Армія та подвійні вибори: Топ-6 небезпек для України в 2019-му

Новий 2019-й рік обіцяє бути досить складним для нашої держави

Головні труднощі варто очікувати як на внутрішньому, так і зовнішньому фронтах. Порядок денний формуватимуть президентські та парламентські вибори, сповільнення світової економіки, загроза рецесії, реформи, а також небезпека повномасштабної війни з Росією.

На фоні цього можна виділити головні виклики для України, з якими держава повинна впоратися в 2019 році.

Зберегти армію

На перший погляд, в ЗСУ все досить непогано. У Бюджеті-2019 на сферу безпеки й оборони закладено 5,38% ВВП. Міноборони отримає майже 102,5 млрд гривень, що є рекордом за всю історію Незалежності. В армію надходить оновлена техніка, озброєння, авіація, відновлюються системи ППО, з'являються нові кораблі, будується житло та гуртожитки для військових, зростає зарплата і пенсії. Також декларується перехід на стандарти НАТО - згідно стратегічного оборонного бюлетеня наша армія має відповідати цим стандартам до кінця 2020 року.

Втім, загрозливою є кадрова ситуація у війську. А саме масове звільнення з армії людей.

За офіційними даними Міноборони, 11 тис. військових звільнились з війська за січень-червень 2018 року. Ще понад 18 тис. військових заявляли, що мають намір звільнитись до кінця 2018-го. Загалом це практично 30 тис. людей за рік. Що, безумовно, є катастрофою, бо призводить до недоукомплектованості військових частин.

У Генштабі заявляють, що контрактники найбільше скаржаться на низьку зарплату, брак житла, застаріле озброєння і техніку, брак інфраструктури. Щодо зарплати військовим можна відповісти цифрами: з 1 січня 2019 року солдати ЗСУ отримуватимуть 10 тис. грн, а на фронті - 21 тис. грн. Але Depo.ua, поспілкувавшись з кількома контрактниками, які пішли з армії, може додати ще одну причину звільнень - тотальний "совок" в ЗСУ, свавілля командирів, погане ставлення до людей.

На жаль, перехід на стандарти НАТО сьогодні майже не зачепив принципи роботи з людьми. Досить часто бригади, які виводяться із зони бойових дій, кидають на полігони в полях без елементарних умов. Будь-які скарги бійців на недотримання прав та свавілля командирів виливаються в травлю, урізання премій, що відбивається на розмірі зарплати. Принцип "не думай, а виконуй" досі є основним. А сержанти зазвичай продовжують виконувати роль звичайної солдатської маси без елементів реального впливу на підлеглих, через що офіцери змушені виконувати ще й їхні обов'язки. Це не стимулює до служби аж ніяк.

Читайте також: "Фейсбук" проти "совка": Яка "жесть" відбувається на полігоні "ШирЛан"

Читайте також: Зрада чи реформи: Чому українська армія ризикує повернутися в минуле

Окрім цього, масовою стала політика повернення на керівні посади пенсіонерів, які є носіями радянських цінностей замість свіжого, молодого погляду на службу. При цьому молоді офіцери, які пройшли бойові дії на Донбасі, часто не отримують можливостей для кар'єрного росту. А застарілі Статути взагалі є ознаками маразму і подальшої деградації.

Читайте також: "Радянська" армія в пікселі: Чому ЗСУ в кадровій небезпеці

Читайте також: Армійські дебілізми: Чим більше в армії дубів, тим "крепше" наша оборона

Тому одним з найважливіших викликів для керівництва держави в 2019-му лишається втримати армію на фоні позиційної війни на Донбасі. Йдеться про якісний склад, пропаганду кар'єри у війську і покращення якісного кадрового потенціалу. Від того, наскільки це вдасться, залежатиме саме бойовий потенціал армії.

