Зв'язковий Трампа: З якими ініціативами до Києва приїжджав "яструб" Ліндсі Грем

Як Ліндсі Грем став "човником" між Києвом і республіканцями

Пана Грема у нас прийнято називати другом України. Він – "яструб", добре обізнаний з українськими реаліями. Ця особливість 68-річного сенатора, а перед тим двічі конгресмена, дає йому можливість виконувати роль дипломатичного містка між Києвом та різними групами впливу у Вашингтоні. Враховуючи складні відносини українського влади з республіканцями та відсутність будь-яких відносин безпосередньо з трампістами, такі політики, як Грем, дуже цінні для нас. Навіть попри те, що він у Сенаті голосував проти пакету зовнішньої фінансової допомоги США на суму в $93 млрд, куди входить $61 млрд допомоги Україні. Сенатори-республіканці тоді обурилися, що Грем став на бік пропагованого Дональдом Трампом ізоляціонізму. Та, схоже, цей досвідчений сенатор, підігравши ізоляціоністам, тільки підвищив власну вагу, ставши фігурою, здатною донести до української влади позицію значної частини республіканців, які не хочуть підтримувати ініціативу Джо Байдена без поступок у питанні протидії мігрантам. Але й кидати Україну напризволяще вони вважають шкідливим.

Можна припустити, що у нинішньому візиті Грема до Києва були одночасно зацікавлені й наші керманичі, які шукають виходи на людей, здатних вплинути на непоступливих республіканців, і самі республіканці. Більшості з них не до вподоби, що демократи таврують їх за підрив образу США як міцних і прогнозованих союзників. Грем, який не має якоїсь значимої посади і тому здається маловпливовим, насправді зарекомендував себе не тільки вправним дипломатом, але й спритним політичним гравцем, вмілим до швидкого орієнтування на внутрішній політичній місцевості. То ж він і використав свої політичні козирі, привізши до столиці України бачення республіканцями супротивного Білому дому варіанту надання допомоги від Сполучених Штатів.

Воюйте в кредит. Про що розповів посланець і Байдена, і Трампа

Ліндсі Грем – полковник, брав участь у війнах у Перській затоці, в Іраку та Афганістані. Тому немає нічого дивного у його щирому нерозумінні, чому український парламент досі не ухвалив зміни до мобілізації. "Що б ми не робили, ви повинні боротися. Незалежно від того, що ми робимо, ви воюєте за себе. Ви боретеся за своє життя, тому повинні служити – не у 25 чи 27 років", – наголосив Грем. За його словами, підняти в Києві питання закону про мобілізацію його попросив Джейк Салліван, радник Білого дому із нацбезпеки. Тобто Грем одночасно виступив і посланцем Байдена, і Трампа. Правда, про якісь прохання від останнього він публічно не повідомляв. Але очевидним виглядає той факт, що головне завдання його візиту – почути реакцію української влади на наміри республіканців кардинально змінити підхід до формату надання допомоги Україні.

Деталі формату тримаються в таємниці, втім, у загальних рисах із заяв американських політиків, експертів, із публікацій у ЗМІ відомо, що республіканці та їхнє радикальне крило MAGA, що об’єдналося навколо Трампа, згодні розблокувати в Конгресі надання фінансової допомоги Україні у вигляді кредиту або ленд-лізу. Про такий варіант днями заявив спікер Палати представників, трампіст Майк Джонсон. Він уперто відмовлявся ставити на голосування законопроект, раніше підтриманий Сенатом, особливої підтримки Україні не виказував, а тут наче підмінили. "Ніхто не хоче, щоб путін узяв гору, – заявив Джонсон. – Я думаю, що він не зупиниться на Україні і піде далі у Європу… У цій ситуації є права і неправа сторона, добро проти зла, і Україна тут жертва".

Місяць тому про "кредит на дружніх умовах" казав і сам Грем. Повторив він ідею про безвідсотковий кредит і цього разу. Її, запевнив сенатор, підтримує і Трамп. А ще заокеанський гість наголосив: Трамп – за продовження військової допомоги Україні. І тим самим спростував антиукраїнські заяви путінського нукера Віктора Орбана про буцімто небажання головного кандидата в президенти від республіканців допомагати українцям.  

За великим рахунком, допомога на умовах позики краще, аніж нічого. Але наразі така ініціатива виглядає утопією. З одного боку, противники допомоги Україні страшаться, що під час президентських виборів їх звинуватять у пособництві злочинам путіна. З іншого – позика передбачає погашення отриманих коштів, навіть якщо їх нададуть без відсотків. Віддавати таку грандіозну суму доведеться і живим, і ненародженим українцям.

Середовищем республіканців блукає здорова думка конфіскувати російські суверенні активи та передати кошти від ліквідованого майна у фонд для підтримки України. Простіше кажучи, позика покриється конфіскованими російськими активами. Проте існує серйозна проблема, як провести конфіскацію, щоб Москва у міжнародних судах не вимагала повернути ці гроші. На жаль, світова спільнота досі не спромоглася розпочати трибунал над путіним та іншими російськими військовими злочинцями, а він засудженням самого акту агресії росії проти України міг створити правові підстави для подальшої конфіскації. З такою ж дилемою зіткнулися і в Європейському Союзі. Там поки навіть не змогли узгодити конфіскацію на користь України прибутків від заморожених активів рф. Тобто європейські партнери підтримують саму ідею, але стурбовані аспектами законності і фінансових наслідків. Так пояснив головний євродипломат Жозеп Боррель.

Ще один важливий момент: демократи категорично відмовляються схвалювати ініціативу візаві про допомогу Україні у вигляді позики. Проти висловилися і в Держдепі. Дивним для Білого дому виглядало б, якби у Києві радісно плескали в долоні ініціативі опонентів Байдена. Якщо Конгрес, де більшість у республіканців, ухвалить інше рішення, аніж Сенат, є ймовірність, що Байден закон ветує. Конгрес спробує вето подолати, але, по-перше, вся ця процедура займе певний час, протягом якого Україна лишатиметься без військової допомоги США і це негативно відобразиться на фронті, а, по-друге, не факт, що для подолання вето вистачить голосів. До того часу можуть виникнути якісь нові проблеми, через які нашу історію відкладуть у довгий ящик. Або ж республіканці скористаються вето Байдена, щоб перекинути відповідальність на нього. Мовляв, всі біди через його непоступливість.

І, нарешті, третій момент – Грем міг ексклюзивно ознайомити українську владу з планом Трампа закінчити війну за 24 години. Точніше, з реальним планом, а не популістською локшиною для американських реднеків. Більшість оглядачів сумніваються, що у Трампа існує глибока стратегія щодо завершення російської агресії. Окрім примусу України до територіальних поступок в обмін на мир. Але насправді думка Трампа може відрізнятися від приписуваних йому стереотипів. Сам Грем вважає путіна нелегітимним, підтримує членство України в НАТО, надання нам гарантій безпеки, включення росії до списку спонсорів тероризму, просуває запровадження вторинних санкцій, щоб відбити бажання Індії, Китаю та їм подібних допомагати Москві уникати санкційних обмежень. Хотілося б, щоб в унісон із Гремом думав і Дональд Трамп.