Кадрові провали Міноборони: Як бойового полковника з досвідом НАТО вижили з ЗСУ

Тиждень тому ми писали, що у оборонному відомстві України може відбутися чергове одіозне призначення на високу посаду – скандального Олександра Доманського призначать керівником Сил спеціальних операцій (ССО) – як мережу сколихнула нова інформація з цієї ж "опери". Міністр оборони Андрій Таран відправив у запас полковника Збройних сил України Віктора Кевлюка, який мав досвід співпраці з НАТО і був в АТО.

Про це 21 квітня на своїй сторінці у Facebook повідомив сам Кевлюк.

"Моя військова служба закінчилась. Всім, хто провів зі мною в одному строю останні 34 роки, дякую за спільну службу. Маю честь!", – написав він.

Трохи згодом дружина полковника, Ірина Кевлюк, написала розлогий пост, у якому дещо пролила світло на причини та передумови цієї події.

Пост пані Ірини викликав значний резонанс – зібрав тисячі коментарів та репостів, тому Depo.ua вирішив з'ясувати – хто такий Віктор Кевлюк і чому суспільство так обурила його відставка.

У послужному списку особової справи полковника Кевлюка Віктора Анатолійовича, який є у розпорядженні нашого видання, справді значиться 35 років безперервної військової служби на досить серйозних посадах, що свідчить про непересічний досвід військовослужбовця. Плюс йому лише 53 роки – самий розквіт для вищих керівних посад у військовому відомстві.

Крім цього, будучи начальником цивільно-військового співробітництва Об'єднаного Оперативного штабу Збройних сил України, Віктор Кевлюк у 2019 році брав участь у міжнаціональних навчаннях НАТО Combined Resolve XII у Німеччині разом із механізованою ротою 93 омбр ЗСУ "Холодний Яр". При чому, під час маневрів Кевлюк виступав у ролі начальника G9 Multinational division HICON.

Однак, згідно з наказом міністра оборони України від 14 квітня 2020 року №172 полковник Кевлюк був звільнений з військової служби у запас за підпунктом "г" (у зв'язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів) відповідно до пункту 2 частини п'ятої статті 26 Закону України "Про військовий обв'язок і військову службу", з правом носіння військової форми одягу.

Як прокоментував для Depo.ua сам Віктор Кевлюк, він пішов з армії за власним бажанням після того, як був звільнений з попередньої посади (начальник центру цивільно-військового співробітництва Об'єднаного оперативного штабу Збройних сил України) і протягом двох місяців кадрові органи Міноборони не спромоглися запропонувати йому іншу посаду, як того вимагали умови його контракту.

Зокрема, пункт 2 контракту передбачав, що "Міністерство оборони України зобов'язується відповідно до законодавства забезпечити належні умови для проходження військової служби громадянином України … призначення його на військові посади відповідно до отриманої освіти та військово-облікової спеціальності, присвоєння військових звань, просування по службі з урахуванням ділових і моральних якостей".

Не дочекавшись жодного призначення, Віутор Кевлюк написав рапорт про звільнення у запас.

Сам полковник не вбачає у цьому особистої помсти з боку вищого керівництва чи якихось переслідувань, а припускає, що всьому виною є недосконала система кадрової роботи міністерства оборони.

"Я – неконфліктна людина. Начальник Генерального штабу – мій колишній комбриг. Начштабу Командування Об'єднаних сил – мій колишній командувач. Вони чудово знають мене, мій стиль роботи, мої можливості. Шеф ЦВС ЗСУ – духовний наставник та союзник. І посваритись не було приводу. Чому мені не знайшлося місця в оновленій системі управління? Уяви не маю. Система кадрової роботи, ймовірно, якась крива в армії, раз не дає керівнику уяви про весь спектр кандидатів", – прокоментував Віктор Кевлюк дану ситуацію.

На його думку за майже 9 місяців створення нової системи управління, кадровики не спромоглися чітко і прозоро визначити коло кандидатів для подальших призначень, тому й трапляються такі сюрпризи, і тому зараз існує цілий список високих посадових осіб, яких немає куди подіти.

Дивлячись на останні кадрові призначення у військовому відомстві й справді складається враження, що системної кадрової політики там взагалі немає. Президент призначає на найвищі керівні посади (МО, ГШ, ООС) людей за результатами певного військово-політичного консенсусу, причому призначає досить рандомно – то молодого колишнього волонтера без досвіду служби в ЗСУ, то "паркетного" генерала-пенсіонера. Ті, у свою чергу, призначають на підконтрольні їм нижчі посади людей, виходячи з персонального бачення своєї команди, часто віддаючи перевагу старим особистим зв'язкам, а не професіоналізму та реальній кваліфікації.

Читайте також: Капітуляція та скандальні закупівлі: Хто такі Таран і Бессараб, які очолили Міноборони і Мінветеранів.

У підсумку зі зміною міністра оборони суттєво міняється кадрова вертикаль всього оборонного відомства, тому про якусь систему кадрових призначень навіть говорити не доводиться.

У той же час ті, кого "дістають з нафталіну", вибивають з важливих з точки зору національної безпеки посад кадри, які набули досвіду саме протягом останніх років – як бойового, так і міжнародного. І це у країні, яка перебуває у стані війни.

Читайте також: Скандальний полковник: Хто такий Доманський, який може очолити ССО.

До речі, за останньою інформацією, на посаду начальника реорганізованого Центру цивільно-військового співробітництва Збройних сил України (CIMIC), яку до реорганізації займав Віктор Кевлюк, призначили колишнього першого заступника командувача ВМС України капітана першого рангу Романа Гладкого, який у 2018 році був відсторонений від служби.

Офіційно – через "виявлені недоліки у службовій діяльності за результатами роботи Головної інспекції Міністерства оборони України в одній з військових частин Військово-морських сил ЗС України". Неофіційно – у зв'язку з встановленням факту наявності російського громадянства та бізнесу в окупованому Криму у дружини Гладкого, а також участі його доньки у спортивних змаганнях з плавання за Центральний спортивний клуб армії Російської Федерації.