Земельний бліцкриг: Що сьогодні ухвалюватиме Рада під виглядом земельної реформи

Сьогодні, 6 лютого, до порядку денного сесії Верховної Ради включено законопроект про внесення змін до деяких законів щодо ринку землі. Пройшовши через комітет перед сьогоднішнім другим читанням він так і не зазнав особливих змін, на яких наполягала опозиція і частина суспільства, інформує Depo.ua.

Після того, як аграрний комітет парламенту 28 грудня на передноворічному турбозасіданні погодив до другого читання багатостраждальний законопроект про ринок землі, стало ясно, що влада тягтиме цей закон через Раду якнайшвидше і без огляду на супротив опозиції. Свідченням того, що провладна більшість не рахуватиметься з іншою думкою став "кидок", який дозволила собі Зе-команда по відношенню до своїх колег з інших фракцій.

Забутий меморандум

Як відомо, напередодні новорічних канікул, під час баталій між монобільшістю та опозиційними депутатами щодо законопроекту про відкриття ринку сільськогосподарської землі, стався клінч: більше 4 тисяч правок, поданих депутатами, фактично заблокували наміри комітету та його кураторів з Банкової протиснути документ на друге читання у короткі терміни. Для того, аби убезпечитись від кидка, сторони уклали джентельменський меморандум про порядок підготовки законопроекту до другого читання.

Фактично це була домовленість, що аграрний комітет, в якому більшість мають "слуги народу", не педалюватиме розгляд законопроекту, а продовжить роботу над ним у січні. Натомість, дочекавшись, поки депутати від опозиції роз'їдуться по новорічних курортах, керівник комітету і автор спірного законопроекту Микола Сольський таки зібрав комітет, на якому відбувся формальний розгляд правок, а законопроект був затверджений у тому вигляді, який потрібен його лобістам, та направлений на розгляд у другому читанні.

Не можна сказати, що кидок Сольського був несподіванкою. Адже протягуючи свій законопроект через комітет перед першим читанням, він вчинив рівно у той самий спосіб - збірав всіх своїх на неоголошене засідання комітету і в режимі "одобрямс" схвалив те, що було потрібно.

Опозиціонери, які довірилися меморандуму і рушили на новорічний відпочинок, залишили проект земельної реформи на поталу монобільшості, що завдяки такому "розводу кошенят" відтворила у проекті всі свої забаганки.

У бік Сольського почали лунати ті самі звинувачення, що й після протягування проекту через комітет перед першим читанням. І з боку ОПЗЖ, і з боку "Батьківщини", які найбільш гучно чинили супротив продажу землі, чутно про зловживання владою, порушення законів, корупційну складову, нетримання слова і відсутність договороздатності.

Тим часом у владному таборі радіють здійсненому бліцкригу. Радник прем'єр-міністра Гончарука Олексій Мушак від задоволення навіть написав радісний пост у Facebook, що перепон для голосування проекту 2178-10 у парламенті вже немає.

Правки Халімона

Ті правки, які удостоєно честі бути врахованими, належать колективній творчості тріо народних депутатів: Халімона, Чорноморова та Нікітіної. Жодна інша правка жодного іншого депутата не пройшла.

Сім з дев'яти правок Халімона та Ко є такими, які можна віднести до технічних. Однією з них відкореговано назву законопроекту. Ряд правок регламентує механізм взаємодії між різними інформаційними реєстрами та кадастрами щодо контролю за кількістю землі, яка перебуває у одних руках. 

Водночас суттєвими можна вважати дві правки.

Перша, яку комітет врахував "редакційно", містить набір саме тих "компромісів", на які влада нібито посунулася на вимогу опозиції та суспільних протестів.

Так, у статті 130 Земельного кодексу передбачається, що земельні ділянки сільськогосподарського призначення у власність можуть набувати громадяни України, юридичні особи України (створені і зареєстровані за законодавством України, учасниками яких є лише громадяни України та/або держава та/або територіальні громади), територіальні громади та держава.

Водночас, власниками землі зможуть бути банки, які можуть стягнути ці ділянки в якості застави. Щоправда, протягом двох років їм належить їх продати на земельних торгах.

Передбачається, що іноземцям не можна бути як прямими власниками української сільгоспземлі, так і брати участь у капіталах, акціях, паях та мати членство в установах, які володіють наділами. Принаймні до моменту проведення референдуму, на якому нород України має визначитись щодо цього питання.

