Без ПДЧ і термінів: Чи запросить Байден Україну до НАТО на саміті у Вашингтоні

Як і передбачав Depo.ua, на вільнюському саміті Україну в НАТО не запросили. Проте кількість червоних ліній, які переступили наші партнери, перевершила навіть найбільш сміливі прогнози. Хоча не обійшлося і без контраверсійних формулювань, які породили спекуляції та маніпуляції.  

Річна програма дій і оцінки за прогрес. Що ухвалили у Вільнюсі для України

Учасники Північноатлантичного військово-політичного блоку ухвалили комюніке з 90 пунктів, в якому значна увага приділена викликам, з якими зустрівся цивілізований світ через агресію росії. Останню в документі визнано "найбільш значною та прямою загрозою безпеці Альянсу, а також миру та стабільності в євроатлантичному регіоні". Але при цьому дивують певні позиції. Наприклад, у комюніке не поклали пряму провину за підрив дамби Каховської ГЕС на Москву, там зазначено лише, що "руйнування Каховської дамби підкреслює жорстокі наслідки війни, розпочатої росією". У документі також присутні заклики до країни-агресорки припинити війну проти України і вивести свої війська із тимчасово захоплених територій, висловлюється підтримка суверенітету і територіальної цілісності нашої країни згідно з принципами Статуту ООН, заклики не сприяти російській агресії, проте замість цих загальних формулювань хотілося б побачити конкретні ініціативи, приміром, заклик до реформування ООН, яка виявилася абсолютно недієздатною в нинішніх умовах.

Новий рівень взаємин НАТО з Україною конкретизований у пунктах 11-13 комюніке. Зупинимося на основних положеннях. Перше: створено Раду Україна-НАТО, в якій представники Альянсу та наша держава засідають як рівні члени. Цей орган забезпечуватиме спільні консультації та прийняття рішень, а також слугуватиме механізмом консультацій у кризових ситуаціях між НАТО та Україною. Сьогодні відбулося засідання Ради. Важливість нового органу полягає у кількох моментах. По-перше, на цьому майданчику висловлюватимуться узгоджені підходи членів НАТО щодо євроатлантичної інтеграції України, що в ідеалі зніме проблеми у взаєминах Києва з окремими членами Альянсу. По-друге, нова платформа дасть змогу пришвидшити інтеграційні процеси, оскільки шлях від озвучування проблемних питань до їхнього виконання суттєво скоротися. Але, знову ж таки, в ідеалі, адже життєздатність Ради Україна-НАТО залежатиме від бажання обох сторін йти на зустріч.

Друге положення: для України зробили виняток – вона не виконуватиме План дій щодо членства. Це виглядає як реверанс у бік Києва, проте не прискорює повноправне членство. В комюніке чітко записано: члени Альянсу продовжуватимуть підтримувати та переглядати прогрес України у сфері оперативної сумісності, а також необхідні додаткові реформи демократії та сектору безпеки. Прогрес регулярно оцінюватимуть міністри закордонних справ країн НАТО за допомогою адаптованої Річної національної програми. Отже, позитивним є те, що буде програма з конкретними кроками, які Київ має виконати протягом року. Які конкретні кроки нам запропонують на рік до наступного саміту, стане відомо вже скоро. Поки ж вустами генсека НАТО Єнса Столтенберга озвучені загальні побажання: модернізація установ безпеки, оборони, управління, боротьба з корупцією. Це побажання політичного, а не військового характеру. Тобто очевидно, що у Річній програмі на 2023-2024 роки основна увага буде приділена саме виконанню вимог щодо світоглядної сумісності політичних інституцій України та партнерів по НАТО.

Третє положення: Альянс зможе надіслати Україні запрошення приєднатися, коли його члени погодяться і умови будуть виконані. Це найбільш суперечливий момент. Українська влада сподівалася отримати на саміті якусь конкретику, натомість отримала часову невизначеність. І проблема тут не тільки у триваючій війні, до завершення якої у НАТО нас не візьмуть, що чітко артикулювали і Джо Байден, і Єнс Столтенберг. Однак ухвалене рішення має стати стимулом, а не підставою для критики натовців. А її, на жаль, з боку українських спікерів звучить забагато. Особливо гнітить, коли критикують високі посадовці. Це не лише зменшує довіру суспільства до партнерів, а й легко конвертується у кремлівські фейки. А їх вистачає: Україну не беруть у НАТО, бо бояться ядерних погроз путіна; відмовили, бо мають намір змусити Київ до переговорів; натовці підсунули українцям новий Будапештський протокол і тепер придумуватимуть нові й нові умови... Або їхній улюблений фейк: не запрошують, бо хочуть, щоб війна тривала і далі.     