До цього важливо додати створення москітного флоту, яке гальмує, а також якнайшвидше взяття на озброєння комплексу "Нептун", що дасть змогу ЗСУ посилити власні оборонні можливості на береговій лінії та морях.

Читайте також: "Москітний флот": Яка "зрада" криється за довгобудом катера "Лань"

Читайте також: "Вільха" та "Нептун": Які круті ракети будуть в ЗСУ у 2019-му

Подвійні вибори

Навесні, 31 березня, має відбутися перший тур президентських виборів в Україні. А 21 квітня - другий, якщо переможець не визначиться в першому голосування (якщо кандидати наберуть менше 50% голосів). Результати виборів ЦВК має оголосити до 1 травня, та не пізніше 3 червня повинна відбутися інавгурація новообраного президента.

Восени, 27 жовтня, мають пройти парламентські вибори в Україні. Оскільки наша держава є парламентсько-президентською республікою, обидві виборчі кампанії є важким випробуванням для суспільства і країни.

В березні-квітні українці обиратимуть президента - людину, відповідальну за зовнішню політику та оборону. Людям, які підуть на виборчі дільниці, потрібно пам'ятати, що переможець стане верховним головнокомандувачем в умовах війни, котра триває вже п'ятий рік.

На сьогоднішній день, згідно з різними опитуваннями, на вихід в другий тур мають найбільше шансів Юлія Тимошенко, Петро Порошенко та комік Володимир Зеленський. Перші двоє є досвідченими політиками старого покоління, кожен з яких має свою програму. Зеленський наразі анонсував свій похід в президенти, але не поділився поглядом на розвиток держави, врегулювання конфлікту на Донбасі, міжнародну політику. Так само він збирає команду і анонсує участь партії "Слуга народу" в парламентських виборах.

Вибори стануть тестом на зрілість українського суспільства. Особливо - президентські, бо вони продемонструють, наскільки українці вірять в популізм. Особливо кандидатам, які обіцяють підняти зарплати, пенсії, або знизити тарифи чи податки, бо це не повноваження президента. Подібні рішення може ухвалити Верховна Рада та Кабмін, а президент - тільки запропонувати ці зміни. Люди ж у нас часто думають, що саме президент в державі вирішує все.

Так само президентські вибори покажуть, чи готові українці сказати "ні" старим елітам, а також чи продовжують вони жити в ілюзіях та вірити, що герой серіалу може побудувати країну, як на телекартинці.

Так чи інакше, після президентських виборів кандидат, який їх програє, зможе взяти реванш на парламентських. Бо уряд формується парламентською коаліцією. І якщо опозиційні до президента партії матимуть більшість, а також призначать лояльний до себе, а не Банкової, склад Уряду, то глава держави не зможе реалізувати власну програму. Ось це є великим випробуванням для України, оскільки після президентських та парламентських виборів ми можемо опинитися в ситуації політичної кризи, яка гальмуватиме процес реформ через різні інтереси та погляди правлячих еліт в АП, ВР та Кабміні.

Варто нагадати, що нова Верховна Рада має запрацювати не пізніше 16 грудня. До цього Уряд повинен подати у відставку. На порядку денному стоятиме питання Бюджету-2020.

Війна на Донбасі, Крим та Азов

Конфлікт із Росією та питання Донбасу ризикує "заморозитися" до місцевих виборів 2020 року. Росія сподівається, що до цього часу буде врегульоване питання виборів на Донбасі, він отримає особливий статус, і процес реінтеграції включатиме проведення місцевих виборів у регіоні з подальшим поверненням територій в Україну. І саме тому сьогодні Путін відмовляється від будь-яких переговорів із Порошенком і прямо заявляє, що домовлятися у Кремлі будуть вже з новою владою в Україні. До цього часу війна на Донбасі зберігатиме стабільний позиційний характер. А Москва вже тиснутиме на нового президента з власними умовами реінтеграції.

