повівся на напучення з боку Богдана та Тимошенко, які переконали його, що метод закручування гайок є єдино дієвим способом контролювати градус критичності. Можливо він, користуючись досвідом своїх виборчих кампаній, дійсно вважає, що метод односторонньої комунікації є найефективнішим у взаємодії з суспільством.

В той же час досвід, набутий у історії з Оманом, мав переконати президента, що обрана ним стратегія бульдозера є вразливою і потребує коригування. І звільнення Богдана в цьому контексті було дією необхідною, але недостатньою.

Недостатньою, оскільки мінами уповільненої дії залишаються ті самі закони Бородянського та Ткаченка, які вже стали токсичними. І для їх нейтралізації потрібно вчиняти певні кроки. Це та ситуація, коли задля порятунку репутації президента мало лише просто забути про ці законопроекти. Зеленському якось доведеться відреагувати на їхню появу взагалі і, можливо, принести у жертву ще когось окрім Богдана. І сподіватись, що це якось допоможе.

Читайте також: Комунікації Єрмака: Як ОП будуватиме нову інформаційну реальність