Також встановлюється заборона на придбання іноземцями землі, незалежно від результатів референдуму, що перебуває близько до державного кордону. Не можна бути власниками і громадянам країн-агресорів, тим, хто підпадає під санкції, офшорним компаніям, структурам, що кінцево належать іншим державам, терористичним організаціям та іншим сумнівним суб'єктам.

Загальна площа земельних ділянок сільськогосподарського призначення у власності громадянина не може перевищувати десяти тисяч гектарів. У випадку, якщо землею володіє компанія, то їй доступно мати землі загальною площею, рівною сумі можливих "десятитисячників" на кожного з її учасників (членів, акціонерів).

В той же час немає обмежень щодо зосередження землі в руках пов'язаних осіб. Так, по 10 тисяч га можуть купити чоловік, дружина, діти, теща та інші родичі і тим самим сформувати суттєвий земельний банк однієї сім'ї.

За порушення граничної кількості землі в одних руках передбачаються різні санкції - в тому числі і конфіскація наділів з подальшим їх продажем на земельних аукціонах.

У статті 131 Кодексу регламентується, що купівля-продаж земельної ділянки здійснюється з дотриманням переважного права на її придбання. І тут певну настороженість викликає норма, згідно якої як власники паїв, так і орендарі земельних ділянок, які набули право оренди землі шляхом переоформлення права постійного користування щодо зазначених земельних ділянок, мають право на викуп таких земельних ділянок у власність з розстрочкою платежу до 7 років. Цілком може бути, що така норма дозволить дискримінувати реальних покупців на користь нинішніх власників величезних земельних банків. Адже вони отримують тепличні умови для придбання орендованих наділів за низькою ціною і у розстрочку. 

Друга з 9-ти правок Халімона, яку можна віднести до переліку суттєвих, стосується прикінцевих положень законопроекту. Вона обумволює порядок вступу в дію цього закону. Вказано, зокрема, що він набуде чинності з 1 жовтня 2020 року.

Також прикінцевими положеннями регламентується, що до того моменту Кабінету міністрів належить розробити та затвердити порядок здійснення фінансової підтримки громадян і юридичних осіб (у тому числі фермерських господарств) для придбання земельних ділянок сільськогосподарського призначення. Також уряд має розробити та подати Раді проект закону щодо створення певних грошових масивів за рахунок надходжень від продажу землі для спрямування їх на видатки розвитку: інфраструктури, енергозбереження, освіти та медицини у сільській місцевості та реалізацію державних програм розвитку малих та середніх сільськогосподарських товаровиробників.

Фактично цією нормою комітет Сольського знімає з держави зобов'язання забезпечити переважне право фермерів на купівлю землі, адже обіцяні їм гарантії можливості купувати землю не включають в профільний закон, а переводять у площину гіпотетичних мабутніх законодавчих доробків уряду. Власне, те той спосіб, яким можна забалакати зобов'язання щодо дрібних власників, на користь яких. Буцімто, і спрямовані ініціативи влади і президента Зеленського, що обіцяли в першу чергу забеспечити правом працювати на землі фермерську дрібноту та середнячків.

Що на виході

Насправді дуже важко собі уявити, що уряд Гончарука, орієнтований на інтереси західних капіталів, почне виписувати норми майбутніх законів під якихось фермерів. Тож схоже, що "компроміс", який обіцяв президент, має певний перекос у бік аграрних баронів - незалежно від їхньої національної приналежності. 

Вигода цих великів гравців ринку в тому, що вони матимуть певний "пільговий" період під час якого зможуть скуповувати землю по низьких цінах. Адже прямих конкурентів, які могли б створити ажіотаж та підняти ціни, схоже, від ринку поки що відсунуть. 

Як відсунуть і вітчизняних дрібних та середніх фермерів, які просто не зможуть брати участь у ринку через відсутність власного грошового ресурсу та доступу до кредитних грошей. І навіть за 1000-1500 доларів за гектар, що можна вважати низькою ціною, вони вступити у гру не зможуть.

Читайте також: Земля "під ялинку": З якого скандалу почнеться новий політичний рік

Наслідком такої ситуації стане остаточне зосередження великих земельних банків у руках окремих аграрних олігархів. Цей процес буде тривати непомітно і раптових гучних оборудок очікувати не варто. Але за пару років виявиться, що основна маса землі, яка перебувала у власності держави, а також у селян у вигляді паїв, перетікла у руки великих гравців. Які так чи інакше є залежними від великого іноземного капіталу, а тому питання прописки нового власника тієї чи іншої ділянки буде суто формальним.