Проте імовірність прямого збройного конфлікту між Україною та Росією є досить високою - про це пише західна преса. Особливо після агресії росіян проти українських кораблів неподалік Керченської протоки і взяття в полон 24 наших моряків у листопаді 2018-го.

Ризик нападу Росії на Україну є в переліку головних загроз 2019 року на думку Reuters. Варто нагадати, що 26 грудня в Україні завершився термін воєнного стану, котрий тривав 30 днів. Серед причин - агресія Росії на морі та велике скупчення техніки та живої сили на кордонах з Україною та в Криму.

Прецедентом до нової ескалації може стати черговий прохід кораблів ВМС України через Керченську протоку, який був анонсований головою РНБО Турчиновим та міністром оборони Полтораком. За неофіційною інформацією, він має відбутися в середині січня цього року. Українців повинні супроводжувати до протоки кораблі НАТО - США та Великої Британії. Також планується, що в складі українських екіпажів будуть міжнародні спостерігачі. Згідно з угодою про спільне використання Азовського моря від 2003 року, Україна та Росія мають рівні права по використанню водойми, а військові кораблі обох країн повинні безперешкодно користуватися морем. Але Росія вирішила анексувати Азов шляхом сили.

Судна НАТО супроводжуватимуть кораблі ВМС України до Керченської протоки, далі вони мають піти в українські порти самостійно. Кремль наполягає, щоб перед проходом українська сторона подала заявку і отримала російського лоцмана. І продовжує наполягати на тому, що Крим - їхня територія, і жодного міжнародного права вони не порушили.

Якщо прохід наших кораблів знову призведе до нападу росіян, в Україні може бути введено воєнний стан, наслідком якого стане перенесення виборів. Також можливий прямий збройний конфлікт між державами, загострення на Донбасі шляхом активізації сепаратистських маріонеток Кремля. США та ЄС у такому випадку отримають беззаперечні докази для впровадження нових санкцій проти Москви.

Для України так само важливо домогтися продовження санкційної політики Заходу, зокрема США проти Росії в 2019 році. На це мають бути кинуті зусилля як дипломатів, так і перших осіб держави. Питання Криму не має бути зняте з порядку денного. Так само, як і Донбасу.

Також варто нагадати, що бюджет Міноборони США передбачає в 2019-му виділення $250 млн на фінансування програм з безпеки та оборони в Україні, планується і передача техніки та зброї. Окрім цього, $10 млн США виділять на розвиток ВМС України. В листопаді із США повинні надійти два катери класу "Айленд", котрі очікуватимуть на новій базі ВМС у Бердянську.

Важливо також, що в лютому Верховна Рада має розглянути закон про закріплення в Конституції стратегічного курсу України на набуття повноправного членства в ЄС і в НАТО. Президент Петро Порошенко вніс цей документ 3 вересня 2018 року. Для остаточного прийняття законопроект має отримати не менше 300 голосів. Природно, що Росія виступає категорично проти означеного курсу.

Реформи в енергетиці, "Північний потік-2" та економічна криза

З липня 2019 року, згідно із законом, в Україні має запрацювати ринок електроенергії. Як пише "Радіо Свобода", приватні та комерційні споживачі зможуть укладати угоди з виробниками електроенергії, операторами, які її розподіляють, та постачальниками пов'язаних з цим послуг. А з 1 січня українці платитимуть за електрику двом компаніям - тим, що розподіляють, і тим, що постачають.

Чимало експертів очікують здорожчання вартості послуг влітку та навіть гальмування реформи. Але її впровадження є важливим для України, оскільки нові правила повністю відповідають принципам ЄС.

