Поступляться чи відкупляться: Що НАТО робитиме з Україною у Вільнюсі

Час ясності щодо членства настав? Чого хочуть у Києві від НАТО

Коротка відповідь на це питання наступна: надання гарантій безпеки та чіткого алгоритму руху до повноправного членства в Альянсі. Розширену відповідь знаходимо у заявах президента Володимира Зеленського і в коментарях інших уповноважених осіб. У квітні президент казав: ніхто не зрозуміє, якщо у Вільнюсі Україну не запросять до НАТО. На початку червня, виступаючи перед членами "Бухарестської дев’ятки", глава української держави висловив жаль, що в Європі роками зберігалася безпекова невизначеність. "Варто вже показати, що слабкості у Європі не буде. Скільки ще катастроф потрібно, щоб держава-терорист нарешті побачила, що терор не є інструментом впливу на рішення НАТО?", - наголосив тоді Зеленський.

Зауважимо: до "Бухарестської дев’ятки" входить й Угорщина, з урядом якої у нас склалися дуже погані стосунки. Керівництво цієї країни, яке відверто підіграє кремлю, зупинило Швецію на шляху до НАТО, відклавши до осені ратифікацію її заявки парламентом. Не складно здогадатися, що Будапешт гальмуватиме рух України до Альянсу доти, доки матиме для цього ресурс торгуватися. Так Орбан робить і коли обговорюється питання чергового пакету санкцій проти росії. Це дратує Київ і наших партнерів, але поки батога проти промосковського уряду Угорщини не знайшли.

Днями в Офісі президента України прояснили, чого конкретно хочуть від липневого саміту. "Ніхто не говорить, що Україна вимагає на саміті у Вільнюсі прийняти її до НАТО. Але політичне рішення щодо або початку такого процесу, ідеально - це запрошення України до вступу, або визначення того часу, протягом якого Україна буде знати, що вона має ще зробити - також є прийнятним", - наголосив заступник глави ОП Ігор Жовква. Отже, у Києві хочуть почути фразу "запрошуємо вас до НАТО попри війну", але, схоже, у Вільнюсі можуть сказати лише "ми готові розглянути можливість запрошення з часом".

Це фактично підтвердив генсек НАТО Єнс Столтенберг. За його словами, Україні направлять "дуже сильне послання підтримки", Його сенс в тому, що Україна буде членом Альянсу, а НАТО без урахування позиції росії має вирішити, коли настане час направити нам запрошення приєднатися. Проте найважливіше і найнагальніше завдання зараз - підтримати Україну, гарантувати, що вона залишається суверенною незалежною державою в Європі. "Якщо ми не зможемо цього зробити, питання про членство взагалі не буде обговорюватися", - сказав генсек. То ж, якщо коротко, запрошення України до військового блоку залишається дискусійним, його учасники не готові запросити українців до себе. Навіть з планом дій, виконати який буде доволі непросто. Чому так?

Замість членства – відкупна?

Про фактор Угорщини вже згадувалося. Але не підтримують швидкого членства й у Вашингтоні. Глава Білого дому Джо Байден пояснив: він проти спрощення вступу України, бо немає впевненості "чи безпечна їхня система? Чи не корумпована вона? Чи відповідає вона усім стандартам, яким відповідає кожна країна НАТО?" У нас цій заяві здивувалися, адже в НАТО вистачає країн, до яких також можуть виникнути застереження стосовно корупції, дотримання прав людини, свободи слова. Але слова Байдена можна тлумачити й дещо інакше. По-перше, Україна не виконала всі критерії для вступу до Євросоюзу, тобто поки дійсно не відповідає всім стандартам, про які каже американський президент. Виконає – риторика зміниться.

По-друге, імпонує, що наше членство в НАТО підтримує понад 20 країн - членів Альянсу, що Європарламент схвалив резолюцію на підтримку нашого членства. Проте захист блоку згідно з 5-ю статтею статуту НАТО значною мірою залежить від США та їхньої координації із союзниками. Для того, щоб забезпечити захист Україні, потрібен час і величезні ресурси. Сказати "ми вас запрошуємо до НАТО" і розкрити над нами ядерну парасольку американці не готові.

Окрім цього є ще кілька нюансів, за які чіпляються скептики. Перший: триваюча війна. У нас переконують: якби Україну запросили до Альянсу у Вільнюсі, нічого путін цьому б не протиставив, окрім чергових погроз. А от Байден на весь світ заявляє про реальність ядерних погроз путіна. Дійсно, протягом війни наші партнери відсунули багато червоних ліній, які росія малювала з моменту повномасштабної агресії. Проте маємо розуміти, що безпекові гарантії запрацюють тільки після перемоги. І після того, коли в України не буде територіальних претензій до росії. Доти партнери пропонують розширити співробітництво, утворивши Раду Україна-НАТО замість комісії – це дасть можливість Україні брати повноцінну участь у роботі інституцій блоку та отримувати постійну допомогу зброєю і фінансами. Але і тут є потенційна небезпека. Зараз Київ має справу із дружньою коаліцією з лідерів країн-партнерів, і то багато питань вирішуються повільно і зі скрипом, а з якими викликами ми зіткнемося в разі появи десь нового Орбана?

Про ще один нюанс стало відомо буквально вчора, Євросоюз готується запропонувати Україні безпекові зобов’язання. Як повідомляє Financial Times, Франція, Німеччина, Велика Британія і США очолили зусилля з узгодження двосторонніх домовленостей у сфері безпеки, щоб надати Україні довгострокове фінансування, військові поставки, навчання і розвіддані, які допоможуть їй відбити повномасштабне російське вторгнення і захистити її від агресії у майбутньому. Попри те, що ці зобов’язання далеко не відповідають рівню взаємної оборони, який передбачає членство в НАТО, вони покликані заспокоїти Київ і надати йому впевненості в тривалій підтримці Заходу. Декларація ЄС, розроблена Францією, має на меті надіслати "дуже чіткий політичний сигнал" Україні та росії. Якщо це дійсно так, тоді пропонується щось схоже до ізраїльського варіанту. Але є чотири "але". По-перше, в Ізраїлю є власна ядерна зброя – найкращий гарант безпеки цієї держави. У нас її нема. По-друге, нам досі не надали артилерії та іншої військової техніки великої дальності. По-третє, замість алгоритму вступу до НАТО нам пропонують й далі стояти, вдивляючись у відкриті двері. Правда, озброєними до зубів. По-четверте, ще нічого не підписали, а серед членів ЄС вже почалася дискусія щодо гарантій безпеки України. То ж чи варто сподіватися на оперативну допомогу у випадку посилення російської агресії?

Втім, уявімо, що нам приготували такий компроміс. Що робити? Ми не в тій ситуації, коли можна грюкати спересердя дверима. Якщо буде чітко прописано, що ця модель діє на період до вступу в НАТО, тоді не все так трагічно. Але все одно потрібно тиснути на партнерів, хоча б щодо оптимістичних термінів запрошення до блоку. І ще одне: у наших владних спікерів є погана звичка накручували у суспільства завищені очікування. Враховуючи складність моменту та очевидні серйозні дискусії всередині НАТО щодо перспектив нашого членства, ближче до саміту у Вільнюсі було б розумно зменшити градус суспільних очікувань. Краще нехай зі столиці Литви українців порадують сюрпризами, аніж ми будемо розчаровуватися після зачаровування.