Прискоритися зі вступом в ЄС і встигнути вбити корупцію за рік

Наша ситуація унікальна не тільки тому, що реформи доводиться проводити під час війни. По-перше, одночасно триває процес інтеграції до ЄС в статусі кандидата та до НАТО. Виконання вимог щодо членства в Євросоюзі автоматично прискорює політичну частину інтеграції до Альянсу. Коли нас в НАТО знову тикають носом в корупцію, це означає, що Україна пасує з домашнім завданням на шляху до ЄС. Depo.ua детально аналізував, чому із семи критеріїв для членства в Євросоюзі наша влада за рік виконала лише два, а в інших є помітний прогрес, проте він міг бути значно більшим. Восени, якщо влада не наробить дурниць, як от зі спробами поставити під контроль суддівський корпус чи з недостатньою реакцією на корупційні зашквари "слуг народу", Україна може отримати чіткий план дій від ЄС. Що автоматично стане кроком і до НАТО.

Друга унікальність нашої ситуації – наразі у цивілізованому світі склалися сприятливі умови для підтримки українців: нашу боротьбу проти російської агресії підтримує більшість громадян країн-партнерів, що легітимізує в очах громадськості військово-технічну допомогу, яку нам надають уряди. Проте так не триватиме вічно, то ж для отримання запрошення в НАТО потрібно використовувати наданий нам час.

Судячи з останніх заяв президента Володимира Зеленського, перша хвиля емоцій через "не таке" рішення на саміті, вщухла. І це добре. Партнери з "Великої сімки" пропонують довгострокові гарантії безпеки для України. Український президент назвав їх "конкретним успіхом". Хоча з оприлюдненого у ЗМІ тексті також йдеться про певні умови. Крім того, під час переговорів на полях саміту досягнуті домовленості про пакети оборонної підтримки від окремих держав. Це не синекура, яку дали замість повноправного членства в НАТО, а те, що потрібно для політичного тиску на окупантів задля швидшого закінчення війни. Далі потрібна кропітка спільна робота.

Наступний саміт Альянсу відбудеться через рік у Вашингтоні. Існують побоювання, що цей захід може бути останнім для Джо Байдена на посаді президента США. Є й інша думка: зібрання НАТО у столиці Сполучених Штатів допоможе Байдену. Прихід у Білий дім президента-республіканця стане серйозним викликом для України та для існуючого консенсусу в Альянсі. Не тільки Дональда Трампа, а будь-кого із політичних опонентів Байдена. У той же час українська перемога на полі бою або мир, який влаштовуватиме Україну й наших партнерів, стане ключовим елементом у передвиборчій кампанії нинішнього американського лідера. Він планує переможно переобратися на другий термін, в НАТО прагнуть зберегти єдність, а ми хочемо успішно завершити нашу євроатлантичну інтеграцію. Отже, зараз ми в одному човні, де всі мають гребти в один бік.

То ж коли хтось каже, що НАТО нас підвісило – це бажання простих рішень, викликане завищеними сподіваннями. Нам дали часовий люфт, ним треба скористатися. І на фронті, і в плані проведення необхідних реформ, і на дипломатичному поприщі, де слід активно працювати з членами Альянсу, які вагаються, і в аспекті розробки стратегічних пропозицій НАТО від України. Тобто того, чим ми будемо корисні для безпеки блоку в економічному плані, а не тільки як форпост для стримування російської агресії, який треба постійно підтримувати зброєю і грошима. Не факт, що влітку 2024-го нам випишуть квиток до Північноатлантичного блоку, радше чітко сформулюють гарантії безпеки, але для цього маємо сповна скористатися шансом, який отримали у Вільнюсі.