Політичне шоу G7: Яку загрозу Україні несе розлад у "закритому клубі" для розвинутих держав

Деградація горизонтальних зв’язків між США і рештою західного світу веде до того, що ні єдиний формат антиросійських санкцій, ні навіть схожа геополітична позиція, спрямована на протидію експансії Росії, не мають гарантії тривалого існування

Політичне шоу G7: Яку загрозу Україні не…

Навряд чи хтось зі спостерігачів всерйоз надіявся на те, що самміт G7 у французькому Біарріці, який іще до свого початку викликав низку суперечок та скандалів, пройде тихо й конструктивно. І реальність, загалом, цілком виправдала песимістичні прогнози.

Зокрема, цього року – вочевидь, навчені гірким досвідом попереднього, канадського самміту – учасники навіть не намагалися підписати спільну заяву за підсумками зустрічі. Більше того, перебіг подій продемонстрував, що із "закритого клубу", де багаті держави вирішують важливі питання розвитку людської цивілізації, зустрічі "сімки" перетворюються на своєрідні політичні шоу, де, за дуже точним висловом чинного президента США Дональда Трампа, посадовці намагаються "справити враження на своїх виборців і один на одного".

Першим – і вельми знаковим для України – предметом суперечок, як відомо, стало питання ймовірного повернення Росії до участі в організації. На якому наполягав – чи, як писав Depo, робив вигляд, що наполягав, чинний президент США.

Хоча, за великим рахунком, ця ситуація була вичерпана іще до початку самміту, коли практично всі учасники "сімки" голосно й публічно заявили, що повертати Росію у "сімку" до виконання нею поставлених вимог стосовно припинення конфлікту з Україною було б недоречно. Втім, Дональд Трамп у перший день самміту все-таки вирішив подискутувати на цю тему – зі сподіваним, загалом, результатом. Консенсусного рішення про повернення Росії, звичайно, не з’явилося – що, напевно, можна записати в актив заходу.

Втім, певна присутність Росії на наступному самміті є цілком можливою. Якщо захід і справді буде проведений на приватному гольф-курорті Дональда Трампа, як недвозначно натякнув американський президент, що прийматиме зустріч наступного року, то останній  зможе запросити туди яких завгодно гостей. В тому числі – і російських.

І якщо сам російський президент навряд чи захоче виконувати роль екзотичного доповнення до програми самміту, яку цього разу грав очільник іранського МЗС, то от Сергій Лавров цілком може прибути до Маямі, аби розповісти чергову серію пропагандистських штампів про те, що Україна "не почула" Донбас, США "перші порушили РСМД", а Росія готова співпрацювати з усіма "людьми доброї волі". Втім, підозрювати, що подібний дипломатичний хід дасть Кремлю якісь помітні переваги, насправді, не доводиться.

Натомість решта програми цьогорічного самміту виглядала вельми хаотично. Дискусія стосовно боротьби з пожежами у бразильських тропічних лісах перетворилась на тривіальний скандал, під час якого не надто адекватний президент Болсонару не тільки відмовився від допомоги у справі, з якою явно не здатен впоратися самостійно, але й розповів про "колоніалістські замашки" Макрона, а згодом – опустився до знущальних коментарів стосовно зовнішності дружини цьогорічного господаря самміту.

Одна із ключових подій, ретельно спланована Макроном – "екологічна" сесія, на якій, окрім лідерів "сімки", були присутні керівники урядів Іспанії, Австралії, Єгипту, ПАР, та багатьох інших країн, а також найбільших міжнародних банків і фінансових інститутів, також не завершилась помітним прогресом. А Дональд Трамп взагалі скромно її проігнорував, і натомість проводив зустріч з прем’єр-міністром Індії Нарендрою Моді.

Частковим успіхом можна назвати хіба що несподівану ініціативу французької сторони, яка запросила на самміт і міністра закордонних справ Ірану Джавада Заріфа, якому начебто вдалося домовитися з американською стороною принаймні стосовно продовження дипломатичних контактів.

Натомість всі зустрічі й переговори, проведені у рамках самміту, рівно ніяк не допомогли згладити загрозу одразу кількох торгівельних війн – між США та Китаєм, між США та ЄС загалом – і між США та Францією зокрема, між Британією та ЄС і т.д. Стосовно цих конфліктів сторони, за чутками що спливають із закритих брифінгів, обговорили наявну ситуацію і "не змогли зблизити позиції".

А підсумовувала цей хаотичний загалом захід коротка заява, що її написав і опублікував президент Франції. І в якій, окрім списку "стурбованостей" питаннями Ірану, Лівії та Гонконгу, Макрон повідомив про те, що самміт у "нормандському форматі" може відбутися в найближчі тижні. І що Франція та Німеччина сподіваються досягнути на новій нормандській зустрічі відчутних результатів.

З якоїсь точки зору, це можна розглядати як певний дипломатичний успіх на тлі позиції Росії, яка дотепер вимагала спочатку "досягнути прогресу стосовно наявних домовленостей" (себто "реінтегрувати" Донбас на російських умовах), а от тепер погодилася знову про щось говорити.

Але ціна цього прогресу може виявитись занадто великою. Оскільки в Франції та Німеччині зайвий раз переконались у тому, що надіятись на адекватну й послідовну політику Трампа стосовно стримування Росії явно не доводиться. У зв’язку з чим в європейських столицях взяли курс на завершення конфлікту якщо й не за будь-яку ціну, то й без зайвого пієтету перед дотриманням національних інтересів України. Більше того, зважаючи на рівень стосунків, що існують нині між США та континентальною Європою, сценарій майбутньої "нормандської зустрічі", ймовірно, взагалі ніяк не обговорений із представниками Держдепу.

До речі, несподіваний візит радника Дональда Трампа з нацбезпеки Джона Болтона до Києва цілком може бути пов’язаний із бажанням з’ясувати, які конкретно пропозиції зробили президенту України партнери із Берліна та Парижа.

А історія зі спробами Болтона переконати українське керівництво відмовитися від ідеї продажу компанії "Мотор-Січ" китайському холдингу Beijing Skyrizon Aviation, які називають реальною причиною візиту, можу бути тільки своєрідним дипломатичним прикриттям досить неприємної ситуації.

Втім, про істинну природу намірів європейських лідерів у справі врегулювання україно-російського конфлікту всі ми скоро довідаємося. За „лічені тижні", впродовж яких відбудеться зустріч.

Але в тому, що „колективний Захід" надовго втратив єдність, а G7 перетворилась на G6+1 (зі зримою перспективою подальшого поділу й подрібнення) після останнього самміту сумніватись явно не доводиться.

Більше новин про події у світі читайте на Depo.Головна

Всі новини на одному каналі в Google News

Слідкуйте за новинами у Телеграм

Підписуйтеся на нашу сторінку у Facebook

data-matched-content-rows-num=1 data-matched-content-columns-num=4 data-matched-content-ui-type="image_stacked"