Паралельно з цим в 2019 році Україна планує нарощувати власний видобуток газу і відмовлятися від закупівлі російського. Та існує ризик зменшення транзиту російського газу до ЄС через нашу ГТС. А це щорічно становить близько $3 млрд у нашому бюджеті. Зменшення транзиту - це мета Росії, яку вона планує реалізувати шляхом запуску обхідних газогонів, зокрема "Північного потоку-2". Чи зможе Україна почати шлях поступово з імпортера в експортери газу, а також чи вдасться нашій державі разом з міжнародною коаліцією (США, Польщею) зупинити будівництво "Північного потоку-2" - найголовніші питання та виклики для нас в 2019-му. Особливо з огляду на зацікавленість Німеччини в "Північному потоці-2" і її переговори з Кремлем про збереження транзиту через нашу територію, які є досить сумнівними за результатами і гарантіями.

Паралельно з цим в 2019-му світ може накрити економічна криза. Про це кажуть чимало міжнародних експертів. Українська економіка, яка останні роки демонструє зростання (3% ВВП), занадто залежна від зовнішніх потрясінь. Важливо, що для стабільного щорічного зростання українській економіці щорічно необхідно до $10 млрд інвестицій. Чи зможе влада їх залучити, прописавши відповідне законодавство, ухваливши законопроект №9035 "Про ринки капіталу" - ще один виклик.

Кредити МВФ

У травні рада директорів МВФ має ухвалювати рішення про виділення Україні другого з трьох траншів програми stand-by, яку затвердили 18 грудня 2018 року. Перший транш склав $1,4 млрд, а загальний обсяг програми становить $3,9 млрд.

Щоб отримати другий транш, Україна повинна виконати умови МВФ, зокрема ліквідувати Нацкомісію з регулювання фінпослуг і розділити її функцій між НБУ і Нацкомісією з цінних паперів та фондового ринку. До кінця квітня ДФС має бути розділена на податкову та митну служби. Відповідну постанову Кабмін ухвалив ще 18 грудня.

В листопаді 2019-го МВФ ухвалюватиме рішення про виділення третього і останнього траншу за програмою stand-by. Наразі невідомо, які умови висуватиме Фонд для його отримання. В минулому році ВР продовжила мораторій на продаж землі ще на рік. В МВФ з цим погодилися, але загалом Фонд виступає за створення прозорого ринку землі сільськогосподарського призначення. Кабмін та Всесвітній банк вже підготували законопроект про оборот земель.

Для нинішнього Уряду отримання кредитів стане останньою справою перед відставкою, яка відбудеться у зв'язку з початком роботи в грудні нової ВР, та старту формування відповідно нового складу Уряду, який вже домовлятиметься про наступну співпрацю з МВФ.

Церква

Після Об'єднавчого Собору та створення Православної Церкви України 15 грудня, у Стамбулі митрополит Епіфаній та президент Петро Порошенко отримали Томос від Вселенського патріархату 6-го січня. Ще до цього рішення понад 30 громад УПЦ МП перейшли в склад нової української незалежної церкви - ПЦУ. Моспатріархія в Україні визнана неканонічною, і згідно із прийнятим та підписаним Петром Порошенком законом № 5309 (Про свободу совісті та релігійні організації щодо назви релігійних організацій (об'єднань), які входять до структури (є частиною) релігійної організації (об'єднання), керівний центр (управління) якої знаходиться за межами України в державі, яка законом визнана такою, що здійснила військову агресію проти України та/або тимчасово окупувала частину території України), має перейменуватися в РПЦ (У).

Зрозуміло, що в УПЦ МП відмовляються це робити, навіть пішли в Конституційний суд, а заразом продовжують нагнітати ситуацію в своїх громадах з подачі РПЦ. Незважаючи на це, після Томосу, зокрема публікації положень документу (чітких "правил гри" для української церкви), очікується збільшення переходів громад УПЦ МП в ПЦУ.

Головний виклик для України і влади в цих умовах - не допустити кривавих церковиних конфліктів. Оскільки РПЦ може бути зацікавлена саме в такому розвитку подій в країні задля посилення дестабілізації в країні, особливо на фоні виборів.

Більше новин про події у світі читайте на Depo.Головна

Мітки: #Україна