Справжні солдати. Сергій Звягін: Не надсилайте харчі, бо їх міняють на горілку

Depo.ua продовжує цикл публікацій про українських бійців, які активно ведуть сторінки в соцмережах.

Львів'янин Сергій Звягін пішов на війну добровольцем, потрапив до лав Збройних сил України, снайпер. У зону АТО прибув 12 жовтня і служить в секторі "М" (зона Маріуполя до Волновахи).

Наразі у його сторінки в "Фейсбуці" 442 друга, фотографії - більшою частиною з відпустки або на фоні нейтрального пейзажу, або із суворими хлопцями у балаклавах. Така вже у його підрозділу спеціалізація - не можна багато "світитися".

"Коли все це тільки почалося, я пішов у військкомат, звідти направили куди треба, і я служу. Через місяць в мене демобілізація, планую переходити на службу за контрактом, - розповідає Сергій. - Буду служити до кінця АТО, мені вже цікаво, чим все закінчиться".

На питання, чи не було в родині якихось заперечень, коли вирішив піти на війну, Сергій розповідає, що з п'ятнадцяти років все за себе вирішує сам.

"Батько живе окремо. Він взагалі дізнався, що я в АТО через півроку після того, як я там опинився", - каже він.

Важко було тільки пояснити молодшій сестричці, що йому треба повертатися із відпустки у зону АТО.

 

МАЙОР КОРИСТУВАТИСЯ МАПОЮ НЕ ВМІЄ, А ПО КАШАМ - СПЕЦІАЛІСТ

За словами Сергія, в АТО його неприємно вразила некомпетентність офіцерів, які зналися у військовій справі менше за рядових.

"Військові звання давали людям із вищою освітою просто тому, що в них вона є. Я бачив майора, який не вмів навіть мапою користуватися - я її розкриваю, показую координати, а він на мене дивиться квадратними очима і не може зорієнтуватися. Так він майор, а я солдат! При цьому він кружляє наметом і доймає то кухаря, що він неправильно варить кашу, то солдата, що він не так вимив туалет", - ділиться боєць.

До того ж, розповідає він, командування інколи або не володіє ситуацією, або не вважає за потрібне довести її до особового складу.

"Початок листопада, приїжджаємо у поле. Ставлять завдання окопуватися, більш нічого не пояснюють. І через дві-три доби нас накриває "Градом". А до солдат же ж навіть не донесли ситуацію: де наші блокпости, на що очікувати. Хлопці ж так могли й своїх з переляку покласти, якщо б якась колона полем пішла! "

ВІДМОВИЛИСЬ ОХОРОНЯТИ АХМЕТІВСЬКЕ МАЙНО

"Якось ми приїхали на тракторний цех, наскільки мені відомо, він належить якійсь фірмі Рената Ахметова. Хотіли у тій будівлі заночувати, але нам сказали - тоді будете охороняти майно. Ми питаємо - а чиє це майно? Вони кажуть: Рената Ахметова. Ми сказали, що охороняти майно Ахметова не будемо, ми не охоронці. Пройшло три доби, вони вивезли усю свою техніку і нас саме у тій точці накрило "Градами".

БІЙЦІВ ДЕМОБІЛІЗУЄ БРАК ЦІКАВИХ ЗАДАЧ

Сергій розповідає, що незважаючи на дещо невдале командування, хлопці налаштовані по бойовому. Деморалізує їх, коли місяцями доводиться сидіти на одному місці

"Настрій добрий, коли є робота, коли щось вдається. Наприклад, коли полонених узяли. Хлопці налаштовані щось робити, не сидіти. Вони ж розуміють, що у країну прийшов ворог", - каже він.

За словами хлопця, після демобілізації воювати залишиться десь відсотків за 20 його товаришів по службі, інші повернуться додому.

Сам він налаштований служити до кінця, а коли війна закінчиться, повернутися до Львова і знайти якусь роботу. За освітою Сергій - оператор комп'ютерного набору, але каже, що є й непоганим штукатуром-маляром і взагалі, проблем із грошима ніколи не мав.

БУДИНОЧОК У ПРОСТОКВАШИНО

Нестатку харчів, каже Сергій, у його підрозділу нема і за домашніми смаколиками на кшталт смаженої картоплі або вареників вони не сумують. Можуть приготувати й самі.

"У нас тут фазани по полю гуляють, ми вже втомилися їх їсти, - сміється Сергій. - Тут насправді усього вистачає. Просто є ліниві люди, якщо хлопець звик, що йому дома шкарпетки тато з мамою прали, він буде плакати за смаженою картоплею, а нормальний чоловік обживеться і сам собі знайде їжу".

У селищі, де дислокується підрозділ, хлопці знайшли покинутий напіврозвалений будинок, відмили-відчистили, заліпили вікна, знайшли навіть якійсь посуд. І тепер мають, куди повертатися із завдань.

ЯК ПЕРЕВІРИТИ ЛЮДИНУ ІЗ ШКИДКІСТЮ ЗВУКУ

Сергій розповідає: спасибі волонтерам, але вони вже навезли всього стільки, що нема куди дівати. Надлишок продуктових запасів та форми є у всіх частинах, де він бував.

" Харчів валом, камуфляжів по три-чотири, люди їх носять, міняють, продають. Ви привозите харчі, а їх потім у магазинах обмінюють на горілку, - каже він. - Людина бігає із кулеметом, на якому оптика "навороченіша" ніж у мене на снайперській гвинтівці. Йому ще коліматор і термотруси потрібно (сміється)".

За словами бійця, така ситуація наразі в тилу. На передову, пояснює він, доїжджає мало хто з волонтерів, але хлопці їдуть на передову з тилу і набирають із собою все, що їм треба.

Також Сергій пропонує надсилати в зону АТО не імпортні гарні автівки, які не пройшли розмитнення, а ремонтувати старі ЗІЛи та КрАЗи

"На імпортних автівках солдати не будуть їздити на бойову, вони там пересуваються на КрАЗах і ЗІЛах, а на тих джипах будуть їздити люди з погонами. Краще відремонтуйте ЗІЛ робочий, а після війни ми його селянам віддамо", - каже він.

Виявляється фронту також не вистачає гарних далекомірів, артилерійських компасів, мап, програмного забезпечення, оптичних біноклів.

"Але це треба давати людям, які у цьому тямлять. Як перевірити? Запитайте, яка швидкість звуку. Якщо людина скаже, що 340 метрів на секунду, то мабуть щось тямить", - пояснює боєць.

Досьє depo.ua:

Вік: 28 років

Місце проживання до війни: Львів

Сімейний стан: неодружений

Спеціалізація: снайпер і гранатометчік

Попередня служба в армії: служив строкову

Сергію та його побратимам наразі дуже необхідні артилерійський компас, артилерійський круг, далекомір та планшет, що має пам'ять не менше 30 гб

Контактний телефон для бажаючих допомогти: 063 294 71 77 Сергій Звягін

Читайте також: Справжні солдати. Віктор Коваленко: Викинув з церкви череп і побратими перестали гинути.

Справжні солдати: оператор Дмитро Двойченков хоче змінити уявлення про армію.

Справжні солдати: Інженера Вадима Вовка вразив пофігізм людей в АТО.