"Газпром" на межі банкрутства: Чому зламалася геополітична зброя Путіна

Активне використання "Газпрому" не тільки як "запасного гаманця Кремля", але і як інструменту для геополітичного тиску на сусідів призвело до того, що в кризовий для Путіна момент "Газпром" опинився на грані банкрутства

"Газпром" на межі банкрутства: Чому злам…

Різке скорочення транзиту російського газу в бік Європи стало помітним ще з початку цього року. Двократне зменшення прокачки через Україну на тлі неповного завантаження "Північного потоку" і все ще недобудованого "Північного потоку – 2" наштовхувало на очевидні висновки про те, що продажі російської газової монополії помітно впали.

Але тільки зараз стало відомо про масштаби падіння. Зокрема, про те, що компанія, яка і за підсумками 2019 року витратила на 190 млрд рублів більше, ніж отримала, цьогоріч істотно пришвидшила падіння.

Зокрема, у січні-квітні поставки російського газу в Європу скоротилися на 20%. І при тому падіння продовжиться – оскільки побоюючись україно-російської газової війни, західні трейдери заповнили підземні сховища іще перед початком зими "під зав'язку". Війни не трапилося, особливих морозів – також. Тому європейці, маючи в кінці квітня у сховищах на 15 мільярдів кубів більше, ніж минулого року, купувати не поспішають.

Паралельно спотові ціни на європейських газових хабах опустилися до 60 доларів за тисячу кубометрів – і виявилися нижчі за внутрішні російські.

Цих два фактори вкупі означають, що "Газпром" зіткнеться як зі скороченням продажів, так і зі зниженням ціни на газ.

Чітко сказати, які наслідки матиме такий "дуплет", наразі складно. Але російські аналітики припускають, що в результаті в бюджеті газового монополіста утвориться "дірка" розміром у 10 мільярдів доларів.

Що змусить "Газпром" до двох не надто приємних кроків.

Перший – це похід на ринок зовнішніх запозичень. Власне, з початку року російський газовий монополіст вже двічі розміщав євробонди на 3,9 млрд доларів. Але більшість тих грошей пішли на погашення попередніх боргів. А зараз доведеться робити нові запозичення – при тому під значно вищий відсоток. Оскільки і з фінансами на міжнародному ринку зараз тугіше, і позичати російській компанії в розпал такого "ідеального шторму" банально страшно. І платою за ризик стане істотно вища вартість майбутніх запозичень.

А другим вимушеним кроком "Газпрому" стане, скоріше за все, відмова від інвестиційних програм. Власне, в кінці квітня компанія заявила про можливе скорочення інвестицій на 216 мільярдів рублів. За даними джерела російських "Вєдомостей", значно сильніше інвестпрограма може скоротитися в наступні роки - не менше ніж на 285 млрд рублів в 2021 році і 448 мільярдів рублів у 2022-му.

Газ – не нафта. Змонтувати в чистому полі вишку і потроху щось викачувати у цій сфері не вийде. Потрібні дороги, підведені лінії електропередач, житло для робітників  – і трубороводи. А без капітальних інвестицій старі родовища поступово виснажаться, а для освоєння нових доведеться, знову-таки, або брати позики, або ділитися газом з потенційними інвесторами. Тому внутрішня криза "Газпрому" не закінчиться навіть у тому випадку, якщо ціни на газ за рік-другий потроху підуть вгору.

Чому так трапилося? Звичайно, свою роль зіграло і падіння цін на нафту, яке потягло за собою і газ, і, звичайно, "чорний лебідь" у вигляді пандемії COVID-19, яка скоротила виробництво і, відповідно, споживання енергоресурсів. Але річ не тільки в тому.

Впродовж багатьох років Кремль використовував "Газпром" як геополітичну зброю. "Дарував" знижки купленим друзям. І навпаки - "карав ворогів", будуючи обхідні газопроводи. В один лише "Північний потік-2" було вкладено близько 11 мільярдів доларів. Недобудований потік стоїть зараз німим памятником спробі Путіна "покарати хохлів". Навіть якщо він буде запущений, німецьке федеральне мережеве агентство вже відмовило проекту в імунітеті до газової директиви Європейського Союзу.

Паралельно із тим всі, хто постраждав від "газової зброї", потроху реалізують альтернативні проекти. На кшталт Baltic Pipe, який тягнуть із Данії в Польщу. Цей газогін, звичайно, постачатиме всього 10 мільярдів кубів щорічно – проти 50 у "Північного потоку", але поряд із терміналами для скрапленого газу на польському та німецькому березі забере з 2022 року іще частину європейського ринку.

Використання викопних вуглеводнів у якості інструменту для геополітичного впливу було, у короткостроковій перспективі, дієвим геополітичним маневром путінської Росії. Але в довшій перспективі воно не тільки втратило ефективність, але й призвело до закономірної кризи видобувних компаній. Жертвами путінської політики, в сухому залишку, стали і "Газпром", і "Роснєфть". Хоча не українцям, звичайно, сумувати з цього приводу. Скорочення фінансових можливостей путінського режиму рано чи пізно призведе і до скорочення його здатності демонструвати силу не тільки у віддалених географічних локаціях, але і на власних кордонах.

Більше новин про події у світі читайте на Depo.Головна

Слідкуйте за новинами у Телеграм

Підписуйтеся на нашу сторінку у Facebook

data-matched-content-rows-num=1 data-matched-content-columns-num=4 data-matched-content-ui-type="image_stacked"